Збагачення словникового запасу першокласникiв на уроках розвитку мовлення
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?iйне забарвлення. Щоб отримати уявлення про особливостi ситуативноСЧ мови, достатньо послухати як дiти розповiдають один одному побаченi мультфiльми, коли вони не закiнчують фрази, пропускають слова i т. iн.
Щоб мовлення дитини успiшно розвивалося, треба:
- видiляти певнi звукокомплекси з цiлого мовного потоку, який дiти постiйно чують;
- здiйснювати тонкий фонематичний аналiз кожного звукокомплексу, тобто розрiзняти схожi сполучення звукiв i слова, наприклад: та-то, ба-ба, хлопчик-мячик;
- вiднести видiлене слово до певного обСФкта, тобто розумiти слова;
- узагальнювати однорiднi предмети i називати СЧх тим самим певним словом;
- розумiти цiле речення, тобто групу слiв, обСФднаних певними
граматичними звязками; в реченнi завжди передана закiнчена думка; - засвоСЧти механiзм вимови;
- засвоСЧти вмiння вiдбирати в кожному окремому випадку потрiбнi слова i, органiзовуючи СЧх у певнi граматичнi структури, передавати своСЧ думки в зрозумiлих iншим людям реченнях.
Усi цi складнi завдання дитина розвязуСФ неодночасно i не однаково успiшно. Дiти засвоюють мову двома шляхами: в повсякденному, природному спiлкуваннi з навколишнiми дорослими i в процесi спецiально органiзованого педагогами й батьками навчання. Вiд змiсту, характеру i методiв такого природного i спецiального навчання залежить розвиток мовлення дитини в кожний перiод СЧСЧ життя.
Мовна дiяльнiсть дiтей особливо бурхливо розвиваСФться в перiод СЧх навчання в школi. Звертання вчителя до класу, розяснення, вказiвки, зауваження, запитання, поправки усе це передано в мовi. Щоб написати першу паличку в зошитi, школяр-початкiвець повинен слухати вказiвки вчителя: яке завдання виконувати, як взяти олiвець, який рядок знайти, де i з чого починати писати.
Протягом навчання в 1 класi дiти слухають, дивляться i дiють, працюють з дидактичним матерiалом. Школярi привчаються слухати пояснення вчителя i стежити за його думкою та вказiвками. У 1 класi слухання стаСФ одним з основних видiв спецiальноСЧ пiзнавальноСЧ дiяльностi школяра.
Але не тiльки при вивченнi граматики вдосконалюСФться процес слухання учнiв. Читаючи художню лiтературу, газетнi тексти, дiти опановують багатство рiдноСЧ мови. До 34 класiв словник зрозумiлих слiв в учнiв рiзко зростаСФ. При цьому вiн поповнюСФться й образними висловами, що СЧх чують дiти, слухаючи вiршi i художню прозу.
Найiстотнiшою змiною в мовному розвитку дитини-школяра СФ ознайомлення СЧСЧ з словом, з мовою як обСФктом пiзнання. З раннього дитинства мова була засобом спiлкування дитини з навколишнiми людьми. У школi дiти вивчають мову як спецiальний предмет. Першокласниковi спочатку важко розмежувати слово i предмет, який ним позначено. Тому першокласник довго не може зрозумiти, що слово малина ще не ягода малина. Слово лише назва вiдомоСЧ йому смачноСЧ темно-червоноСЧ ягоди. Не вiдразу слово вiдокремлюСФться вiд предмета, i першокласник, знову збиваючись, каже: У малинi три склади. Вчителька поправляСФ: Не в малинi, а в словi малина три склади.
ЗасвоСФння грамоти складна робота для школяра, вона ТСрунтуСФться на тонкому i точному слухо-зорово-артикуляцiйному аналiзi i синтезi, на поСФднаннi звуковоСЧ форми слова з його значенням. Маленький учень часто читаСФ неправильно, ставить наголос не там, де треба, тому слова звучать спотворено, що заважаСФ розумiнню СЧх змiсту. Читаючи речення, школяр вчиться розумiти звязки мiж словами, правильно називати закiнчення слiв i читати прийменники та сполучники, що сполучають слова в реченнi.
Вiдповiдно до вимог програми в учнiв початкових класiв мають сформуватися деякi уявлення про мову i мовлення: 1) мова СФ найважливiшим засобом спiлкування мiж людьми; 2) найважливiшими одиницями мови СФ звуки, слова, сполучення слiв, речення, текст; кожна з них маСФ своСФ призначення: iз звукiв утворюються слова, iз слiв словосполучення i речення, iз речень звязнi висловлювання; 3) мова повязана з мисленням; 4) украСЧнська мова мова украСЧнського народу; 5) знання з мови застосовуються у практичному мовленнi; щоб оволодiти мовленням, потрiбно знати слова i вмiти поСФднувати СЧх; 6) СФ двi форми мовлення усна й писемна; 7) усне мовлення маСФ допомiжнi засоби увиразнення: iнтонацiю, мiмiку, жести; своСФрiдними допомiжними засобами спiлкування СФ зоровi умовнi знаки i звуковi сигнали.
Наведенi вiдомостi учнi повиннi не заучувати, а засвоювати у процесi навчання. У результатi повинно виробитись свiдоме ставлення до власних усних i писемних висловлювань, прагнення уникати помилок, дотримання етики мовлення невiдСФмноСЧ частини культури спiлкування. Робота над досягненням цiСФСЧ мети починаСФться на спецiально вiдведених уроках i продовжуСФться при вивченнi всiх тем i роздiлiв програми, на заняттях з розвитку звязного мовлення.
Навчальний матерiал на уроцi не може бути просто викладений вчителем таку розповiдь дiтям було б важко сприйняти. Основою роботи маСФ стати пiдручник, головними методами спостереження мовних явищ i бесiда, у проведеннi якоСЧ слiд постiйно спиратися на мовний досвiд учнiв, поступово збагачуючи його. Однак учитель повинен постiйно спрямовувати бесiду, розяснювати наведене в пiдручнику, при потребi доповнювати новими фактами.
Вже в 2 класi учнi дiзнаються про суспiльну природу мови СЧСЧ створили люди для потреб спiлкування в умовах спiльноСЧ працi. За допомогою мови люди виражають своСЧ думки. Тому мова тiсно повязана iз мисле?/p>