Збагачення словникового запасу першокласникiв на уроках розвитку мовлення
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ням. Дiтям слiд розказати, що люди, пiзнаючи навколишнiй свiт, явища дiйсностi, предмети, СЧх ознаки, дiСЧ, стали давати СЧм назви. Так зявилися слова як своСФрiдне позначення явищ дiйсностi. Найменування певного предмета, його ознаки чи дiСЧ це своСФрiднi знаки тiСФСЧ чи iншоСЧ мови, якi допомагають вiдрiзнити один предмет, ознаку, дiю вiд iнших.
У ходi роботи доцiльно пiдкреслити, що слiв у мовi дуже багато, що словниковий запас мови весь час поповнюСФться. Недавно в нашу мову ввiйшли слова компютер, астронавт, мiсяцехiд, якими були названi новi машини, новi професiСЧ. РЖ навпаки, багато слiв ми перестали або перестаСФмо вживати. На основi таких даних у дiтей формуватиметься уявлений про розвиток мови у тiсному звязку з розвитком суспiльства.
Для введення нових слiв в мовлення учнiв потрiбно користуватись тематичним принципом. Даний принцип дозволяСФ не тiльки знайомити дiтей з новими словами, а й включати СЧх в активне розмовне мовлення, будувати дiалог з вiдповiдноСЧ теми, складати розповiдi в межах однiСФСЧ теми. До кожноСЧ теми доречно складати тематичний словничок, що охоплював би слова всiх частин мови, як повнозначнi, так i службовi.
У початкових класах дiтям прищеплюСФться любов до рiдного слова, до мови батькiв, до рiдного краю, Батькiвщини. Дiти мають усвiдомити, що украСЧнська мова СФ мовою украСЧнського народу, що обовязком кожного украСЧнця СФ знання й збагачення СЧСЧ.
Показуючи, як люди користуються мовою, слiд цiлеспрямовано вводити термiн мовлення, розумiючи його як процес спiлкування за допомогою мови, здiйснюваний мовцем. Для того щоб висловлювати своСЧ думки i почуття, людина використовуСФ слова, поСФднуСФ СЧх мiж собою, утворюючи речення, а поСФднанням речень будуСФ звязнi висловлювання.
Пiд час оволодiння грамотою учнi дiзнаються, що СФ двi форми мовлення усна й писемна. У 24 класах засвоюють найважливiшi ознаки усного i писемного мовлення. Вчитель розяснюСФ, що усна форма мовлення призначена для безпосереднього спiлкування того, хто говорить, з тим, хто слухаСФ. У процесi обмiну думками спiвбесiдники мiняються ролями: той, хто говорить, стаСФ слухачем, i навпаки. ДопомагаСФ порозумiтись i ситуацiя мовлення. При усному спiлкуваннi можна використати iнтонацiю, мiмiку, жести, повторити нечiтко вимовлене слово, перебудувати фразу, уточнити iншими словами, якщо цього потребуСФ спiврозмовник. Отже, усна форма мовлення бiльш динамiчна, легше пiддаСФться виправленню i доповненню. Однак думка формуСФться безпосередньо у процесi мовлення, спiвбесiдник не маСФ багато часу на обдумування кожного слова, кожного речення. Тому в усному мовленнi нерiдко трапляються неточно вжитi слова, незавершенi речення, небажанi паузи.
Учнi мають навчитися чiтко вимовляти слова, видiляти бiльшою силою голосу тi частини речення, якi СФ вiдповiддю па поставлене питання, тобто слова, якi в данiй ситуацiСЧ мовлення СФ найвагомiшими, найпотрiбнiшими для висловлення думки.
Учитель повинен постiйно стежити за тим, щоб учень, вiдповiдаючи або звертаючись, не обривав речення, а завершував СЧх, доводив до логiчного i граматичного завершення, не повторював одних i тих самих слiв, не пiдмiнював СЧх надмiрним жестикулюванням. Цього дiти мають навчатися постiйно: в дiалогiчному мовленнi, при читаннi текстiв вправ, переказах прочитаного тощо як на уроках, так i пiд час проведення позакласних заходiв, у позаурочний час.
Практично учнi мають засвоСЧти, що уснiй формi мовлення властивi певний темп i сила звучання. Розповiдати казку треба повiльно, щоб дати слухачевi можливiсть самому подумати над ходом подiй, стати нiби спiвучасником розвязання складних фантастичних ситуацiй. Щоб передати динамiку руху, поспiшнiсть, швидку змiну однiСФСЧ подiСЧ iншою, треба темп мовлення пришвидшити. Дуже швидким СФ темп мовлення при проговорюваннi скоромовок. Застосовуються вони з певною дидактичною метою: навчитись вимовляти швидко звуки й слова, не втрачаючи виразностi i чiткостi. Зiставляючи повiльний i швидкий темпи мовлення, учнi усвiдомлюють, що у щоденному звичайному спiлкуваннi використовуСФться розмiрений, середнiй темп мовлення, який дозволяСФ висловитись виразно i зрозумiло.
Отже, у процесi шкiльного навчання розширюються функцiСЧ мовлення, яке виникаСФ i розвиваСФться як засiб засвоСФння i передачi знань. Мовлення виявляСФ себе i як засiб формування особистостi, самоутвердження СЧСЧ в колективi. Зрозумiло, чому таке трапляСФться, адже збагачуСФться мовне середовище дiтей. На уроках розвитку мовлення в 1 класi учнi сприймають зразки усного монологiчного мовлення наукового, художнього, дiлового. Опановують читанням, письмом, вивчають систему рiдноСЧ мови i збагачують власний словниковий запас на основi тематичного пiдходу, визначеного програмовими вимогами.
2. Збагачення словникового запасу першокласникiв на уроках розвитку мовлення
2.1 Шляхи збагачення словникового запасу
Сучасна програма з рiдноСЧ мови велику увагу придiляСФ мовленнСФвiй дiяльностi молодих школярiв.
Робота над вивченням лексики маСФ своСЧм завданням:
- збагачення словника учнiв, тобто засвоСФння нових, не вiдомих СЧм ранiше слiв чи нових значень вiдомих слiв;
- уточнення словника, тобто введення окремих слiв у контекст, зiставлення близьких або протилежних за значенням слiв, засвоСФння багатозначних та емоцiйно забарвлених слiв;
- активiзацiю словника, тобто перенесення якомога бiльшоСЧ кiлькостi слiв iз пасивного словника в активний;
-