Етичнi засади дiяльностi працiвникiв прокуратури
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?ування вищевказаних форм, прийомiв i методiв, тактики й особистоСЧ iнiцiативи слiдчого з точки зору судовоСЧ етики.
Визначальним фактором професiйноСЧ дiяльностi слiдчого СФ СЧСЧ творчий пошуковий характер. Звичайно, це положення стосуСФться усiх видiв професiйноСЧ дiяльностi юристiв. Однак, саме слiдчi в основному спрямовують свою роботу на встановлення прихованоСЧ iстини. Тут особливого значення набуваСФ талант, наполегливiсть, швидка реакцiя, холоднокровнiсть, витримка, зосередженiсть, творчий пiдхiд до вирiшення проблем, що виникають у процесi слiдства. Виконання слiдчоСЧ роботи вимагаСФ високоСЧ позитивноСЧ мотивацiСЧ, готовностi до напруженоСЧ працi, принциповостi. Слiдчому також треба мати хист до органiзацiйноСЧ дiяльностi у справi розкриття злочину: розподiл виконання необхiдних доручень працiвникам карного розшуку, залучення спецiалiстiв, експертiв, виявлення речових доказiв, встановлення свiдкiв тощо. Нарештi, ефективнiсть роботи слiдчого у певнiй мiрi залежить вiд його комунiкабельностi у спiлкуваннi з iншими учасниками i субСФктами попереднього розслiдування. Слiдчi дiСЧ, що викликаються потребою i дозволяються законом (деякi за згодою суду), допускають вторгнення слiдчого в особисте життя осiб, допускають порушення ним, охоронюваних конституцiСФю, прав i свобод. Тому, на перший план виступають етичнi вимоги, що вимагають поваги до особистостi та СЧСЧ прав, коректнiсть, ввiчливiсть i, звичайно ж, конфiденцiйнiсть.[10]
Говорячи про роботу слiдчого, не слiд вiдкидати також спроби тиску на нього з боку зацiкавлених представникiв державноСЧ влади, керiвництва, кримiнальних структур, погрози i пропозицiСЧ щодо спiвробiтництва, прохання знайомих i близьких. До всього цього юрист, що присвячуСФ себе слiдчiй професiСЧ повинен готуватися морально i фiзично, довго i всерйоз.
Слiдчому вiрять, на нього дивляться з надiСФю, що злочин буде розкрито, виннi знайденi та покаранi, а справедливiсть восторжествуСФ. Вiд нього чекають швидких i рiшучих дiй, втiшних результатiв. Дiяльнiсть слiдчого повнiстю регулюСФться Кримiнально-процесуальним кодексом. Вiн мiстить багато демократичних норм, спрямованих на захист честi i гiдностi особи пiд час проведення розслiдування, але вони СФ дуже загальними, а деколи i декларативними. Головним правовим орiСФнтиром СФ конституцiйний принцип презумпцiСЧ невинуватостi. Презумпцiя невинуватостi в поСФднаннi з золотим правилом поводься з iншими так, як хочеш, щоб поводилися з тобою, що визнано моральним iдеалом поведiнки людини, становлять основу дiяльностi слiдчого. Моральнi вимоги до дiяльностi слiдчого спрямованi на забезпечення прав i свобод особи, СЧСЧ честi i гiдностi.
З огляду на високi завдання, що ставляться суспiльством i державою до слiдчого, особливо щодо оперативностi i результативностi СЧх виконання, перед слiдчими постiйно постаСФ питання щодо моральних методiв досягнення мети.
Спiввiдношення тактичних прийомiв i етичних вимог при розслiдуваннi справи значною мiрою визначаСФться моральними орiСФнтирами слiдчого i цiлями, що стоять перед ним. Якщо слiдчий заклопотаний розкриттям злочину i встановленням справжнього винуватця, вiн, як правило, не вдаСФться до пiдтасування фактiв, фальсифiкацiСЧ матерiалiв слiдства та iн. Подiбнi прийоми застосовуються у разi, якщо розкриття злочину перетворюСФться на самоцiль i досягаСФться будь-якою цiною. Тодi використовуСФться обман, шантаж, провокацiСЧ.[11]
Свого часу запропонована була думка застосовувати в слiдчiй практицi такi методи боротьби, як роздроблення сил i засобiв супротивника, що виражалося в розпаленнi конфлiктiв мiж спiвучасниками злочину i нанесеннi удару в найуразливiшi мiiя.
Саме по собi питання щодо перетворення обвинувачуваного в супротивника слiдчого суперечить духу i буквi закону, що покладаСФ на слiдчого завдання виявлення обставин як таких, що обвинувачують, так i оправдовують пiдозрюваного, обвинувачуваного. Теорiя конфлiктного слiдства приховуСФ у собi небезпеку нанесення горезвiсних ударiв невиннiй особi.
Аморальним i абсолютно неприпустимим з погляду закону явищем у роботi слiдчих слiд визнати дезiнформацiю свiдкiв, експертiв, провокацiя бажаних показань.
Безперечно, як будь-яка людина вiн може помилятися. Однак помилки бувають рiзними. Слiдчий, що знайшов у собi мужнiсть визнати помилку i виправити СЧСЧ - цiлком гiдна особистiсть. Людина, що ставить карСФру вище усього i прагне будь-що довести свою непогрiшнiсть, нехай навiть цiною волi та здоровя, а часом i життя iншоСЧ людини, вчиняСФ злочин. Чим бiльшi повноваження, тим серйознiша вiдповiдальнiсть. Вiдповiдальностi за порушення закону нерiдко вдаСФться уникнути, суду власноСЧ совiстi - нiколи.
Слiдчий маСФ бути витриманим, ввiчливим, коректним, що потребуСФ здоровя i мiцноСЧ нервовоСЧ системи.
3.2 Професiйна етика державного обвинувача
Професiйна дiяльнiсть державного обвинувача нерiдко вимагаСФ великоСЧ особистоСЧ iнiцiативи, завзятостi, наполегливостi, цiлеспрямованостi i значних органiзаторських здiбностей.
Прокурор - самостiйний i незалежний учасник судового процесу. Вiн повинен завжди поступати у вiдповiдностi до своСЧх внутрiшнiх переконань. З боку керiвникiв прокуратури аморально здiйснювати тиск на прокурора, заставляти його виступати в судi проти свого переконання. Для успiшного здiйснення кримiнального судочинства велике значення маСФ встановлення правильних вiд