Збагачення словникового запасу першокласникiв на уроках розвитку мовлення
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
адачу, обернену данiй; змiнити умову задачi, залишивши запитання; на встановлення закономiрностей; визначення причинностi описаних подiй; висловлення своСЧх мiркувань щодо прочитаного; складання задач за загальними характеристиками даних, за виразом, за поданим запитанням; добiр слiв, близьких за значенням; вiдгадування загадок, ребусiв, кросвордiв тощо.
Згаданi вмiння мають досить широку сферу застосування, формуються пiд час виконання всiх без винятку завдань, на матерiалi рiзних навчальних текстiв, однак ефективними СФ такi види вправ: переказ прочитаного; стислий i поширений опис добре вiдомих предметiв; продовження розповiдi; поширення речень; словесне малювання картин; складання казок, вiршiв, невеличких оповiдань, задач, розповiдей на вiльну тему.
Необхiднiсть навчати дiтей звязно висловлювати своСЧ думки викликала до життя термiн звязне мовлення, який закрiпився у методицi викладання мови у початкових класах. Пiд цим термiном розумiСФться монологiчне мовлення, точнiше процес, дiяльнiсть мовця, послiдовний усний чи письмовий виклад думок, знань. Наслiдком такоСЧ дiяльностi стаСФ текст, тобто сукупнiсть взаСФмоповязаних самостiйних речень, обСФднаних спiльним предметом й головною думкою висловлювання за допомогою мовних засобiв. У методицi мови цi два поняття звязне мовлення i текст стоять поряд.
У практицi початковоСЧ школи термiном звязне мовлення називають роздiл методичноСЧ науки, який ставить своСЧм завданням навчати дiтей розумiти i будувати висловлювання з огляду на мету, умови спiлкування, дотримуючись норм лiтературноСЧ мови. По сутi, цей термiн вiдповiдаСФ тому, що в програмi називаСФться розвитком мовлення. Застосування термiну звязне мовлення виправдовуСФться тим, що воно актуалiзуСФ потребу навчати школярiв звязно висловлювати думки. А це стаСФ можливим завдяки навчанню дiтей монологiчному мовленню, яким вони слабко володiють у дошкiльному вiцi.
У молодшому шкiльному вiцi швидко росте пасивний словник кiлькiсть слiв, що розумiСФ дитина. Дитина розумiСФ всi слова, якими користуються дорослi, а також пояснення дорослого вiдносно сумiсних дiй. Оскiльки дитина активно пiзнаСФ свiт речей, манiпуляцiя предметами для неСЧ СФ найбiльш значимою дiяльнiстю, а засвоСЧти новi дiСЧ з предметами вона може тiльки сумiсно з дорослим. РЖнструктивна мова, яка органiзуСФ дiСЧ дитини, розумiСФться нею рано. Пiзнiше виникаСФ розумiння мови-розповiдi. Бiльш легко розумiСФ дитина тi розповiдi, якi повязанi з предметами i явищами, що СЧСЧ оточують. Для того, щоб вона зрозумiла розповiдь або казку, змiст яких виходить за межi безпосередньо сприйнятих нею ситуацiй, необхiдна додаткова робота дорослi повиннi цьому спецiально навчити дитину.
Дуже швидко розвиваСФться i активний словник, та все ж таки вiн вiдстаСФ вiд пасивного. На початку другого року життя в активнiй мовi дитини СФ 1012 слiв, в два роки близько 300 слiв, в три роки словник складаСФ 12001500 слiв. Основною частиною активного словника дитини СФ iменники, дiСФслова i прикметники.
Темп збагачення словника дитячого мовлення нерiвномiрний, у ньому СФ фази прискорення й уповiльнення. Спостерiгаються також значнi iндивiдуальнi вiдмiнностi як у темпi збагачення словника, так i в широтi його використання.
На другому роцi у дитини зявляються першi дво-трислiвнi речення, першi запитання. Ця мова здiйснюСФться у формi дiалогу: Дай булку, Вова хоче пити, Що це таке?, Як це зветься? Охоче вступаючи з ними в дiалог, вiдповiдаючи терпляче на питання, дорослi розвивають у дiтей потребу в мовленнСФвiй дiяльностi.
В дошкiльному дитинствi в основному завершуСФться довгий i складний процес оволодiння мовою. До 6 рокiв мова стаСФ засобом спiлкування i мислення дитини, а також предметом свiдомого вивчення, оскiльки при пiдготовцi до школи починаСФться навчання читанню i письму. Як вважають психологи, мова для дитини стаСФ рiдною.
РозвиваСФться звукова сторона мови. Молодшi дошкiльники починають усвiдомлювати особливостi своСФСЧ вимови. Але в них зберiгаються ще й попереднi способи сприйняття звукiв, завдяки чому вони впiзнають невiрно вимовленi дитячi слова. До кiнця дошкiльного вiку завершуСФться процес фонематичного розвитку.
РЖнтенсивно росте словниковий склад мови. Як i в ранньому дитинствi, тут значнi iндивiдуальнi вiдмiнностi: у одних дiтей словниковий запас значно бiльший, в iнших менший, що залежить вiд умов СЧх життя, вiд того, як i скiльки з ними спiлкуються близькi дорослi. Приведемо середнi данi за В.РЖ. Бадером. В 1,5 року дитина активно використовуСФ приблизно 100 слiв, в 3 роки 1000i 100, в 6 рокiв 25003000 слiв.
РозвиваСФться граматичний склад мови. Дiти засвоюють закономiрностi морфологiчного порядку й синтаксичного. Дитина 35 рокiв не просто активно володiСФ мовою вона творчо засвоюСФ мовну дiйснiсть. У дошкiльника зявляСФться оригiнальне словотворення, яке К.Чуковський описав у книзi Вiд 2 до 5.
Те, що дитина засвоюСФ граматичнi форми слова i набуваСФ значний активний словник, дозволяСФ СЧй в кiнцi дошкiльного вiку перейти до контекстноСЧ мови. Змiст такоСЧ мови розкриваСФться в самому контекстi, який стаСФ зрозумiлим для iнших. Вона може переповiсти прочитану розповiдь або казку, описати картину, зрозумiло для оточуючих передати своСЧ враження про побачене. Але це не означаСФ, що в дитини повнiстю зникаСФ ситуативна мова. Вона зберiгаСФться, в основному, в розмовах на побутовi теми i в розповiдях про подiСЧ, що мають яскраве емо?/p>