Здiйснення права на житло шляхом приватизацiСЧ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В±хiдно передусiм для вiдновлення порушених прав такоСЧ особи.
Довгий час покупцем житла могла бути лише фiзична особа. Адже статтi 9 та 10 ЖК, говорячи про права та обовязки осiб вiдносно житлового фонду, прямо та виключно звертаються до громадян. Це пояснюСФться тим, що стаття 6 ЖК визначаСФ призначення житла для проживання громадян. До того ж вiдносини з передачi житлових будинкiв та квартир мiж органiзацiями вирiшувалися у радянськi часи, як правило, на адмiнiстративному рiвнi, з дозволу виконкомiв мiiевих Рад чи вiдповiдних галузевих мiнiстерств та вiдомств. Зараз юридичнi особи вiльно можуть набувати та вiдчужувати житло. Поширеним став спосiб, коли будiвельнi органiзацiСЧ безпосередньо продають фiзичним та юридичним особам збудоване ними житло. У цьому випадку юридичнi особи (будiвельнi компанiСЧ) виступають як продавцi. З iншого боку, юридичнi особи можуть купувати житло з метою надання його своСЧм спiвробiтникам у користування (на умовах житлового найму) чи у власнiсть (наприклад, за договором купiвлi-продажу з розстроченням платежу).
Для юридичних осiб необхiдною для участi в договорi СФ умова, за якою б така дiяльнiсть вiдповiдала цiлям, що вiдображенi в статутних документах. Це визначаСФ СЧх правоздатнiсть. Оскiльки юридичнi особи, на вiдмiну вiд фiзичних осiб, мають спецiальну правоздатнiсть, вони не можуть укладати угоди, якi суперечать СЧх статутним цiлям (ст. 50 ЦК УРСР). Сьогоднi в науцi все бiльш поширеною стаСФ концепцiя загальноСЧ правоздатностi юридичних осiб. Як вiдмiчаСФ А.С. Довгерт, це означаСФ можливiсть для них, незважаючи на вид та органiзацiйно правову форму, займатися на загальних пiдставах пiдприСФмницькою дiяльнiстю. Згiдно з Указом Президента УкраСЧни Про рiСФлторську дiяльнiсть вiд 27 червня 1999 року № 732/992, юридичнi особи, що займаються посередництвом, iнформацiйно-консультацiйною дiяльнiстю або торгiвлею в сферi нерухомостi зобовязанi отримати вiдповiдне Свiдоцтво, без якого ця дiяльнiсть забороняСФться. У такому випадку, як вiдмiчаСФ Р.Б. Шишка, пiдприСФмницька дiСФздатнiсть щодо здiйснення правочинiв з нерухомiстю може виникнути у юридичноСЧ особи тiльки з моменту отримання цього Свiдоцтва,.
Договiр купiвлi-продажу житла може бути укладений i без особистоСЧ присутностi сторiн в мiii здiйснення угоди. Так, вказаний договiр може бути укладений представником будь-якоСЧ iз сторiн або представниками обох сторiн. Якщо стороною договору купiвлi-продажу житла СФ юридична особа, такий правочин завжди укладаСФться представником, що дiСФ вiд iменi цiСФСЧ юридичноСЧ особи. Повноваження представника випливають з доручення, закону чи адмiнiстративного акту, що створюСФ, змiнюСФ та припиняСФ цивiльнi права i обовязки особи, яку представляють (ст. 62 ЦК УРСР). Усе це не суперечить ст. 225 ЦК УРСР, де встановлено загальне правило, що продавцем майна СФ його власник, оскiльки продавцем в угодi, що укладена за участю представника, чи стороною в договорi продовжуСФ залишатися власник житла. Крiм того, видаючи доручення, саме власник ухвалюСФ рiшення про вiдчуження житла, тобто визначаСФ правову долю речi, а представник дiСФ вiд його iменi та в його iнтересах. У даному випадку передбачаСФться, що представник СФ виразником волi власника, оскiльки дiСФ з його згоди та в його iнтересах. Покупець, вiдповiдно, також маСФ право дiяти при купiвлi-продажу житла через свого представника. При цьому представник може вiд iменi покупця сплачувати грошi за житло, розписуватись у договорi та виконувати iншi дiСЧ, на якi його уповноважено. Надане доручення не позбавляСФ продавця чи покупця наполягати на виконаннi контрагентом обовязкiв за договором чи особисто виконувати своСЧ договiрнi обовязки. Повноваження представника у цьому випадку виникають з доручення або можуть бути закрiпленi у статутних документах юридичноСЧ особи (вiдносно директора, голови правлiння тощо).
Отже, сторонами у договорi купiвлi-продажу житла можуть бути як фiзичнi, так i юридичнi особи з урахуванням деяких вимог, що до них предявляються дiючим законодавством. Договiр може укладатись особисто сторонами або через представника.
Права та обовязки сторiн за договором купiвлi-продажу житла.
Перехiд права власностi на житло за договором купiвлi-продажу Права та обовязки взагалi, i за договором купiвлi-продажу зокрема, являють собою у загальному виглядi реальний змiст цивiльноСЧ правоздатностi1. Права та обовязки сторiн СФ невiдСФмною складовою договору. Ще в стародавньому римському правi вiдмiчалася протилежнiсть або асиметричнiсть обовязкiв сторiн у договорi купiвлi-продажу. Так, основним обовязком покупця вважалося сплатити цiну (dаге), а продавця, вiдповiдно, забезпечити покупцевi можливiсть володiти рiччю (habеre liсere). Звiдси виникаСФ обовязок продавця передати рiч покупцевi. Це положення збереглося в сучасному правi, а вказанi обовязки сторiн СФ основними за договором купiвлi-продажу житла. РЖншi права та обовязки сторiн можна назвати додатковими.
До обовязкiв продавця вiдноситься також необхiднiсть попередити покупця про права третiх осiб на житло, що продаСФться (ст. 229 ЦК УРСР). Вiдповiдно до цього безпосередньо iз закону випливаСФ, що покупець маСФ бути попереджений продавцем про наявнiсть iснуючих обтяжень житла у виглядi договорiв позики, найму чи застави на це житло, iснуючих сервiтутних прав або про права одного з подружжя чи iншого спiввласника на житло. На жаль, у законодавствi не передбачено дiйових механiзмiв проти продавця, який цей с