Етичнi засади дiяльностi працiвникiв прокуратури
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
для посилення боротьби iз злочиннiстю можна навiть пiти i на необТСрунтоване застосування по вiдношенню до окремих осiб законiв, що передбачають можливо строгiшу вiдповiдальнiсть.
Професiйна деформацiя прокурора може виявлятися як на стадiСЧ пiдготовки прокурора до участi в судовому засiданнi, так i в ходi судового слiдства i в звинувачувальнiй мовi.
ОбТСрунтувавши свою звинувачувальну тезу, з якою прокурор передаСФ справу до суду, даними попереднього слiдства, прокурор зобовязаний обТСрунтувати, довести звинувачення суду даними судового слiдства.
Вирiшальне значення маСФ мету, яку переслiдуСФ прокурор: чи прагне вiн обСФктивно i всесторонньо зясувати дiйснi обставини справи або намагаСФться за всяку цiну пiдтвердити звинувачення.
У судовому засiданнi обСФктивнiсть, вiдчуття мiри повиннi бути властивi прокуроровi при його участi в дослiдженнi доказiв, особливо при допитах. Особливо важливе дотримання державним обвинувачем етичних правил, вироблення етичних критерiСЧв i меж допустимого.
Обстановка судового засiдання ускладнюСФ можливiсть психологiчного пiдходу не тiльки до пiдсудного, але i до потерпiлому i свiдкам. У звязку з цим йому необхiдно дотримувати iндивiдуальний пiдхiд, який заснований на усесторонньому облiку даних про особу.
Проте при цьому не слiд переоцiнювати СЧх значення, зокрема не рекомендуСФться виходити прямолiнiйно з того, що якщо людина характеризуСФться негативно, то вiн завжди брехатиме, а якщо позитивно, то завжди говоритиме тiльки правду. Так буваСФ часто, але не завжди [5].
У роботах, присвячених пiдтримцi державного звинувачення, правильно указуСФться, що допит повинен вестися прокурором спокiйно, ввiчливо, коректно, що при допитi неприпустимо проявляти дратiвливiсть, не можна допускати прискiпливiсть, нетактовнiсть, грубiсть, не можна ображати i залякувати допитуваного.
Прокурор повинен проявляти розбiрливiсть при застосуваннi тактичних прийомiв судового допиту.
Згiдно ст. 22 КПК УкраСЧни забороняСФться домагатися свiдчень шляхом насильства, погроз i iнших незаконних мерiв. Пiд насильством можна розумiти застосування засобiв, що пригнiчують вiльне волевиявлення особи в цiлях змiни свiдчень або СЧх отримання [6].
Мiцно увiйшли до практики державних обвинувачiв такi прийоми судового допиту, як уточнення i деталiзацiя свiдчень, зiставлення СЧх з iншими доказами, перехресний допит i допит на очнiй ставцi, використання при допитi схем, планiв, макетiв i iн.
При цьому прояв слiдчого такту прокурора в ходi допиту повинен вiдповiдати наступним вимогам:
1) пошана гiдностi допитуваного;
2) чуйне i уважне вiдношення до поведiнки допитуваного i проявiв його психiчного стану;
3) правильне визначення власноСЧ процесуальноСЧ позицiСЧ на допитi;
4) тактично продумана допомога в подоланнi психологiчного барСФру, умiлий напрям допитуваного до вольовоСЧ i розумовоСЧ активностi пiд час допиту;
5) спокiйна упевненiсть i врiвноваженiсть в обiгу з допитуваним;
6) правомiрно i тактично виправдане поСФднання дiлового i емоцiйного спiлкування з допитуваним [8].
Цi вимоги обовязковi, незалежно вiд того, добросовiсний або недобросовiсний допитуваний, активно або пасивно вiн настроСФний пiд час допиту. Це дозволить нейтралiзувати або ослабити упередження пiдсудного по вiдношенню до прокурора, створити атмосферу, яка сприяла б отриманню вiд пiдсудного максимуму правдивоСЧ iнформацiСЧ про обставини справи.
Питання прокурора повиннi бути простими, конкретними, прямими, ясними i зрозумiлими для допитуваного. При СЧх формулюваннi слiд заздалегiдь враховувати реакцiю аудиторiСЧ, здатну збити допитуваного з процесу спогаду i вiдтворення важливих фактiв.
Етичним принципам повинен слiдувати державний обвинувач i у вiдносинах з iншими учасниками процесу, зокрема iз захисником пiдсудного. Полемiка мiж ними повинна носити виключно дiловий характер.
Державний обвинувач повинен розумiти, що захисник виконуСФ важливу процесуальну функцiю i сприяСФ суду у встановленнi iстини у справi.
У разi незгоди з позицiСФю захисника, прокурор повинен спростувати його доводи, спираючись на закон i на факти. Якщо ж захисник вийшов за межi наданих йому законом повноважень, прокурор зобовязаний прийняти заходи до усунення порушень у встановлених карно-процесуальним законодавством формах.
Велике значення для встановлення етично-психологiчного контакту маСФ зовнiшнiй вигляд прокурора, його манери, його тон i так далi Культура поведiнки державного обвинувача, охайнiсть, ввiчливiсть, уважнiсть, тактовнiсть i iншi якостi, якi вiдносяться до етики поведiнки повиннi стати обовязковими вимогами для осiб даноСЧ професiСЧ. Прокурор звинувачуСФ вiд iменi держави i представляСФ, таким чином, соцiальна бiльшiсть. Це вимагаСФ вiд нього ретельного аналiзу доказiв, бездоганних виводiв в результатi цього аналiзу i умiння вимагати справедливого вироку такими словами, якi були б зрозумiлi i близькi людям, вiд iменi яких державний обвинувач виголошуСФ свою промову.
До звинувачувальноСЧ мови прокурора предявляються важливi етичнi вимоги, серед яких головне, - правильнiсть позицiСЧ прокурора по сутi, строга вiдповiднiсть його виводiв закону, обСФктивнiсть i справедливiсть виводiв i всiх його мiркувань [10].
ПредставляСФться, що з етичноСЧ точки зору найскладнiший елемент звинувачувальноСЧ мови - характеристика особи пiдсудного. У мовах дореволюцiйних росiян судових ораторiв характерист?/p>