Главная / Категории / Типы работ

Етичнi засади дiяльностi працiвникiв прокуратури

Дипломная работа - Культура и искусство

Другие дипломы по предмету Культура и искусство



д свого молодого колеги, надати йому посильну допомогу в складних ситуацiях).

Довiра i спiвчуття по вiдношенню до клiСФнтiв СФ одним з важливих способiв встановлення психологiчного контакту, оскiльки людина тiльки тодi захоче спiвробiтничати з юристом (слiдчим, адвокатом), якщо зрозумiСФ, що напроти нього знаходиться людина, яка спiвпереживаСФ йому i хоче допомогти шляхом встановлення iстини у справi. Юрист не повинен проявляти агресивнiсть, бентежити клiСФнта, викликати у нього вiдчуття провини (окрiм особливих ситуацiй), пригнiчувати його або, навпаки, помiтно пiдладжуватися пiд позицiю спiвбесiдника, лабузнитися до нього. Саме довiра i спiвчуття до людини виступають критерiями вибору юристом (слiдчим, прокурором, суддею) запобiжного заходу, а також визначення вигляду i мiри покарання, ТСрунтуючись перш за все на розпорядженнях закону.

Чеснiсть припускаСФ принциповiсть, вiрнiсть прийнятим зобовязанням, субСФктивну переконанiсть в правотi справи, що проводиться, щирiсть перед iншими i перед собою, визнання i дотримання прав iнших людей на те, що СЧм законно належить. Ця якiсть повинна визначати поведiнку юриста у всiх випадках, коли вiн, спiлкуючись з клiСФнтом, приймаСФ на себе зобовязання у виконаннi для нього значущих дiй, таких як: забезпечення безпеки йому або членам його сiмСЧ, створення всiх умов для захисту, обiцянка довести справу до кiнця, як би важко це не було зробити.

Чеснiсть - застава етичних вiдносин в юридичнiй практицi. Ця вимога витiкаСФ з обСФктивноСЧ необхiдностi спiльноСЧ дiяльностi, пiдпорядкованоСЧ загальному iнтересу - встановленню iстини.

Правдивiстю юриста СФ моральна якiсть, що характеризуСФ його як особу, що зробила для себе правилом говорити людям iстину, не приховувати вiд них дiйсне положення справ, якщо це не заподiСФ шкоду iнтересам особи i держави.

Правдивiсть - загальнолюдська вимога, проте окремi види юридичноСЧ дiяльностi через СЧх специфiку потребують деяких обмежень - виправданих i допустимих. До них слiд вiднести добродiйний обман: дезинформацiя супротивника, легендiровання оперативно-розшуковоСЧ дiяльностi i деякi iншi засоби використовуванi правоохоронними органами. До цього можна додати, що правда не завжди етична. Розкриття перед злочинцями плану операцiСЧ, що проводиться, не можна назвати етичним вчинком. В деяких випадках допустимим i виправданим можна рахувати обман вiдносно своСЧх колег, якщо дана справа повязана з корумпованiстю чиновникiв, щоб уникнути тиску з боку "зацiкавлених осiб".

Самовiдданiсть - виражаСФться в дiях, якi по своСФму характеру представляють акт самопожертвування, - добровiльного принесення в жертву своСЧх iнтересiв, а iнодi навiть життя ради iнтересiв iнших людей, досягнення поставлених цiлей, в iмя справедливостi.

В умовах перехiдного перiоду нашого суспiльства i держави, що супроводжуСФться нестiйкiстю економiчного, полiтичного i духовного життя народу, саме юристи, як носiСЧ високих етичних принципiв, повиннi стати зразком у виконаннi своСЧх професiйних функцiй. Нерiдко жертвуючи своСЧми особистими iнтересами, як духовними, так i матерiальними, вони отримують задоволення вiд результатiв своСФСЧ працi: якiсного i повного розслiдування кримiнальноСЧ справи, вдалого захисту клiСФнта в судi i так далi Так, практична ефективнiсть вчинку працiвника правоохоронних органiв, вступаючого в нерiвну боротьбу з супротивником i що жертвуСФ своСЧм здоровям, дуже мала, але велика при цьому його етична цiннiсть, бо його етичнi наслiдки сильним чином впливають на свiдомiсть i поведiнку всiх членiв суспiльства, як на законопокiрних, так i на злочинцiв.

Формулювання обовязкiв уникати порушення дiйсного або уявного характеру, належать як до службовоСЧ, так i позаслужбовоСЧ поведiнки (дiяльностi) прокурорiв. Перелiчити всi подiбнi дiСЧ не видаСФться можливим, тому формулювання заборон i вимог у поведiнкових кодексах носять загальний характер i поширюються на проступки, що прямо кодексами не згадуються.

Очевидним СФ також те, що не кожне порушення положень Кодексу може служити пiдставою для застосування диiиплiнарних заходiв щодо прокурора, який порушив норми. Якi диiиплiнарнi заходи застосувати, i чи доречнi вони взагалi, вирiшуСФться на пiдставi тлумачення тексту Кодексу i залежить вiд таких чинникiв, як серйознiсть порушення, намiр працiвника, частота порушень та СЧх наслiдки для iнших осiб, а також для дiяльностi прокуратури (СЧСЧ авторитету) в цiлому.

Таким чином, в порядку обговорення вважаСФмо за необхiдне звернути увагу на деякi взаСФмоповязанi ключовi моменти, що допоможе у вирiшенi низки проблем повязаних iз прийняттям Кодексу.

По-перше, це ступiнь обовязковостi дотримання правил поведiнки зазначених у Кодексi. Вiдповiдно до ст. 1 проекту, положення Кодексу СФ обовязковими для кожного прокурора. Проте, одна справа - закрiпити таку норму, а зовсiм iнша - реально забезпечити СЧСЧ виконання. У звязку з цим, у роздiлi VI проекту передбачаСФться вiдповiдальнiсть тАжза порушення КодексутАж . Можливiсть застосування заходiв диiиплiнарного характеру за порушення етичних норм СФ логiчною та цiлком обТСрунтованою, враховуючи особливий характер дiяльностi та статус прокурорсько-слiдчих працiвникiв. В iншому випадку, положення декларативного характеру, без необхiдних засобiв забезпечення виконання не спонукатимуть професiоналiв до належноСЧ поведiнки. Враховуючи нацiональний менталiтет та помiтний дефiцит моральностi в умовах перехiдного суспiльства сп?/p>