Збагачення словникового запасу першокласникiв на уроках розвитку мовлення
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ншими словами, усна форма висловлювання це не просто звукова форма висловлення, а його зображення словами, мiмiкою, жестами в мить самого спiлкування. Життя усноСЧ форми конкретного висловлення визначають межi конкретноСЧ ситуацiСЧ спiлкування.
У молодшому шкiльному вiцi, особливо на початкових етапах ознайомлення дитини з рiзними формами мовного висловлювання, дiти тяжiють до природноСЧ для них роботи: вони вiльно володiють засобами вираження цiСФСЧ форми на рiвнi свого мовного досвiду. Зробити ж цi засоби для дитини предметом осмислення можна лише за умови вiдчуження усноСЧ форми мовлення вiд самого висловлення. Таку змогу даСФ запровадження писемноСЧ форми.
Велику цiннiсть для початкового етапу навчання вбачаСФться не стiльки в породженнi, вигадуваннi дiтьми рiзних текстiв, скiльки в трансформуваннi вислову з однiСФСЧ форми в iншу. На цiй стадiСЧ важливiшим СФ не складання оповiдань, казок тощо, а читання й переведення писемноСЧ форми в усну. Таким чином, створюючи iенарiй вiдомого оповiдання чи казки, а вiдтак розiгруючи його, дiти неминуче звернуться до засобiв усноСЧ форми висловлювання. РЖншими словами, запровадження писемноСЧ форми даСФ дiтям можливiсть усвiдомити усну, побачити СЧСЧ засоби вираження та умови реалiзацiСЧ.
Автор писемноСЧ форми, як i читач, не бере безпосередньоСЧ участi в подiСЧ спiлкуваннi, яку описуСФ. Головне, що автор писемноСЧ форми, вiдтворюючи ту чи iншу ситуацiю спiлкування, даСФ змогу читачевi, глядачевi, слухачевi сприймати слово героя не як одноголосе, а як слово вислову, слова, наповнене оцiнкою та зрозумiле не лише тому. кому його безпосередньо адресовано, а й читачевi. Таким чином, не зверненi безпосередньо до читача i для нього незрозумiлi вислови героя стають складовою частиною вислову автора писемноСЧ форми.
Читаючи твори i при цьому використовуючи елементи драматизацiСЧ, виконуючи творчi завдання на складання iсторiй, щоб дати рiзнi оцiнки висловам героя, читаючи власне пародiСЧ i складаючи СЧх, дiти матимуть змогу не розмiрковувати про двоголосе слово, а реально вiдкрити його в писемнiй формi мовлення.
У реальнiй мовнiй практицi, в уснiй формi мовлення, повязанiй з безпосереднiми ситуацiями спiлкування, дiти добре чують таке слово, вiдчувають його iронiю, схоплюють i пiдтекст, часто дражнять одне одного, пародiюючи в дiалозi спiврозмовника. Коли дитина виявляСФ i в писемнiй формi висловлювання таку саму здатнiсть вiдгукуватися на чужi вислови, тодi вона вiдкриваСФ для себе життя писемноСЧ форми. Якщо питання усноСЧ форми вислову обмежено самою ситуацiСФю спiлкування, то життя писемноСЧ форми не маСФ меж: кожний новий учасник спiлкування може почути в двоголосому словi нову оцiнку, знайти в ньому вiдгук на ще якийсь чужий вислiв.
Характерною рисою сучасноСЧ методики розвитку звязного мовлення молодших школярiв СФ навчання моделювання текстiв-описiв, текстiв-розповiдей, текстiв-мiркувань. Проте, слiд зазначити, що крiм таких категорiальних ознак, як звязнiсть, змiстовнiсть, логiчнiсть, структурна цiлiснiсть, адреснiсть, прагматичнiсть, з якими молодшi школярi ознайомлюються практично, текстам властива ще й iнтонацiйна оформленiсть.
РЖнтонацiя вiдiграСФ важливу текстотворчу роль: формуСФ й передаСФ думку, органiзовуСФ СЧСЧ структурно, надаСФ виразностi, емоцiйностi. Виконуючи комунiкативну функцiю, iнтонацiя СФ складовим елементом усного й писемного мовлення, засобом оформлення комунiкативних типiв мовлення. Тому ознайомлювати з роллю цiСФСЧ специфiчноСЧ структури, СЧСЧ одиницями, способами використання цих одиниць залежно вiд завдань мовлення треба не тiльки в межах речення, а й на рiвнi текстiв усiх типiв.
Оскiльки дiалогiчне мовлення може вiдбуватися в офiцiйних i неофiцiйних умовах, мати виразнi ознаки текстуальностi або ж, навпаки, складатися з окремих реплiк, не повязаних нi тематично, нi змiстом, вочевидь, СФ потреба акцентувати увагу молодших школярiв на його рiзновидах.
Одним з найважливiших СФ функцiонально-стилiстичний пiдхiд до формування мовленнСФвих умiнь i навичок молодших школярiв. У методицi навчання мови й мовлення давно вже пануСФ думка про те, що саме знання з функцiональноСЧ стилiстики створюють вiдповiднi умови для реалiзацiСЧ комунiкативно-дiяльнiсного пiдходу до навчання мови. Сукупнiсть екстралiнгвiстичних чинникiв, що зумовлюють мовленнСФву системнiсть кожного стилю сфера спiлкування, функцiй мовлення, умови, становлять мовленнСФву ситуацiю, створення якоСЧ на уроцi i допомагаСФ опанувати мову як рiзновид людськоСЧ дiяльностi. Аналiз мотивiв мовленнСФвоСЧ дiяльностi, умов, завдань спiлкування, добiр адекватних мовних засобiв для вираження думки сприяСФ засвоСФнню ознак мовленнСФвоСЧ ситуацiСЧ, правил побудови текстiв i чим ранiше учнi усвiдомлять факт залежностi використання мовних засобiв вiд умов комунiкацiСЧ, тим продуктивнiшою буде СЧхня власна мовленнСФва дiяльнiсть.
Для опрацювання операцiй вiдбору мовних засобiв i мотивованого використання СЧх у мовленнСФвiй практицi треба пiд час аналiзу тексту показувати учням не тiльки окремi його ознаки, а й увесь комплекс: де може бути використано текст, кому вiн адресований, з якою метою, якi мовнi засоби використано для досягнення поставленоСЧ мети.
Пiд час вивчення роздiлу Звуки i букви можна формувати елементарнi уявлення про милозвучнiсть украСЧнськоСЧ мови, використання приголосних у поетичних текстах для створення слухових образних вiдчуттiв, певного емоцiйно-експресивного ефекту; про роль ?/p>