Здiйснення права на житло шляхом приватизацiСЧ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Вµжити застосування такого пiдвиду мiни. Тим бiльш, як вже йшлося вище, застосування грошовоСЧ доплати у вiдносинах мiни взагалi СФ припустимим. Якщо ж вартiсть роботи (послуги) буде бiльше або менше, нiж вартiсть майна, то сторонам доведеться або укладати два окремих договори, за одним з яких проводяться грошовi розрахунки, або ж якiйсь iз сторiн доведеться навмисно продешевити. У першому випадку невиправдано ускладнюСФться юридична процедура; у другому спостерiгаСФмо невiдповiднiсть волi i волевиявлення однiСФСЧ з сторiн, що не СФ можливим. Тому при мiнi майна на роботи (послуги), на наш погляд, припустимою i навiть необхiдною СФ можливiсть грошовоСЧ доплати за майно або роботи (послуги) бiльшоСЧ вартостi.
Форма договору мiни житла. Припинення договору мiни житла
На договiр мiни житла розповсюджуються правила про форму, що СФ характерними для будь-якого договору на вiдчуження житла. Тобто необхiдною СФ письмова нотарiальна форма договору з подальшою державною реСФстрацiСФю. Бiльш детально ця форма договору вже була розглянута в пiдроздiлi Купiвля-продаж тому в цьому пiдроздiлi повторюватись не будемо. Зазначимо лише, що коли обСФкти житлового фонду, що обмiнюються, знаходяться в рiзних населених пунктах, нотарiальне посвiдчення договору може бути здiйснено в будь-якому з них на вибiр сторiн.
На думку С.П. ГрiшаСФва, виникнення права власностi за договором мiни житла у кожного з набувачiв необхiдно вiднести до того моменту, коли вiн здiйснить державну реСФстрацiю. Така конструкцiя, на наш погляд, СФ цiлком виправданою. Щодо дiючого та перспективного законодавства, то ст. 128 ЦК УРСР та 4 ст. 763 проекту ЦК УкраСЧни передбачаСФ, що право власностi у сторiн договору мiни виникаСФ водночас пiсля виконання зобовязань з переданням майна обома сторонами, якщо iнше не передбачене законом, iншими правовими актами або договором.
Виконання всiх обовязкiв за договором мiни кожною з зобовязаних сторiн СФ необхiдною i достатньою пiдставою для припинення договору. При цьому кожна iз сторiн стаСФ власником того майна, що перейшло до неСЧ вiд iншоСЧ сторони. Крiм того, у кожного з вiдчужувачiв за договором мiни припиняСФться право власностi на майно, що передано ним iншiй сторонi. При цьому вносяться вiдповiднi змiни у реСФстр власникiв житла.
З моменту належного виконання договору мiни кожною з сторiн припиняються зобовязання сторiн та договiр як документ стаСФ правовстановлюючим документом, що пiдтверджуСФ право власностi на житло. Цей договiр СФ основним документом, що може згодом стати пiдставою для укладення iнших правочинiв з житлом та маСФ правовстановлююче значення.
8. Договiр довiчного утримання
Поняття та юридична характеристика договору
За договором довiчного утримання одна сторона, що СФ особою непрацездатною за вiком або станом здоровя (вiдчужувач), передаСФ у власнiсть другiй сторонi (набувачевi майна) будинок або його частину, замiсть чого набувач майна зобовязуСФться надавати вiдчужувачевi довiчно матерiальне забезпечення в натурi у виглядi житла, харчування, догляду i необхiдноСЧ допомоги (ст. 425 ЦК УРСР), Вiдразу ж зазначимо, що договiр довiчного утримання, який закрiплено у ЦК УРСР, - СФдиний з розглянутих видiв договорiв, за яким може вiдчужуватись тiльки житло. Наприклад, за договорами купiвлi-продажу чи мiни може вiдчужуватись будь-яке не виключене з цивiльного обiгу майно. Але договiр довiчного утримання може укладатись лише з приводу житлового будинку, його частини чи iншого житла, що знаходиться у приватнiй власностi. Це випливаСФ з легального визначення договору, що було наведено вище.
Договiр довiчного утримання необхiдно вiднести до договорiв на отримання житла у власнiсть. Хоча за ЦК УРСР зазначений договiр належить до групи договорiв про надання послуг. За часiв прийняття ЦК УРСР, у 1963 роцi законотворень виходив з того, що непрацездатна особа, вiдчужуючи будинок чи його частину, маСФ на метi передусiм одержати утримання, догляд та iншi послуги, яких вона потребуСФ через непрацездатнiсть.
Цей договiр СФ сплатним, оскiльки майно надаСФться набувачу не безкоштовно, а на платнiй основi. Платою СФ зустрiчне матерiальне або грошове надання з боку набувача на користь вiдчужувача майна чи вказаноСЧ ним третьоСЧ особи (останнСФ передбачене проектом ЦК УкраСЧни). Необхiдно зазначити, що проект ЦК УкраСЧни передбачаСФ можливiсть зустрiчного надання не тiльки в натурi, а також i у виглядi грошей. Договiр довiчного утримання не можна визначити як еквiвалентний договiр. Цей договiр необхiдно вiднести до алеаторних договорiв, оскiльки на момент його укладення не можна визначити, що буде бiльшим - вартiсть житла чи остаточна вартiсть зустрiчного надання. Адже перiод життя вiдчужувача на момент укладення договору не СФ вiдомим.
Договiр вважаСФться укладеним з моменту наявностi згоди за всiма iстотними умовами, що виражена у встановленiй законом формi, коли вiдчужувач передасть набувачевi житло. Отже, цей договiр СФ реальним. На це вказуСФ i легальне його визначення. Оскiльки з передачею житла основний обовязок вiдчужувача СФ виконаним i з цього моменту в нього виникаСФ право вимагати вiд набувача надання матерiального забезпечення, а набувач несе лише обовязок - надавати вiдчужувачевi матерiальне забезпечення, можна зробити висновок, що цей договiр СФ одностороннiм. Така думка СФ типовою у вiтчизнянiй правовiй лiтературi. Але СФ й iншi думки. Наприклад, В.А. Тархов визнавав договiр довiчного утримання також сплатним, але при