Збагачення словникового запасу першокласникiв на уроках розвитку мовлення
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
види дiяльностi iз властивою для кожноСЧ з них психiчною структурою й мовленнСФвою органiзацiСФю, зi спiльними й вiдмiнними ознаками потрiбно в такiй послiдовностi:
- засоби матерiального вираження кожноСЧ з форм;
- види усного й писемного мовлення;
- завдання, сфера функцiонування, адреснiсть;
- умови продукування i сприймання;
- стилiстична диференцiацiя;
- iнтонацiйне вираження обох форм;
- специфiка функцiонування мовних засобiв.
Питання про мiiе писемноСЧ форми висловлювання в розвитку мовлення молодших школярiв повязано передусiм з осмисленням звернення дитини до цiСФСЧ форми мовлення. Л.С.Виговський писав, що дитина, яка приступаСФ до письма, не лише не вiдчуваСФ потреби в цiй новiй мовнiй функцiСЧ, але й найвищою мiрою неясно уявляСФ, навiщо ця функцiя СЧй потрiбна.
Тож дитина, щоб вiдкрити для себе писемну форму мовлення мусить виявити СЧСЧ функцiю щодо усного мовлення. А це можливо тiльки тодi, коли дитина зрозумiСФ, що функцiя писемноСЧ форми це не просто передача якогось повiдомлення вiддаленому в часi й просторi спiврозмовниковi чи графiчна память, це зображення вислову за допомогою словесних знакiв. Усна ж форма даСФ змогу оформлювати його й iншими знаками, але тiльки в момент спiлкування з реальним спiврозмовником. Зображення вислову СФ саме тiСФю роботою форми, що може стати для дитини практичною дiСФю, яка мотивуСФ звернення до його рiзних форм, зокрема й писемноСЧ.
Слiд вiдзначити, що сама дiя зображення вислову для дитини не нова. Дiти виконують СЧСЧ в ситуацiях безпосереднього спiлкування засобами усного мовлення, але не виокремлюють як самостiйну. Якщо спiврозмовник не розумiСФ, дитина часто намагаСФться зобразити свiй вислiв iнакше, але, звичайно не замислюСФться над тим, що виконуСФ цiСФСЧ митi дiю зображення. Вона просто просить лагiднiше, вимагаСФ наполегливiше, використовуСФ мiмiку, жести.
Для того, щоб дитина виокремила дiю зображення вислову, СЧСЧ треба виокремити його як реальну одиницю спiлкування, визначити iстотнi ознаки i межi.
Робота з розвитку мовлення школярiв проводиться, як правило, на рiвнi становлення в дитини вмiння будувати зi слiв речення, з речень текст. В результатi цього дiти можуть добре узгоджувати слова в речення, паралельно чи послiдовно зСФднувати речення в текстi, але це аж нiяк не позначаСФться на СЧхньому мовному розвитку, бо в самоСЧ дитини немаСФ нiяких пiдстав вiдповiдати на запитання: Чи речення СФ достатньо поширеним?, Текст уже закiнчено чи можна ще щось додати? Лише послуговуючись висловом як реальною одиницею мови, дитина зможе самостiйно працювати i з реченнями, i з текстами. Адже побудова вислову це не нанизування слiв, а заповнення потрiбними словами цiлого.
Проблема розвитку мовлення в молодшому шкiльному вiцi повязана з тим, що в дитини немаСФ поняття про вислiв i форми його побудови. Саме це й даСФ пiдстави звернутися до аналiзу висловлення як одиницi мови в працях М.М.Бахтiна й видiлити ту поняттСФву систему, яка забезпечить дитину узагальненим способом побудови власного висловлення.
Основоположними для навчального курсу СФ поняття, що розкривають принцип дiСЧ висловлення. Це такi: вислiв як реальна одиниця спiлкування; межi висловлення; зверненiсть i завершенiсть як ознаки висловлення; автор вислову як носiй активноСЧ вiдповiдноСЧ позицiСЧ; усна й письмова форми висловлювання; двоголосе слово.
Навчальний курс спрямовано на створення умов для формування в молодших школярiв нового вмiння вмiння будувати висловлення. У чому воно проявляСФться? Тут важливо звернути увагу на те, що, спiлкуючись, людина не вiдкриваСФ нових мовних жанрiв жанр визначаСФ взаСФморозумiння пiд час спiлкування. Чим бiльш здатна людина оцiнювати ситуацiю спiлкування, контролювати висловлювання й залежно вiд реакцiСЧ спiврозмовника коригувати його, тим в неСЧ розвинена здатнiсть до використання рiзних мовних жанрiв.
Навчальний курс побудовано так, що дiти не одержують понять у словесному формулюваннi первiсно, а вибудовують СЧх, виконуючи спецiальнi завдання на видiлення i розумiння звязкiв мiж висловами.
На перших етапах навчального курсу дiтям пропонують оцiнювати ситуацiСЧ спiлкування як тi, що реально розгортаються в класi, так i наведенi в художнiй лiтературi. Головне в цiй роботi виявити учасникiв спiлкування й засоби СЧхнього спiлкування. Виконуючи завдання дiти бачать, що учасники спiлкування це з одного боку, не той, хто говорить, а з другого не той, хто його слухаСФ, а той, хто звертаСФться до когось за допомогою слiв, жестiв, мiмiки, рухiв, i той, хто вiдповiдаСФ на це звернення, використовуючи будь-якi засоби спiлкування. Висловлення це реальна одиниця спiлкування, тобто слово, жест, мiмiка, рух, дiя адресовано комусь в очiкуваннi вiдповiдi i завершена. Якими б засобами не зображувати висловлення, завжди можна виокремити те, що в ньому вiдбито: твердження заперечення, запитання вiдповiдь, пропозицiя вiдмова, наказ виконання i таке iнше. Наприклад, згоду чи незгоду з кимось дитина може виявити мiмiкою, жестами, словами. Важливо разом з дитиною розiбратися i зясувати, завдяки чому СЧСЧ згода чи незгода стала зрозумiлою iншiй людинi.
Завдяки роботi з такими несловесними засобами, як мiмiка, жести, дiСЧ дiти можуть видiляти особливiсть умов використання усноСЧ форми висловлювання СФднiсть оформлення висловлення й конкретнi ситуацiСЧ спiлкування, тобто можливiсть оформляти вислiв, ураховуючи безпосередньо реакцiю спiврозмовника. ?/p>