Збагачення словникового запасу першокласникiв на уроках розвитку мовлення
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?еннях i звязних текстах.
Отже, серед рiзноманiтних вправ, якi використовуються вчителем з метою пiднесення мовленнСФвоСЧ культури школярiв, помiтне мiiе посiдають вправи з лексики. Такi вправи спрямованi на розширення словника учнiв, а також на вироблення у них умiння вибирати iз свого словникового запасу для висловлення думки тi слова, якi найбiльше вiдповiдають змiсту висловлювання.
У процесi виконання лексичних вправ перед дiтьми, з одного боку, розкриваСФться багатство рiдноСЧ мови, а з другого дiти вчаться вживати цi слова у своСФму мовленнi.
Робота над вивченням лексики в школi спрямована на збагачення активного словника учнiв, розвиток звязного мовлення, вироблення навичок свiдомого оволодiння новими словами, уточнення значення i сфери вживання вiдомих слiв.
Необхiднiсть особливоСЧ уваги до розвитку мовлення пояснюСФться потребою розширити активний словник дiтей, виробити в них умiння добирати слова, якi найбiльшою мiрою вiдповiдають змiсту висловлювання, роблять його не лише правильним i точним, а й виразним.
Через iнтерес до лексики виховуСФться iнтерес до мови в цiлому.
2.2 Органiзацiя i змiст експериментального дослiдження
Основною метою нашого експериментального дослiдження, що проводилось протягом 20052007 рр., була перевiрка ефективностi розробленоСЧ методики вправ для збагачення словникового запасу першокласникiв на уроках розвитку мовлення. Дослiдження проводилось у двох перших класах ПочаСЧвськоСЧ ЗОШ РЖ-РЖРЖРЖ ступенiв №1.
Дослiдження носило теоретико-експериментальний характер i проводилось в два етапи.
На першому етапi була визначена область дослiдження i проблема, вивчалися мовленнСФвi умiння першокласникiв та СЧх характеристика у психолiнгвостичнiй лiтературi, проблеми мовленнСФвого розвитку першокласникiв на сучасному етапi, методична i навчальна лiтература з даного питання, досвiд роботи вчителiв початкових класiв, формувалась гiпотеза i завдання дослiдження.
На другому етапi розроблялись шляхи реалiзацiСЧ гiпотези i матерiали експериментального дослiдження, проводився експеримент з метою перевiрки гiпотези, продовжувалось вивчення науковоСЧ лiтератури з даного питання, основна увага була звернута на аналiз та узагальнення матерiалiв експериментального дослiдження, оформлення роботи, зясування подальших перспектив такого навчання.
Експериментальне навчання за запропонованою нами системою здiйснювалось на формуючому i перевiрялась на теоретико-узагальнюючому етапах дослiдження.
Аналiз мовленнСФвого процесу учнiв показуСФ, що СЧх мовлення у навчально-виховному процесi пiдпорядковане розкриттю науково-пiзнавальноСЧ специфiки окремого предмета. Вимоги до мовленнСФвоСЧ дiяльностi учнiв зумовленi змiстом, характером i завданнями викладання кожного з цих предметiв i вони нерiдко докорiнно вiдрiзняються, оскiльки вони спiввiдносяться з рiзними галузями науки, знань.
Якщо на заняттях з математики учень отримуСФ уявлення про просторовi i кiлькiснi вiдношення у навколишньому свiтi, вчиться абстрактно мислити, усвiдомлювати особливостi кiлькiсноСЧ характеристики об`СФктiв i явищ, то в процесi вивчення курсiв Ознайомлення з навколишнiм свiтом, Природознавство увага дiтей спрямовуСФться на якiсно iнший характер понять, предметiв, явищ, якi СЧх оточують на особистiсне ставлення до них, моральнi норми, що вимагають вiд самого учня вiдповiдноСЧ поведiнки у стосунках з людьми.
В усiх випадках мовлення дiтей маСФ бути адекватним навчально-виховним завданням. Воно характеризуСФться такими найголовнiшими ознаками: понятiйно-термiнологiчна чiткiсть; багатство, виразнiсть; дохiдливiсть; багатоплановiсть здатнiсть вiдповiдати своСЧм понятiйним чи образно-експресивним характером змiсту навчального матерiалу.
Адекватнiсть мовлення навчально-виховним завданням та здатнiсть планувати мовлення й керувати ним для досягнення поставленоСЧ мети можна розглядати як два критерiСЧ оцiнки культури мовлення учнiв початкових класiв.
ОбСФднуючим фактором мовленнСФвого розвитку першокласникiв виступаСФ мовлення вчителя, формуванню i удосконаленню якого слугуСФ вiдповiдний курс сучасноСЧ украСЧнськоСЧ мови, основ культури i технiки мовлення, практикуму з украСЧнськоСЧ мови.
Розглядаючи оволодiння мовою як процес, що охоплюСФ мовнi рiвнi вiд найнижчого до найвищого i повязанi з цими рiвнями власне мовнi i мовленнСФвi поняття, ми обТСрунтовуСФмо i подаСФмо систему роботи, спрямовану на засвоСФння учнями вiдповiдних мовних рiвнiв i формування на цiй основi необхiдних мовленнСФвих умiнь i культури мовлення в цiлому.
Система вправ, яка формуСФ у дiтей орфоепiчнi знання i навички, виробляСФ акустичнi еталони, свiдоме, побудоване на знаннi закономiрностей мови володiння СЧСЧ акустичними нормами. Сформованi на цiй основi фонетичнi еталони й артикуляцiйнi стереотипи виступають як чуття мови, складають основу орфоепiчноСЧ грамотностi, допомагають подоланню залишкiв дiалектних впливiв у мовленнi дiтей. З цiСФю метою дiбрано спецiальнi вправи для правильного вимовляння звукiв.
Виходячи з того, що ускладнення мовлення людини вiдбуваСФться передусiм на основi розширення СЧСЧ уявлень про навколишнiй свiт i, вiдповiдно, збагачення СЧСЧ лексичного запасу, ми розкриваСФмо систему роботи над словом, поглибленням розумiння його ролi у контекстi, усвiдомлення першокласниками вiдтiнкiв лексичних значень, що сприяСФ збагаченню, уточненню й активiзацiСЧ СЧхнього лекс