Здiйснення права на житло шляхом приватизацiСЧ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ЗДРЖЙСНЕННЯ ПРАВА НА ЖИТЛО ШЛЯХОМ ПЕРЕХОДУ ЙОГО У ВЛАСНРЖСТЬ
Житло - одна з основних матерiальних умов життя людини. Потреба людини в житлi виникаСФ з моменту СЧСЧ народження, зберiгаСФться протягом усього життя i припиняСФться пiсля смертi. Отож, задоволення потреби людини в житлi - дуже важливе соцiальне завдання.
Забезпеченiсть громадян певноСЧ краСЧни житлом СФ одним iз найконкретнiших показникiв добробуту всього народу. СубСФктивне право на житло - це можливiсть людини i громадянина мати житло у власностi чи одержати його за договором найму з державного чи громадського фонду, користуватися житлом та вимагати вiд зобовязаних субСФктiв забезпечення реалiзацiСЧ цього права у повному обсязi. Право на житло тiсно повязане з обовязками iнших фiзичних та юридичних осiб i державних органiв щодо створення вiдповiдних умов, охорони, захисту й вiдтворення житлових прав людини i громадянина. Конституцiя УкраСЧни покладаСФ на державу обовязок створювати умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власнiсть або взяти в оренду.
Нiхто не може бути позбавлений житла iнакше як на пiдставi чинного закону i за рiшенням компетентного суду.
Реалiзацiя людиною i громадянином права на житло здiйснюСФться в таких формах:
1) активна дiяльнiсть субСФкта, що потребуСФ покращення житлових умов у процесi; а) надання жилих примiщень; б) користування жилим примiщенням; в) участi в управлiннi житловим фондом; г) здiйснення експлуатацiСЧ та охорони рiзних видiв житлового фонду;
2) утримання вiд дiй, що порушують житловi права iнших субСФктiв;
3) володiння, користування i розпорядження житлом вiдповiдно до чинних нормативно-правових актiв;
4) вимоги вiд компетентних державних органiв, громадських органiзацiй та посадових осiб застосовувати вiдповiднi норми житлового права i виносити справедливi iндивiдуально-правовi рiшення та домагатися СЧх виконання.
1. Приватизацiя житла
Приватизацiя житла СФ дещо новим правовим iнструментом у нашiй краСЧнi. В раннi радянськi часи широке розповсюдження мали процеси вилучення майна на користь держави, протилежнi приватизацiСЧ, - нацiоналiзацiя, реквiзицiя, конфiскацiя. Зараз, коли Конституцiя УкраСЧни проголосила рiвнiсть усiх форм власностi, пропорцiйного розвитку отримуСФ кожна з них. Цей процес невiдривне повязаний з необхiднiстю переходу деякоСЧ частини державноСЧ власностi у приватну власнiсть як за кошти, так i безкоштовно, щоб подолати той дисбаланс, який спостерiгався донедавна мiж формами власностi. Саме цей процес переходу власностi вiд держави До приватних власникiв дiстав назву приватизацiСЧ. Унiкальнiсть приватизацiСЧ для нашоСЧ краСЧни полягаСФ ще й у тому, що за радянських часiв хоч на примiтивному рiвнi, але все ж iснували договори купiвлi-продажу, мiни, дарування, якi опосередковували врегульований державою процес привласнення майна громадянами. Навпаки, такий спосiб отримання майна у власнiсть як приватизацiя почав своСФ законодавче закрiплення, так би мовити, з бiлого листа.
Поняття та особливостi приватизацiСЧ житла
Значне розповсюдження, якого набула приватизацiя у житловiй сферi, обумовлюСФться тим, що у радянськi часи житло за малим винятком перебувало саме у державнiй власностi, а тi, хто безпосередньо проживав у ньому, були лише наймачами. У приватнiй власностi знаходилось переважно житло у сiльськоСЧ мiiевостi, що було побудовано за власнi кошти та власними силами громадян. Адже там житлове будiвництво велося значно повiльнiше, нiж у мiстах. Тому у мiських жителiв майже вперше зявилася можливiсть отримати житло, що займалося ними на умовах соцiального найму у приватну власнiсть. Передумовою тому стало прийняття КонституцiСЧ УкраСЧни, Законiв УкраСЧни Про власнiсть та Про приватизацiю державного житлового фонду. Саме завдяки приватизацiСЧ житла отримав розвитку ринок житла. Як наслiдок, набули значення договори з житлом, якi опосередковували перехiд права власностi на приватне житло. Зараз, щоб здiйснити право на житло, не обовязково дотримуватись процедури постання на облiк осiб, що потребують полiпшення житлових умов, знаходитись у черзi на отримання житла, отримувати ордер, а вже потiм тiльки вселятись у житло. Адже СФ реальна альтернатива у виглядi отримання житла в приватному житловому фондi у власнiсть чи користування. Житлова сфера все бiльш пiдкоряСФться суто приватноправовим та ринковим законам попиту та пропозицiСЧ, потреби та можливостей. Це значною мiрою стало можливим завдяки приватизацiСЧ житла, великi обсяги якоСЧ обумовлюються ще й тим, що вона значною мiрою замислювалась як безкоштовний процес отримання житла його наймачами у приватну власнiсть. Зараз приватизацiя житла продовжуСФться, тому необхiдно зрозумiти СЧСЧ юридичну природу та тi механiзми, що впливають на процес СЧСЧ здiйснення.
Приватизацiя державного житлового фонду (далi - приватизацiя житла) - це вiдчуження квартир (будинкiв), кiмнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два i бiльше наймачiв, та належних до них господарських споруд i примiщень (пiдвалiв, сараСЧв i т. i.), державного житлового фонду на користь громадян УкраСЧни. Таким чином, можна зробити висновок, що приватизацiя - це пiдстава припинення права державноСЧ власностi та водночас пiдстава виникнення права приватноСЧ власностi. Пiдс