Здiйснення права на житло шляхом приватизацiСЧ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В»i-продажу до вiдносин мiни у вiдповiднiй частинi.
На територiСЧ нашоСЧ краСЧни вiдносини мiни в iсторичному зрiзi зазнавали рiзного роду обмежень. Так, у Росiйськiй iмперiСЧ з 1714 року згiдно з Указом О единонаследии (росiйською) прямо заборонялося укладати договори мiни нерухомостi, у тому числi й житла4. До цього Указу мiна нерухомостi здiйснювалася без яких-небудь обмежень. Причиною ж для поступовоСЧ СЧСЧ заборони стало те, що, коли у родинi власника маСФтку було кiлька спадкоСФмцiв, з його смертю вiдбувалося роздроблення маСФтку. Згодом це роздроблення набувало великих розмiрiв, що не вiдповiдало державним iнтересам. Крiм того, iснуюче обмеження було зумовлене тим, ...чтобы пошлины не пропадали и можно было сделать учет стоимости имущества1. Це свiдчить про бiльш обмежений змiст договору мiни в правi дореволюцiйноСЧ РосiСЧ: оскiльки майно мiнялося на майно, не проводилася його оцiнка, що перешкоджало стягненню мита. Тому мiну вищезгаданим указом просто скасували i таке становище було аж до ЖовтневоСЧ революцiСЧ 1917 року.
Але i в радянськi часи не доводилося говорити про вiльне застосування договору мiни i зняття з нього усiх обмежень. Наприклад, договiр мiни житла мiж його власниками був можливим тiльки за умови, що кожна iз сторiн протягом останнiх трьох рокiв не мiняла чи не продавала свого житла. Застосування цiСФСЧ норми до договору мiни носило вiдсилко-вий характер, оскiльки безпосередньо нею регулювались вiдносини купiвлi-продажу. Щоб додатково проiлюструвати той тиск, що робився на вiдносини мiни, наведемо цитату з працi В.М. Самойленка та В.А. Кройтора, якi визначають, що за часiв адмiнiстративно-плановоСЧ системи юридичне обмiн автомобiлiв на iнше майно не був заборонений, але фактично цi договори не укладалися, оскiльки вони не реСФструвалися нотарiальними конторами. Тому громадяни мiж собою укладали переважно договори мiни на дрiбному побутовому рiвнi. Для органiзацiй iснувала пряма заборона щодо укладання договорiв мiни. Ця заборона встановлювалася Постановою РНК СРСР Про лiквiдацiю ненормальних фактiв прямого товарообмiну мiж господарськими органiзацiями вiд 18 жовтня 1931 року4. Причому за субСФктним складом ця заборона тлумачилася значно ширше. Наприклад, П.Е. Орловський вiдмiчав: Что касается отношений между гражданами и социалистическими организациями, то хотя постановление СНК СССР от 18 октября 1931 года к этим отношениям не относится, но, исходя из мотивов, указанных в этом постановлении, необходимо считать, что оно применяется и к этим отношениям. У бiльш мякому виглядi, тiльки для державних органiзацiй, така заборона досi встановлена в ч. З ст. 241 ЦК УРСР. Поширене тлумачення цiСФСЧ статтi щодо пiдприСФмств недержавноСЧ форми власностi не можна робити, оскiльки ст. 10 Закону УкраСЧни Про пiдприСФмства в УкраСЧнi прямо вказуСФ, що пiдприСФмства можуть обмiнювати майно, що СЧм належить. Виняток становлять норми закону, якi прямо передбачають заборону мiни чи бартеру мiж вказаними субСФктами. Вiдрадно вiдмiтити, що проект ЦК УкраСЧни не мiстить будь-яких обмежень вiдносно мiни щодо юридичних осiб. Це зумовлене поступовим вiдходом економiки нашоСЧ держави вiд плановоСЧ системи розподiлу товарiв до вiльноСЧ ринковоСЧ економiки, що веде до розширення свободи договiрних вiдносин в умовах самостiйностi господарюючих субСФктiв.
Щодо можливостi здiйснення грошовоСЧ доплати у межах договору мiни, то тут також думки вчених рiзних часiв не були однозначними. У римському правi прихильники сабiньянськоСЧ школи визнавали угоду мiни товарiв з грошовою доплатою купiвлею-продажем. Прокульянцi, навпаки, вважали такий договiр мiною незалежно вiд наявностi грошовоСЧ доплати3. У доктринi радянського перiоду обмiн товару на товар, у тому числi з грошовою доплатою, визнавався мiною. У ЦК УРСР грошова доплата при мiнi прямо не передбачена, але на практицi вона маСФ мiiе та в цiлому зараз не СФ забороненою. Бiльше того, торкаючись перспективного законодавства, бачимо, що грошова доплата при мiнi закрiплена в п. З ст. 763 проекту ЦК УкраСЧни. Аналогiчна позицiя закрiплена в п. 2 ст.568 ЦК РФ. В сучаснiй юридичнiй лiтературi також зазначаСФться, що за домовленiстю сторiн в договорi мiни може мiститися умова про доплату на користь тiСФСЧ сторони, майно якоСЧ маСФ бiльшу вартiсть. Що стосуСФться юридичноСЧ сутностi виникаючих вiдносин, то, як вiдмiчаСФ В.РЖ. Акимов, виникають змiшанi правовiдносини, в яких елементи договору мiни поСФднуються з елементами договору купiвлi-продажу, але виникнення самостiйного виду договору не вiдбуваСФться. Тобто мiна з частковою грошовою доплатою не СФ новим видом договору, а СФ лише змiшаним договором, у якому зустрiчаються вiдносини мiни та, у вiдповiднiй частинi, купiвлi-продажу. При цьому, якщо сторони договору мiни домовляються про грошову доплату за майно меншоСЧ вартостi, ця умова повинна бути обовязково закрiплена в договорi. В iншому випадку вартiсть майна в договорi мiни вважаСФться рiвною. Та це вiрно, оскiльки грошова доплата у договорi мiни СФ винятком. Якщо про це не йдеться у договорi, застосовуСФться загальне правило, згiдно з яким мiна СФ безгрошовим еквiвалентним обмiном одного товару на iнший. Подiбна ситуацiя, на наш погляд, може вiдбуватись i в договорi з мiною нееквiвалентних за вартiстю речей. В цьому випадку маСФ мiiе також змiшаний договiр, де елементи договору мiни поСФднуються з елементами договору дарування.
На практицi iнодi виникають ситуацiСЧ, коли сторонам вiдказують у оформленнi деяких документiв, необ?/p>