Здiйснення права на житло шляхом приватизацiСЧ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
сторони можуть мiняти кiлькiснi та якiснi показники надання, керуючись принципом доцiльностi та необхiдностi в межах спочатку встановленоСЧ суми. Щоб уникнути суперечок у майбутньому про вид, кiлькiсть чи якiсть матерiального надання, можливо безпосередньо в договорi детально вказувати елементи надання: якi саме лiки повиннi надаватись, у якому медичному закладi повиннi проводитись огляди, з якою перiодичнiстю тощо. Якщо в договорi вказуСФться фiксована грошова сума надання, необхiдно визначити СЧСЧ розмiр.
В договорi довiчного утримання обовязково повинно бути визначено те, коли саме, з якою перiодичнiстю набувач повинен здiйснювати надання на користь вiдчужувача майна (наприклад, до першого числа кожного мiсяця чи кожного четверга).
Термiн дiСЧ договору довiчного утримання визначаСФться тривалiстю життя вiдчужувача майна. Але, як вiдмiчаСФ ряд авторiв, цей договiр не можна визнати умовним правочином, оскiльки в умовних правочинах умова може настати, а може й не настати. Смерть - обСФктивна категорiя, вона обовязково настане незалежно вiд волi сторiн. Для умовноСЧ угоди обовязковою СФ ознака альтернативностi вiдносно настання подiСЧ. У договорi довiчного утримання цього немаСФ, тому що смерть хоч i СФ подiСФю, але СЧСЧ настання очевидне. Тому необхiдно погодитись з вказаними авторами та зазначити, що договiр довiчного утримання - правочин не умовний, а термiновий, причому укладений на певний строк, тобто перiод життя вiдчужувача.
Форма договору довiчного утримання не вiдрiзняСФться вiд iнших договорiв на вiдчуження житла i вже була докладнiше подана у попереднiх пiдроздiлах, тому зупинятись на цьому зараз не будемо. Зазначимо лише, що це повинна бути обовязкова нотарiальна форма.
Деякi адвокати намагаються прирiвняти договiр довiчного утримання до купiвлi-продажу, а тому в судi вимагають застосувати ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, тобто визнати можливим укладення договору довiчного утримання як домашнього правочину. Наприклад, тяжко хворий громадянин залишаСФ розписку чи заяву: Прошу вважати, що особа, яка мене доглядала, СФ власником мого будинку за це. Такi угоди повиннi визнаватись недiйсними i це, на нашу думку, СФ виправданим.
Сторони та змiст договору довiчного утримання
Сторонами в договорi довiчного утримання СФ вiдчужувач i набувач майна. До сторiн у договорi ставляться звичайнi вимоги про цивiльну правосубСФктнiсть. Згiдно зi ст. 425 ЦК УРСР вiдчужувачем майна за договором довiчного утримання може бути лише фiзична особа, яка СФ непрацездатною за вiком або за станом здоровя. Тобто згiдно з дiючим законодавством працездатна особа за цим договором вiдчужувати майно та отримувати надання нi в якому разi не може. Крiм того, вiдчужувач повинен бути власником майна та мати право на його вiдчуження. Подальша демократизацiя суспiльства вплинула на те, що у проектi ЦК УкраСЧни вже немаСФ обмежень щодо непрацездатностi вiдчужувача. Тобто плануСФться, що будь-яка особа за наявностi в неСЧ на правi власностi значного за цiннiстю майна зможе укладати договiр довiчного утримання та протягом свого життя отримувати зумовлене надання.
Практика пiшла тим шляхом, що набувачем майна також може бути тiльки фiзична особа. Але проект ЦК УкраСЧни вже передбачаСФ, що набувачем майна можуть бути як фiзичнi, так i юридичнi особи. Тобто в майбутньому перелiк осiб, що можуть набувати майно за договором довiчного утримання буде значно розширений. При цьому до юридичних осiб також мають бути поставленi вимоги щодо цивiльноСЧ правосубСФктностi. Тобто юридична особа повинна бути зареСФстрована у встановленому законом порядку Статутом чи РЖншим засновницьким документом органiзацiСЧ маСФ бути передбачена можливiсть сплатного придбання майна у власнiсть, тобто це не повинно суперечити цiлям СЧСЧ створення та ДРЖЯЛЬНОСТРЖ.
Поширення кола осiб, що можуть бути сторонами в договорi довiчного утримання, СФ, на наш погляд, позитивним Адже, що стосуСФться вiдчужувача, крiм осiб непрацездатних фiзично працездатнi особи можуть не мати можливостi чи навiть бажання скористатися правом на працю або повною мiрою реалiзувати його. Надання юридичним особам можливостi набувати майно за договором довiчного утримання також СФ виправданим, оскiльки це не суперечить сутностi цього зобовязання та водночас буде додатковим засобом серед РЖнших, за допомогою яких юридична особа зможе реально збiльшити своСФ майно для здiйснення статутних цiлей.
Як в ЦК УРСР, так i в проектi ЦК УкраСЧни, а також в ЦК РФ незмiннiм у договорi довiчного утримання залишаСФться правило, згiдно з яким вiдчужувачем майна може бути тiльки фiзична особа. Таке становище вiдповiдаСФ природi та сутностi цього зобовязання, i СФ логiчним. Адже у разi неспроможностi юридичноСЧ особи здiйснювати суспiльне корисну дiяльнiсть ця юридична особа маСФ припинити свою дiяльнiсть та лiквiдуватися. Бiльше того, юридичнi особи i створюються для суспiльне корисних цiлей: задоволення потреб СЧх засновникiв працiвникiв, народу або держави взагалi. Крiм того з самоСЧ сутностi договору довiчного утримання випливаСФ що утримуватись може саме фiзична особа, оскiльки бiологiчне поняття життя може бути повязане лише з фiзичними особами.
Ст. 429 ЦК УРСР встановлюСФ, що за договором довiчного утримання СФ можливим перехiд прав та обовязкiв набувача у разi його смертi до спадкоСФмцiв, яким надходить вiдчужений за договором будинок. Якщо спадкоСФмцi вiдмовляються вiд будинку або вони взагалi вiдсутнi, ?/p>