Змiни особистостi при шизофренiСЧ та особливостi лiкування
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?ду протягом днiв i тижнiв перед смертю. Метод передбачаСФ опитування iнформованих людей i аналiз наявних документiв. У залежностi вiд аналiзу конкретних популяцiй населення i використання рiзних дiагностичних пiдходiв вiд 0 до 13.8% жертв суСЧциду страждали шизофренiСФю. У середньому, 103 (5.6%) з 1851 суСЧцидентiв страждали шизофренiСФю, у той час як хворi шизофренiСФю складають всього 1% у загальнiй популяцiСЧ.
У краСЧнах, що надають таку статистику, рейтинг суСЧциду збiльшуСФться з вiком. На противагу, рейтинг суСЧциду серед хворих шизофренiСФю зменшуСФться з вiком. Hu i колеги знайшли, що 35 (83%) з 42 пацiСФнтiв iз шизофренiСФю убивших себе зробили це у вiцi до 30 рокiв. У 19 шизофренiчних суСЧцидiв, за даними King, середнiй вiк був 33.4 року, що значно нижче, нiж для iнших груп суСЧцидентiв. Згiдно приведеним даним, а також зведенням з iнших джерел, бiльш лiтнiй вiк указуСФ на менший ризик суСЧциду серед хворих шизофренiСФю. Отже, точкою вiдлiку значних зусиль по запобiганню суСЧциду серед хворих шизофренiСФю повиннi бути люди молодого вiку.
Приймаючи до уваги, що спiввiдношення чоловiкiв i жiнок, що вчинили суСЧцид, у загальнiй кiлькостi складаСФ 4:1, рiзниця в спiввiдношеннях статей серед хворих шизофренiСФю, що зробили суСЧцид, виглядаСФ набагато менше.
РЖснують докази, що проживання без чоловiка, соцiальна iзоляцiя i вiдсутнiсть роботи також СФ факторами ризику суСЧциду для хворих шизофренiСФю, як i в загальнiй популяцiСЧ. Однак цi ж подiСЧ вiдбуваються з усiма хворими шизофренiСФю, у яких хвороба, розвиваючись у юному вiцi, порушуСФ соцiальне i професiйне функцiонування. Можна оцiнити ступiнь впливу негативних наслiдкiв хвороби на життя людини i iзольовано прийняти його, як ступiнь ризику для здiйснення суСЧциду в окремого iндивiда. Однак необхiднi поглибленi дослiдження, щоб знайти демографiчнi показники, в яких корелюСФ поширенiсть суСЧцидiв серед хворих шизофренiСФю i якi можуть бути визначенi як фактори ризику або використанi для iдентифiкацiСЧ осiб, що мають пiдвищений ризик суСЧциду.
Вивчення показують, що хворi шизофренiСФю, що зробили суСЧцид, як правило, мають бiльш тривалий термiн захворювання, що протiкаСФ з частими загостреннями.
Дуже часто, суСЧциди серед хворих шизофренiСФю вiдбуваються незабаром пiсля виписки зi стацiонару. Allebeck i Wistedt вiдзначили, що 34 з 63 суСЧцидiв серед хворих шизофренiСФю вiдбулися незабаром пiсля закiнчення СЧхнього термiну перебування в лiкувальнiй психiатричнiй установi. Hu i колеги знайшли, що 81.1% хворих шизофренiСФю з Тайваню, що зробили суСЧцид, одержували стацiонарне або амбулаторне лiкування протягом останнього мiсяця свого життя, а 31% зробили суСЧцид пiд час проходження стацiонарного лiкування. За даними з ФiнляндiСЧ, 45 (51%) з 89 суСЧцидентiв iз шизофренiСФю мали контакт iз психiатром протягом 4 днiв перед смертю, 70% протягом 2 тижнiв, а 82% протягом мiсяця. Caldwell i Gottesman зробили висновок, що 88.1% хворих шизофренiСФю, що зробили суСЧцид, проходили курс лiкування на момент смертi.
РЖз суСЧцидiв, що вiдбулися пiд час перебування хворого на стацiонарному лiкуваннi, основна частина вiдбулася протягом першого тижня пiсля надходження або за невеликий промiжок часу перед випискою. За даними Lloyd, у випадку здiйснення хворим шизофренiСФю суСЧциду пiд час перебування на лiкарняному лiжку, варто бути готовим до здiйснення суСЧцидальних спроб iншими хворими шизофренiСФю, що були товаришами суСЧцидента.
РЖснують данi, що вказують на те, що хворi з параноСЧдним типом плину особливо схильнi до здiйснення суСЧцидiв. Fenton i McGlashan дослiджували звязок мiж суСЧцидом i рiзними захворюваннями шизофренiчноСЧ групи в 187 хворих власне шизофренiСФю, шизоафективним розладом, шизофреноформним розладом i шизотипiчним розладом особистостi. Протягом перiоду спостереження вiд 6 до 32 рокiв 19 пацiСФнтiв (10.2%) зробили суСЧцид. 13 (12%) з 112 пацiСФнтiв з параноСЧдною формою позбавили себе життя, що значно бiльше в спiввiдношеннi з гебефренiчною або недиференцiйованою шизофренiСФю. Особливо варто пiдкреслити, що пацiСФнти, що зробили суСЧцид, мали значно менш вираженi негативнi симптоми, чим пацiСФнти, що не роблять спроб суСЧциду, крiм того, у групi суицидентов був вище рiвень продуктивних симптомiв (галюцинацiй, маревних iдей).
Автори роблять висновок, що негативнi прояви хвороби, такi як емоцiйна тупiсть, вiдсутнiсть спонукань i життСФвих переконань свiдчать про низький ризик суСЧциду, у той час як актуальнi маревнi iдеСЧ при невиражених негативних симптомах говорять на користь високого ризику суСЧциду.
Як видно з клiнiчних прикладiв, наявнiсть суСЧцидальних спроб у минулому СФ повсякденним явищем для жертв суСЧциду, що страждають шизофренiСФю (75% мають спробу суСЧциду в анамнезi). Наявнiсть суицидальных спроб у минулому може бути пророкуванням наступноСЧ загибелi хворого. У 71% фiнських хворих шизофренiСФю, що зробили суСЧцид, малися вказiвки в анамнезi на попереднi суСЧцидальнi спроби. Allebeck i колеги вiдзначили, що така залежнiсть особливо часто зустрiчаСФться серед жiнок.
Багато теоретикiв розглядають суСЧцид як форму агресiСЧ, що одержала напрямок вiд самих хворих. Cheng i колеги знайшли, що в хворих шизофренiСФю, що зробили суСЧцид, незадовго до цього акту вiдзначалися рiзнi агресивнi вчинки, прояви яких хворi не могли стримати. Havaki-Kontaxaki i колеги простежували звязок мiж гомицидними i суСЧцидними дiями пацiСФнтiв, що знаходяться на стацiонарному лiкуваннi. Утiм, роль агресивних i iмпульсивних дiй у здiйсненнi суСЧциду маСФ потребу в бiльш глибокому осмисленнi.
Серед дорослих пацiСФнтiв, що проходять курс лiкува?/p>