Здiйснення права на житло шляхом приватизацiСЧ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?iдних для укладення договору мiни житла, якщо хоча б одна iз сторiн маСФ заборгованiсть з оплати за утримання будинку та прибудинкових територiй. Потрiбно вiдмiтити, що з юридичноСЧ точки зору така вiдмова в оформленнi документiв не СФ законною, оскiльки нiхто не може бути обмежений в правах щодо розпорядження своСФю власнiстю за винятком випадкiв, передбачених у законi. Обмежень у розпорядженнi житлом, що залежать вiд боргiв за комунальнi послуги, в украСЧнському законодавствi нема. Тому договiр мiни житла може бути безперешкодно укладений. При цьому борг з оплати комунальних послуг повинен сплачуватись колишнiм власником житла незалежно вiд укладення договору мiни добровiльно чи в судовому порядку. РЖншим варiантом СФ переклад боргу з комунальних платежiв на набувача житла за договором мiни. На думку В.А. Нагорняка, ...кредитору важливо лише отримати своСЧ вимоги, а хто СЧх задовольнить - суттСФвого значення не маСФ ... при боргах майнового характеру1. Але з цим не можна повнiстю погодитись. Адже такий переклад боргу можливий тiльки зi згоди кредитора, тобто житлово-комунального органу. Ця вимога вiдображена у ст. 201 ЦК УРСР. Принципово ж нема перешкод для того, щоб сторони в договорi мiни житла домовились про переклад боргу за комунальнi послуги на нового власника житла, але тiльки при наявностi згоди на це вiдповiдноСЧ комунальноСЧ установи. В iншому випадку вказаний борг повинен сплачуватись попереднiм власником житла, який саме й був споживачем цих комунальних послуг. Така точка зору СФ переважною в цивiлiстицi та вона повнiстю вiдповiдаСФ дiючому законодавству.
Сторони, СЧх права та обовязки
Сторонами договору мiни СФ продавець i покупець. При цьому кожна з сторiн СФ продавцем того майна, що вiдчужуСФться, i водночас - покупцем майна, що набуваСФться за договором
До сторiн договору мiни предявляються звичайнi вимоги про цивiльну право - i дiСФздатнiсть. Але вiдповiдно до статтi 242 ЦК УРСР, якщо одна чи обидвi сторони договору мiни СФ державними органiзацiями, вони можуть укладати цей договiр тiльки у випадках, передбачених законодавством. Як вже було вiдмiчено вище, проект ЦК УкраСЧни не мiстить будь-яких обмежень щодо юридичних осiб вiдносно СЧхньоСЧ участi у правовiдносинах мiни. Необхiдно зазначити, що держава не може бути стороною в договорi мiни, оскiльки натуральний обмiн суперечить основним принципам бюджетного устрою нашоСЧ краСЧни. У той же час в окремих випадках такi правочини укладаСФ i держава. Наприклад, при приватизацiСЧ житла останнСФ обмiнюСФться на приватизацiйнi папери - житловi чеки.
Необхiдно пiдкреслити, що обовязки учасникiв договору мiни, якi складають його змiст, однаковi для обох сторiн. У договорi мiни, як i в договорi купiвлi-продажу, iснуСФ обовязок вiдчужувача попередити набувача про всi права третiх осiб на рiч, який застосовуСФться вiдповiдно до ст. 242 ЦК УРСР. При мiнi житла попереднiй власник повинен попередити набувача щодо боргiв з оплати комунальних послуг, про наявнiсть укладених договорiв найму житла, про права iнших осiб на житло (наприклад, тимчасово вiдсутнiх осiб), про обтяження житла заставою тощо. Невиконання продавцем в договорi мiни вимоги щодо попередження покупця вiдносно прав третiх осiб на житло даСФ покупцевi право вимагати розiрвання договору1. При цьому продавець житла, що обмiнюСФться, повинен вiдшкодувати контрагенту збитки, а також повернути йому отримане в обмiн житло2. Крiм того, продавець повинен попередити покупця про недолiки речi. У разi виявлення в житлi, що набуваСФться, прихованих недолiкiв покупець маСФ право вимагати вiд продавця замiни речi, вiдповiдноСЧ доплати, усунення недолiкiв або вiдшкодування понесених в звязку з цим витрат, а також i розiрвання договору з вiдшкодуванням заподiяних збиткiв.
Щодо iнших прав та обовязкiв сторiн за договором мiни, то вони СФ аналогiчними тим, що СФ у сторiн договору купiвлi-продажу та детально вже були розглянутi вище.
СуттСФвi умови договору мiни житла
Що стосуСФться iстотних умов договору мiни житла, то, наприклад, РЖ.В. РДлiсСФСФв наполягаСФ, що СФдиною iстотною умовою договору мiни нерухомостi СФ умова про предмет. При цьому цiна договору визнана ним звичайною умовою. АргументуСФться це тим, що цiна не обовязково повинна бути присутня в договорi мiни нерухомостi в грошовому вираженнi - сама рiч виступаСФ натуральним вираженням, еквiвалентом цiни i сторони, коли вони визначають предмет договору, тим самим визначають його натуральну цiну. У ч. 2 п. 4 Указу Президента УкраСЧни Про рiСФлторську дiяльнiсть вiд 27 червня 1999 року №732/99 говориться: Оцiнка вартостi нерухомого майна СФ обовязковою у разi його вiдчуження...3. Отже, визначення грошовоСЧ оцiнки житла, зокрема в договорi мiни житла, СФ обовязковим. Мiна, як вiдомо, СФ одним iз засобiв еквiвалентного вiдчуження житла. Для того, щоб зясувати, маСФ мiiе мiна у чистому виглядi чи це змiшаний договiр з елементами купiвлi-продажу чи дарування, необхiдно зясувати вартiсть зустрiчного надання. Крiм того, оцiнка житла необхiдна для цiлей публiчних - обчислення державного мита та подальшого оподаткування.
Вiдповiдно до п п. а п. З ст. З Декрету Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни Про державне мито вiд 21 сiчня 1993 року № 7-93 ставка державного мита, що стягуСФться за нотарiальне посвiдчення договорiв мiни житла, встановлена в розмiрi одного процента вiд суми договору. Ця ставка застосовуСФться, якщо житло знаходиться у власностi громадянина-продавця та якщо мито складаСФ не менш, нiж од