Здiйснення права на житло шляхом приватизацiСЧ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
нта, але вiн отримуСФ еквiвалентне зустрiчне надання у виглядi iншого, за його вибором, жилого примiщення чи iншого майна.
Отримуючи житло у власнiсть за договором мiни, особа, у свою чергу, маСФ також виконати своСЧ зобовязання на користь контрагента. Тому цей договiр СФ двостороннiм. Причому мiна СФ не тiльки двостороннiм, але i синаллагматичним зобовязанням. Адже тут маСФмо не тiльки наявнiсть прав i обовязкiв з обох сторiн, але i СЧх еквiвалентнiсть. Бiльше того, договiр мiни можна вважати класичним прикладом синаллагматичного договору, оскiльки грецьке поняття synallagma, що було легалiзоване римськими юристами, в буквальному перекладi означаСФ обмiн, мiнову угоду.
Окремо потрiбно зупинитися на спiввiдношеннi договору мiни та купiвлi-продажу в тому регулятивному впливi, який вчиняСФ купiвля-продаж на вiдносини мiни. Незважаючи на те, що iсторично мiна попереджала купiвлю-продаж, купiвля-продаж отримала бiльш ранню юридичну регламентацiю i до сьогодення вiдносини мiни житла не позбавленi правового впливу з боку вiдносин купiвлi-продажу житла. Вказанi договори порiвнюСФ та обставина, що обидва вони СФ юридичне закрiпленими способами еквiвалентного обмiну, тому до мiни застосовнi правила, що регулюють купiвлю-продаж житла з урахуванням особливостей мiни житла. На нормативному рiвнi це закрiплено у статтi 242 ЦК УРСР.
Як мiна житла, так i купiвля-продаж житла передбачають зустрiчне надання чи сплатний еквiвалент, що надаСФться покупцем продавцевi в обмiн на рiч, якою СФ житлове примiщення. Але основною вiдмiннiстю СФ те, що у першому випадку вiдчужувачевi надаСФться у власнiсть iнше майно, у тому числi й житло, а у другому випадку - вiдповiдна грошова сума, тобто рiзними СФ форми еквiвалента. Тому при мiнi житла продавець водночас виступаСФ також покупцем того житла, яке йому надаСФться замiсть зустрiчного надання з його боку. Отримання речi в одному випадку i грошей в iншому складаСФ правову мету для вiдчужувача за цими договорами. Водночас мiна СФ змiшаним договором, у якому СФ два договори купiвлi-продажу та у якому поСФднуються два зустрiчних юридичних обСФкти купiвлi-продажу, двi речi3. У той же час не можна розумiти договiр мiни як просте складання двох договорiв купiвлi-продажу - це було б дуже широко. Адже необхiдно враховувати виключення з купiвлi-продажу iстотноСЧ СЧСЧ складовоСЧ частини - грошового еквiвалента. Саме таке змiшане зобовязання, що поСФднуСФ у собi двi речi, кожна з яких виступаСФ як правова мета та як зустрiчний еквiвалент у договорi маСФ мiiе при мiнi взагалi та при мiнi житла зокрема.
Оскiльки мiна не породжуСФ грошового зобовязання, до неСЧ не можуть бути застосованi правила купiвлi-продажу стосовно грошових розрахункiв. До того ж тут не можуть застосовуватись правила ст. 214 ЦК УРСР щодо сплати стороною, яка прострочила сплату трьох процентiв рiчних. При наявностi в договорi мiни грошовоСЧ доплати правила про грошовi розрахунки розповсюджуються на цi правовiдносини тiльки в частинi сплачуваноСЧ доплати1. Тобто у договорi мiни СФ припустимим, коли поряд з зустрiчним наданням у виглядi iншоСЧ речi сплачуСФться грошове надання. При цьому зустрiчне грошове надання у мiни складаСФ рiзниця мiж вартiстю отриманоСЧ речi та вартiстю цiСФСЧ речi. Отже, щоб зберiгався принцип еквiвалентностi надання при мiнi та враховуючи, що рiзну за вартiстю рiч не завжди можливо знайти, як виняток СФ припустимим частковi грошовi розрахунки у межах цього договору.
А.В. Кичихин та Н.А. Щербакова висловлюють думку, що на вiдносини мiни житла розповсюджуСФться право переважноСЧ купiвлi, що передбачено ст. 114 ЦК УРСР для учасникiв загальноСЧ частковоСЧ власностi2. Дозволимо собi в цьому засумнiватися. Адже право переважноСЧ купiвлi здiйснюСФться, оскiльки грошi служать правовою метою продавця в купiвлi-продажу, вони мають родовi ознаки та СЧх цiннiсть полягаСФ лише у тому, що вони СФ засобом платежу, визначаючись за кiлькiсними показниками. Зворотна ситуацiя маСФ мiiе при мiнi, коли правовою метою продавця СФ отримання iншоСЧ речi. Причому не будь-якого майна, а конкретного, iндивiдуально визначеного. У цьому випадку воно маСФ властивi тiльки йому якiснi показники. Тому потрiбно погодитися з В.М. Са-мойленко та В.А. Кройтором, якi зазначають, що на договiр мiни не розповсюджуСФться правило переважноСЧ купiвлi частки в спiльному майнi3. Останню думку вважаСФмо бiльш обТСрунтованою та логiчною. Адже якщо припустити можливiсть мiни житла з урахуванням права переважноСЧ купiвлi частки, порушувалась би суттСФва умова цього договору щодо його предмета. Розповсюдження ж норми про право переважноСЧ купiвлi щодо договору купiвлi-продажу СФ можливим, оскiльки тут анi становище, анi суттСФвi умови договору не порушуються: продавець у всякому разi отримуСФ саме ту грошову суму, що вiн змiг би отримати й вiд покупця, який не СФ учасником спiльноСЧ частковоСЧ власностi. Цим шляхом iде i судова практика вирiшення спорiв.
Спiльними рисами мiни i купiвлi-продажу СФ те, що за обома цими зобовязаннями здiйснюСФться перехiд права власностi на майно. Аналогiчно вирiшуСФться питання про форму та умови договору мiни; про права, обовязки (за винятком грошовоСЧ оплати) i вiдповiдальнiсть сторiн, а також щодо ризику випадковоСЧ загибелi або псування майна i виникнення права власностi у покупця. Крiм того, вказанi вiдносини мають новий юридичний обСФкт, який в обох випадках складаСФ сплатна передача свого майна у власнiсть iншiй особi. Саме цi спiльнi риси дозволяють застосовувати правове регулювання купiв?/p>