Етичнi засади дiяльностi працiвникiв прокуратури
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?дiватись на добровiльне самообмеження та додержання правил приходиться не завжди.
Звернемо увагу на ст. 28 проекту Види вiдповiдальностi за порушення норм Кодексу, де передбачено: Поряд з диiиплiнарними стягненнями, передбаченими Диiиплiнарним статутом прокуратури УкраСЧни, дiСЧ прокурора можуть бути розглянутi атестацiйною комiсiСФю або за фактом порушень етики поведiнки прокурора направлено iнформацiйного листа у пiдпорядкованi прокуратури. Слiд наголосити, що розгляд дiй прокурора атестацiйною комiсiСФю та направлення iнформацiйного листа у пiдпорядкованi прокуратури не СФ санкцiями юридичноСЧ вiдповiдальностi, тим бiльше iнших видiв окрiм диiиплiнарноСЧ [4].
По-друге, у звязку iз зазначеним, слiд вирiшити питання про узгодженiсть Кодексу (в частинi можливостi застосування диiиплiнарних санкцiй за порушення правил професiйноСЧ етики) iз положенням п. 22 ст. 92 КонституцiСЧ УкраСЧни, вiдповiдно до якого виключно законами визначаються дiяння, якi СФ диiиплiнарними правопорушеннями. Можна зробити висновок, що Кодекс повинен бути прийнятий на законодавчому рiвнi. Проте, це навряд чи доцiльно та можливо, адже йдеться про правила корпоративноСЧ поведiнки, якi повиннi прийматися самою корпорацiСФю, наприклад, в особi СЧСЧ представницьких органiв, бо саме професiонали знають тонкощi своСФСЧ дiяльностi та особливостi поведiнки з позицiСЧ етичних правил (безумовно це не виключаСФ участi в обговореннi вiдповiдних етичних проблем представникiв iнших юридичних професiй в тому числi науковцiв) [5].
Частиною 3 ст. 48 Закону УкраСЧни Про прокуратуру передбачаСФться, що диiиплiнарна вiдповiдальнiсть прокурорiв i слiдчих СФ наслiдком, окрiм iншого, скоСФння ганебного вчинку . Таким чином поняття ганебний вчинок або, як це передбачаСФться у ст. 8 Диiиплiнарного статуту прокуратури УкраСЧни - проступок, який порочить працiвника прокуратури, входить до змiсту бiльш широкого поняття диiиплiнарний проступок [6], адже вiдомо, що пiдставою диiиплiнарноСЧ вiдповiдальностi СФ скоСФння диiиплiнарного проступку.
Очевидно, що тлумачення надто загального поняття ганебний вчинок пiд час диiиплiнарного провадження СФ складним та вимагаСФ певноСЧ конкретизацiСЧ. Така конкретизацiя якраз i вiдбуватиметься за рахунок положень, що закрiпленi у Кодексi професiйноСЧ етики та поведiнки. Таким чином, особа притягуватиметься до диiиплiнарноСЧ вiдповiдальностi за скоСФння диiиплiнарного проступку (передбаченого законом), пiд яким в тому числi розумiють i ганебнi вчинки, а положення Кодексу будуть використовуватися субСФктом диiиплiнарноСЧ влади для конкретизацiСЧ проступку та визначення ступеня вини працiвника у кожному окремому випадку в залежностi вiд характеру порушення. За такого пiдходу усуваСФться проблема протирiччя з вимогами п. 22 ст. 92 КонституцiСЧ УкраСЧни.
По-третСФ, цiкавим СФ питання про те, хто повинен приймати документ такого роду. В спорiднених професiйних юридичних спiвтовариствах деонтологiчнi правила затверджуються або схвалюються рiзними за своСФю природою органами. У судовiй системi, найвищим представницьким органом суддiвського самоврядування - ЗСЧздом суддiв [7], в адвокатiв - колегiальним квалiфiкацiйно-диiиплiнарним органом - Вищою квалiфiкацiйною комiсiСФю адвокатури [8].
На сторiнках фахових перiодичних видань висловлюються рiзнi думки з цього приводу. Так, С. Данiлiн вважаСФ, що Кодекс маСФ прийматися самою прокурорською спiльнотою в особi створеноСЧ УкраСЧнськоСЧ асоцiацiСЧ прокурорiв [9]. В. Долежан пише, про доречнiсть схвалення Кодексу на ВсеукраСЧнськiй конференцiСЧ працiвникiв прокуратури, звертаючи при цьому увагу на недоцiльнiсть його затвердження наказом Генерального прокурора УкраСЧни [10].
Дiйсно, враховуючи коло правовiдносин, якi регулюються Кодексом, та СЧх особливий характер i змiст, навряд чи доцiльно затверджувати його одноособовим субСФктом - Генеральним прокурором. Прийняття деонтологiчних правил певноСЧ професiСЧ маСФ вiдбуватися колегiальним органом що складаСФться iз самих професiоналiв, проте яким саме? Адже на вiдмiну, наприклад, вiд суддiвськоСЧ спiльноти, законодавство не передбачаСФ наявнiсть в прокурорськiй системi органiв самоврядування.
По-рiзному вирiшуСФться це питання i в системах органiв прокуратури краСЧн РДвропи. Наприклад, в Угорщинi Моральний кодекс був прийнятий на загальному засiданнi УгорськоСЧ асоцiацiСЧ прокурорiв (при цьому сама асоцiацiя надiлена диiиплiнарними повноваженнями, якi реалiзуСФ комiтет з етики); в ЛатвiСЧ Етичний Кодекс був розроблений колегiальними зусиллями та затверджений рiшенням Ради Генерального прокурора [11].
В ст. 131 КонституцiСЧ УкраСЧни, в контекстi формування складу ВищоСЧ ради юстицiСЧ, згадуСФться про ВсеукраСЧнську конференцiю працiвникiв прокуратури. Водночас законодавчо невизначеними на сьогоднiшнiй день залишаються як СЧСЧ статус так i iншi, окрiм зазначених в КонституцiСЧ, повноваження.
Очевидно, що в перспективi вирiшення проблем, повязаних з прийняттям та впровадженням Кодексу професiйноСЧ поведiнки (етики) прокурора, можливе за умови одночасного прийняття законодавчих норм щодо органiзацiСЧ та дiяльностi ВсеукраСЧнськоСЧ конференцiСЧ прокурорiв, а це потребуСФ окремого дослiдження. На сьогоднi, оскiльки iснування такого органу передбачено конституцiйно, а його повноваження визначенi ст. 131 не обмежуються цiСФю нормою (ст. 131 КонституцiСЧ регулюСФ питання статусу ВищоСЧ ради юстицiСЧ, а не конференцiСЧ прокурорiв) цiлком