Збагачення словникового запасу першокласникiв на уроках розвитку мовлення
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
В»еми дослiдження;
Для розвязання поставлених завдань використовувались такi методи:
а) аналiз науково-методичноСЧ лiтератури;
б) спостереження;
в) бесiди;
г) психолого-педагогiчний експеримент;
д) теоретичне узагальнення.
Наукове значення дослiджуваноСЧ проблеми полягаСФ в систематизацiСЧ змiсту навчання на уроках розвитку мовлення в 1 класi для реалiзацiСЧ основного принципу навчання украСЧнськоСЧ мови.
Апробацiя результатiв дослiдження здiйснювалася на науково-практичних студентських конференцiях Тернопiльського нацiонального педагогiчного унiверситету iменi Володимира Гнатюка, в 20052007н.р., на засiданнi методичних обСФднань учителiв початкових класiв ПочаСЧвськоСЧ ЗОШ №1.
Практична значущiсть дипломноСЧ роботи випливаСФ з актуальних завдань удосконалення навчально-виховного процесу у планi збагачення, уточнення й активiзацiСЧ словникового запасу молодших школярiв.
Дипломна робота складаСФться iз вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел, додаткiв.
Загальний обсяг роботи складаСФ 85 сторiнок.
1. Мовлення першокласникiв як психолiнгвiстична проблема
- Психолiнгвiстична характеристика мовлення молодших школярiв
Мовний розвиток дитини в молодшому шкiльному вiцi щодалi бiльше привертаСФ увагу сучасних дослiдникiв у галузi педагогiчноСЧ психологiСЧ. Стрiмкий розвиток усноСЧ форми мовлення дiтей вiд двох до пяти i поява зародкiв писемноСЧ форми в дошкiльний перiод не знаходять логiчного продовження в молодшому шкiльному вiцi. Цей критичний момент у мовному розвитку дитини спричинено тим, що молодший школяр стикаСФться зi способом кодування окремих слiв звукобуквеним письмом на вiдмiну вiд дошкiльного малюнкового письма, що кодуСФ цiлi вислови.
Щоб успiшно розвивати мовлення молодших школярiв, учителю треба не тiльки засвоСЧти граматичнi вимоги до цiСФСЧ роботи, а й мати уявлення про рiвень усного мовного розвитку першокласникiв.
Шестирiчнi дiти на час приходу до школи практично вже добре володiють рiдною мовою. Так, К.Чуковський називаСФ дитину, яка за дошкiльнi роки засвоюСФ рiдну мову, найвизначнiшим трудiвником нашоСЧ планети, тому, що безлiч граматичних форм сиплеться на бiдну дитячу голову, а вона, мов i не було нiчого, орiСФнтуСФться в усьому цьому хаосi, розподiляючи по рубриках безладнi елементи почутих слiв, i при цьому не помiчаСФ своСФСЧ колосальноСЧ роботи. СвоСЧ мовнi й мислительнi навички дитина одержуСФ тiльки в спiлкуваннi з iншими людьми, яке виробило в нiй особливу, пiдвищену чутливiсть до мовного матерiалу.
Лiнгвiст А.Н.Гвоздев наголошуСФ, що першокласник одержуСФ в мовi досконале знаряддя спiлкування i мислення.
На першому роцi життя дитини СЧСЧ словниковий запас становить 1012 слiв, до двох рокiв 2030 слiв, у три роки 12001500 слiв, а до кiнця дошкiльного вiку 40005000 слiв. Словник першокласника мiстить вiд чотирьох до пяти тисяч слiв.
ВiдзначаСФться також, що у дитячому словнику СФ слова всiх граматичних категорiй, але переважають iменники i дiСФслова. ПояснюСФться це конкретнiстю мислення молодших школярiв, його звязком з фактами, явищами i дiями, якi вiдбуваються в навколишньому свiтi.
Серед iменникiв переважну бiльшiсть становлять назви конкретних предметiв, тварин, ступенiв спорiднення, пiр року, професiй, рослин, явищ природи, предметiв домашнього побуту, видiв транспорту, шкiльного приладдя та iнше. На абстрактнi iменники припадаСФ бiльше 1% вiд загальноСЧ кiлькостi використовуваних iменникiв. "аснi назви включають iмена людей, клички тварин, назви мiст, сiл, рiк, озер, краСЧн, деяких установ. Використання дiтьми iменникiв рiзних категорiй залежить вiд обстановки, iнтересiв i таке iнше.
ДiСФслова, вживанi дiтьми, рiзноманiтнi в лексичному вiдношеннi, вони позначають конкретнi дiСЧ, положення в просторi, стан людини i природи та iнше.
У мовленнi першокласникiв мало прикметникiв вони становлять лише 4,3%. Найчастiше трапляються якiснi прикметники на позначення величини, внутрiшнiх i зовнiшнiх якостей предмета або особи, якостей, якi сприймаються органами чуттiв. За ними йдуть присвiйнi прикметники. Вiдносних прикметникiв зовсiм мало, вони замiняються iменниками у родовому вiдмiнку.
Прислiвники у мовленнi першокласникiв трапляються ще рiдше, до того ж вони одноманiтнi, в основному обставиннi. Прислiвники часто використовуються не для уточнення i конкретизацiСЧ висловлювання, а просто так, роблячи мовлення стилiстично неправильним.
Такий стан мовного розвитку дiтей першокласникiв можна пояснити тим, що за кожним словом, яке присутнСФ в СЧх мовному запасi, стоять переважно конкретнi образи i уявлення.
Дiтям важко використовувати слова з переносним значенням. Неточне знання або нерозумiння значення слова приводить до помилок у його використаннi.
Мовлення першокласникiв формуСФться пiд впливом того середовища, в якому