Змiни особистостi при шизофренiСЧ та особливостi лiкування
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?ня в психiатра, почуття безнадiйностi СФ навiть бiльшим фактором ризику суСЧциду, чим глибока депресiя. Однак це твердженням не здаСФться справедливим для осiб iз хронiчним алкоголiзмом, тому роль вiдчуття безнадiйностi в хворих шизофренiСФю вимагаСФ подальшого вивчення. Drake i Cotton знайшли, що при наявностi вiдчуття безнадiйностi в пацiСФнта iз шизофренiСФю можна з великою часткою впевненостi пророчити майбутню суСЧцидальную спробу. Вiдчуття безнадiйностi зявляСФться, iмовiрно, у результатi усвiдомлення хворим наслiдкiв, що несе iз собою хвороба. Тому, незважаючи на наявнiсть усього лише емпiричних доказiв, не здаСФться спiрним твердження, що пацiСФнти, до хвороби добре адаптованi в життi, мають бiльш високий ризик суСЧциду, тому що в СЧхньому життi вiдбуваються субСФктивно бiльш драматичнi змiни. Чекання майбутнього соцiального падiння, почуття безпорадностi перед хронiчним, прогресуючим захворюванням, що руйнуСФ все СЧх добре налагоджене життя, приводять до думки про те, що суСЧцид - кращий вихiд iз ситуацiСЧ, що створилася.
Афективнi розлади прямо корелюють з частотою суСЧцидiв у хворих шизофренiСФю. Депресивнi розлади зявляються в 25% хворих на тлi зниження iнтенсивностi продуктивних симптомiв, 60% хворих страждають вiд епiзодiв великоСЧ депресiСЧ у деякий момент свого захворювання. Roy, аналiзуючи данi 9 дослiджень, показуСФ, що в 160 (59.3%) з 270 випадках самогубств, суСЧциденти знаходилися в станi депресiСЧ. Супутнi щиросердечнi переживання, афективнi розлади, що спостерiгаються в цих пацiСФнтiв, можуть бути не розпiзнанi лiкуючим лiкарем i прийнятi за прояви психозу або побiчних ефектiв нейролептикiв. Подальшi дослiдження повиннi освiтити роль депресiСЧ як етiологiчного фактора суицидального поводження при шизофренiСЧ.
Поширенiсть алкоголiзму серед пацiСФнтiв iз шизофренiСФю вище, нiж у загальнiй популяцiСЧ, i, в одних роботах, фактором, що сприяСФ суСЧцидовi, вважаСФться алкогольна залежнiсть, а в iншi - власне шизофренiя. Подiбна ситуацiя виникаСФ i при оцiнцi суСЧциду хворих шизофренiСФю з iншими видами залежностей. Цi розходження можуть бути частково поясненi тим, у станi активного вживання психоактивноСЧ речовини або ж в ремiсiСЧ знаходиться пацiСФнт. Разюче поширення в нашому клiнiчному прикладi алкоголiзму й iнших видiв залежностей гарантуСФ подальше вивчення останнiх як факторiв, що сприяють суСЧцидовi.
Вплив соматичноСЧ хвороби на суСЧцид при шизофренiСЧ не з`ясовано. Безсумнiвно, що пацiСФнти, що страждають раком, що важко протiкають серцево-судинними, бронхолегеневими захворюваннями, виразковою хворобою, ревматоСЧдним артритом, ураженням центральноСЧ нервовоСЧ системи i чоловiкiв з урогенiтальною патологiСФю особливо часто роблять спроби суСЧциду.
Гострi стресовi подiСЧ або тривале перебування в психотравмуючому середовищi, наприклад, при роздiльному проживаннi або розлученнi чоловiка i жiнки, уявлюваному або реальному нерозумiння з боку батькiв, сварка з близькими людьми, повторна госпiталiзацiя або виписка, змiна лiкуючого лiкаря, утрата роботи часто передуСФ розвитковi депресiСЧ i збiльшуСФ ризик суСЧциду в хворих шизофренiСФю. Drake i колеги знайшли, що серед хворих шизофренiСФю, що зробили суСЧцид, як правило, тривалий час знаходилися в психiатричному стацiонарi i не мали пiдтримки з боку своСФСЧ родини. Однак Modestin i колеги повiдомляють, що вони не знайшли розходження в числi суСЧцидiв хворих шизофренiСФю в цiлому i хворих, що знаходяться в перiодi стресових життСФвих обставин. Роль, депресiСЧ, безнадiйнiсть, продуктивна i негативна шизофренiчна психопатологiя в генезi суСЧцидального поводження в хворих шизофренiСФю залишаСФться неясноСЧ, тому що незрозумiло - чи цi фактори самi по собi сприяють появi психотравмуючих подiй у життi хворих, чи СФ медiаторами суСЧцидальноСЧ вiдповiдi на цi подiСЧ.
РОЗДРЖЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНРЖ ДАНРЖ
3.1 Вибiр методики
Структура психодiагностичного дослiдження мiстить такi основнi етапи:
- пiдготовчий
- проведення эксперименального дослiдження
- аналiз i iнтерпретацiя результатiв (пiдготовка психодiагностичного висновку).
На першому (пiдготовчому, передекспериментальному) етапi здiйснюСФться збiр вiдомостей про хворого. Конкретнi кроки цього етапу: 1) ознайомлення психолога з медичною документацiСФю; 2) бесiда психолога з лiкуючим лiкарем, в ходi якоСЧ формулюються конкретнi задачi психологiчного дослiдження; 3) бесiда психолога з дослiджуваним, маСФ самостiйне дiагностичне значення i формуСФ у дослiджуваного правильне вiдношення до дослiдження.
Перед дослiдженням експериментатор повинен встановити безпосереднiй контакт з хворим, викликати до себе прихильнiсть. Звичайно бесiду починають з уточнення паспортних даних пацiСФнта: прiзвища, iменi, по батьковi, вiку, професiСЧ, освiти. Цiкавляться, чи живi батьки, зясовують наявнiсть братiв, сестер, якою дитиною вiн був в сiмСЧ, розпитують його про сiмю, дiтей. Збирають психологiчний анамнез.
Етап закiнчуСФться виробленням стратегiСЧ подальшого iнструментального дослiдження, яке припускаСФ пiдбiр експериментальних методик, внесення коректив в СЧх iнструкцiСЧ i стимульний матерiал (у разi нестандартизованих методик) вiдповiдно до особливостей дослiджуваного i поставлених психодiагностичних задач, а також визначення послiдовностi предявлення методик.
Другий етап (проведення експериментального дослiдження) включаСФ предявлення дослiджуваному сформованого на першому етапi комплексу методик наперед встановленi?/p>