Збагачення словникового запасу першокласникiв на уроках розвитку мовлення
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
В°тись у розмову старших, не перебивати товариша, не вiдвертатися, не опускати голови, спокiйно слухати того, хто говорить, дивитися в очi; не жестикулювати, не допускати грубого, зневажливого тону, говорити спокiйно, не привертати надмiрно до себе уваги. Для цього на окремих заняттях бажано обговорювати мовлення дiтей. Наприклад, щодо вимови в усному мовленнi, його темпу; чи було добре чути всiм? Говорили повiльно; чи пiдходить тут такий темп мовлення? Чому? Чи не заважало таке мовлення розумiти, що говоримо? Про чiткiсть вимови: чи досить чiтко вимовляли звуки? Якi слова вказанi так, що важко зрозумiти? Якi зупинки часто повторювались? Як вони заважали слухати i сприймати? Виразнiсть мовлення обговорюСФться в такому планi: як говорили мляво, монотонно, чiтко, з захопленням, жваво, цiкаво? Як вiддiляли одну думку вiд iншоСЧ? Що особливо наголошували голосом? Якою була постава того, хто говорив, мiмiка, жести, чи вiдповiдали вони змiсту розповiдi?
Працюючи в такому планi, дiти краще осмислюватимуть власну мовну практику, набудуть певних знань про мовлення, вчитимуться переборювати труднощi у створеннi усних, а загалом i письмових висловлювань. У процесi розвязання цих завдань створюСФться основа для усвiдомлення дiтьми iдей свiтоглядного змiсту звязку мови з навколишньою дiйснiстю, мови i мислення, значення мовлення у життi; закладаються основи культури мовноСЧ поведiнки, розвиваСФться лiтературно-творче начало.
Психологами доведено, що в ранньому вiцi у дитини закладено основи емоцiйного сприйняття. Спостерiгаючи, можна побачити, як вона захоплюСФться метеликом, розглядаСФ його. А в школi дитина чомусь нерiдко втрачаСФ емоцiйнiсть, стаСФ скованою, боСЧться чимось захопитися, висловити в голос мiркування, судження. Це пояснюСФться рiзними причинами. По-перше, вiдомi дослiдники Л.С.Виговський, С.Л.Рубенштейн твердять, що до шести рокiв мовлення дитини емоцiйне, але вже у 67 рокiв самосвiдомiсть пiдказуСФ, що власне мовлення починаСФ не подобатись СЧй самiй, що сказане нею не таке, як хотiлося б. За природою дитина вже у цьому вiцi вiдступаСФ вiд емоцiйностi.
По-друге, в школi, у дитячих закладах на емоцiйнiсть мовлення не звертаСФться увага, оскiльки бiльшiсть учителiв турбуСФться переважно про змiст висловлювань. Дуже часто вчитель невдало скеровуСФ думку учня. Особливо треба остерiгатися штампу: Будуй речення так, як я сказала. Цим самим учителi не створюють емоцiйного настрою, за допомогою якого дитина могла б висловитися так, як СЧй схотiлося; формуСФться мовлення, забите цими штампами. Отже, вчителi потребують цiлеспрямованоСЧ методичноСЧ допомоги, конкретних розробок занять з розвитку звязного мовлення, забезпечення дидактичним матерiалом.
Мовлення першокласника СФ iнструментом спiлкування, пiзнання ним оточуючого свiту, могутнiм засобом розвитку i виховання, запорукою успiшноСЧ загальнонавчальноСЧ дiяльностi. Тому виняткового значення набуваСФ розробка такого методичного апарату, який би найефективнiше забезпечив мовленнСФвий розвиток першокласникiв.
У програмi з навчання грамоти розвиток мовлення розглядаСФться i як окремий роздiл, що спрямований на формування мовленнСФвих умiнь у першокласникiв, i як провiдний принцип, що пронизуСФ усi сторони мовленнСФвоСЧ дiяльностi учнiв. Проте, аналiз змiсту роздiлу Розвиток мовлення показав, що його основа не види мовленнСФвоСЧ дiяльностi, не мовленнСФвi умiння i навички, а одиницi мови:
- удосконалення звуковимови i культури мовлення звук;
- словникова робота слово;
- удосконалення граматичного ладу мови словоформа i словосполучення;
- розвиток звязного мовлення текст.
Бiльшiсть учителiв данi завдання розвязують iзольовано одне вiд одного, фрагментарно i безсистемно. Аналiз опрацьованоСЧ лiтератури з цього питання свiдчить, що лише близько 10% вчителiв працюСФ над усiма напрямами роботи з розвитку мовлення в перiод навчання грамоти. Загалом, найбiльший вiдсоток вчителiв видiляСФ розвиток звязного мовлення як головне завдання розвитку мовлення першокласникiв; удосконалення звуковимови та словникову роботу вiдповiдно 56% та 49% вчителiв.
У роботi вчителiв з розвитку мовлення вiдсутнi систематичнiсть та системнiсть.
Отриманi данi вказують на нагальну потребу вдосконалення методики та методичного забезпечення розвитку мовлення в перiод навчання грамоти. Подiляючи думку провiдних психолiнгвiстiв та методистiв, потенцiйнi можливостi для цього вбачають у теоретичному обТСрунтуваннi дiяльнiсного пiдходу до розвитку мовлення в перiод навчання грамоти та створення комплексу вправ на засадах положень теорiСЧ мовленнСФвоСЧ дiяльностi. Розробка методичних завдань iз розвитком мовлення на дiяльнiснiй основi дозволить реалiзувати комплексний пiдхiд до розвитку мовлення, сприяння чiткiй органiзацiСЧ процесу мовлення, пiдвищенню ефективностi та якостi мовленнСФвого розвитку учнiв.
Зауважимо, що мовленнСФва дiяльнiсть це ряд мовленнСФвих дiй, якi входять до складу iншоСЧ iнтелектуальноСЧ або практичноСЧ дiяльностi. Говорити про так звану чисту мовленнСФву дiяльнiсть правомiрно тодi, коли метою дiяльностi СФ лише продукування висловлювання. Цим i обумовленi труднощi, з якими зустрiчаються методисти при спробах прикладного застосування положень теорiСЧ мовленнСФвоСЧ дiяльностi для навчання рiдноСЧ мови та розвитку мовлення. У перiод навчання грамоти дитина вперше стикаСФться з необхiднiстю контролювати своСЧ висловлювання, вчиться будуват?/p>