Збагачення словникового запасу першокласникiв на уроках розвитку мовлення
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
дших школярiв у системi початкового навчання рiдноСЧ мови не раз пiдкреслювали прогресивнi дiячi методичноСЧ науки минулого столiття. ОсобливоСЧ уваги заслужують iдеСЧ К.Д.Ушинського, який ототожнював розвиток мовлення i дар слова, розумiючи пiд цим вроджену мовленнСФву здатнiсть дитини, СЧСЧ вмiння висловити в уснiй i писемнiй формах самостiйну думку.
У трансформованому виглядi цi рекомендацiСЧ вiдбитi у працях сучасних методистiв. Для вивчення звязного мовлення учнiв, розробки практичних прийомiв його формування неабияке значення мають працi Т.О.ЛадиженськоСЧ. Проведенi нею дослiдження переконують, що до шести-семи рокiв у дiтей формуСФться готовнiсть до оволодiння звязним мовленням, тобто вмiння складати текст. На думку Т.О.ЛадиженськоСЧ, до вступу дiтей до школи багато з того, що вимагаСФ творення тексту, дiти засвоСЧли iнтуСЧтивно завдяки наслiдуванню. МовленнСФва практика з рiдноСЧ мови у них достатня, щоб зробити СЧСЧ предметом осмислення з перших днiв навчання у школi.
Проаналiзувавши теоретичнi положення вчених, враховуючи вiковi особливостi шестилiток, можна вважати, що вони спроможнi скласти звязне висловлювання, тобто текст, якщо поставити СЧх у певнi умови.
З чого складаСФться звязне мовлення? Очевидно, воно маСФ бути звязне за змiстом i формою. Це означаСФ, що окремi слова, словосполучення, речення поСФднуються певними звязками. У звязному мовленнi видiляють логiчнi, емоцiйнi, граматичнi та iншi звязки. У правильному мовленнi вони всi повиннi бути. Якщо ж будь-який звязок порушуСФться, це виявляСФться у помилках. Розглянемо, що являСФ собою кожен вид звязкiв.
Логiчнi звязки характеризують вiдношення до обСФктивноСЧ дiйсностi. У мовленнi вони виявляються в умiннi дiтей передавати думки послiдовно, вiдносно повно, точно й чiтко. Першою ознакою логiчно звязного мовлення СФ послiдовнiсть, розташування думок за СФдиною логiчною основою. Важливий критерiй логiчностi це повнота розкриття задуму, теми висловлювання, тобто виявлення, наскiльки у мовленнСФвому творi розкрито суть кожного поняття, що входить до нього.
Емоцiйний аспект це частина психологiчного, для якого мовлення СФ засобом взаСФморозумiння. Емоцiйнiсть це стан i почуття, що передаються засобами мови пiд час мовлення. Це вмiння яскраво, з вiдповiдним почуттям висловити своСФ ставлення до побаченого, почутого, зображеного, це виразнiсть i образнiсть викладу. Виразнiсть мовлення передбачаСФ також смислове й iнтонацiйне видiлення: логiчнi паузи, сила голосу, вмiння переконливо висловлювати думки, здатнiсть впливати на iнших iнтонацiСФю, побудовою речень, пiдбором слiв та загальним настроСФм. Образнiсть вимагаСФ гнучкого використання зображувальних засобiв мови: епiтетiв, метафор, порiвнянь тощо.
Граматичнi звязки передбачають встановлення вiдповiдностi висловлювання загальноприйнятим нормам вимовним, словотвiрним, словозмiнним, взаСФмозвязкам слiв.
Аналiзувати звязне мовлення необхiдно в комплексi, враховуючи логiко-граматичний аспект, емоцiйний, психологiчний та iншi.
Розглянувши мовлення дiтей шестирiчного вiку щодо наявностi в ньому всiх названих звязкiв, можна зробити певнi висновки. Так, дитина цього вiку в якiйсь мiрi маСФ говорити рiдною мовою у межах близькоСЧ для неСЧ тематики. Вона володiСФ побутовим розмовyо-дiалогiчним мовленням, у неСЧ сформована вимова найближчого оточення. За рiвнем розвитку дiти навiть наймолодшого вiку за правильно органiзованого навчання здатнi логiчно мислити: узагальнювати вiдомий СЧм фактичний матерiал, встановлювати вiдповiднi звязки, робити висновки. Все це можливе, якщо показувати СЧм певний алгоритм дiй.
Загалом шестилiтки слабо володiють нормами лiтературноСЧ вимови, припускаються помилок у звуковому оформленнi слiв, часто неправильно наголошують слова. Помиляються, встановлюючи звязок слiв у реченнях. Дiти недостатньо знають граматику, i в цьому, очевидно, основна причина того, що дехто з них соромиться говорити, iншi говорять тихо, боязко, не дотримуються логiчних пауз або зовсiм уникають участi в бесiдах, не вiдповiдають на запитання вчителя. Мовлення 87% дослiджених дiтей перериваСФться довготривалими паузами в пошуках потрiбного слова. Лексичний запас у них бiдний, обмежений, слова вживаються не завжди влучно й правильно. В ходi експерименту спостерiгаються невмiння дiтей орiСФнтуватись i дати вiдповiдь на запитання Як тебе звати?. Переважна бiльшiсть дiтей повторюСФ питання, потiм вiдповiдаСФ однослiвно.
Тому значна увага маСФ придiлятись у навчальному процесi розвитковi мовного апарату дитини, дикцiСЧ, виразностi мовлення. Для цього рекомендуСФться робота над скоромовками, загадками, лiчилками, чистомовками, якi привертають дитячу увагу цiкавим змiстом i своСФрiдною формою. Рiзноманiтнi вiршики, лiчилки, скоромовки варто пропонувати тодi, коли дiти вже правильно вимовляють звуки. Названi засоби поповнюються i знаходять широке застосування не тiльки на заняттях, а й у групi продовженого дня. Так, лiчилки варто використовувати на початку рухливоСЧ або дидактичноСЧ гри. Це сприяСФ налагодженню мовного дихання, енергiйнiй артикуляцiСЧ, чiткому промовлянню слiв, створюСФ у дiтей хороший настрiй, вводить СЧх у гру. Водночас долаСФться ковтання звукiв, розвиваСФться темп мовлення i вмiння непомiтно робити переходи вiд одного темпу до iншого, досягаючи чiткоСЧ вимови.
У процесi мовленнСФвого спiлкування на заняттях i в повсякденному життi необхiдно придiляти значну увагу розвитковi навичок культури мовлення: не втруч?/p>