Етичнi засади дiяльностi працiвникiв прокуратури
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
ексу професiйноСЧ етики юриста. Вiн пiдкреслюСФ, що однiй високiй квалiфiкацiСЧ (диплом i подальшi атестацiСЧ) недостатньо для того, щоб вiдбутися професiйним працiвником юридичноСЧ працi. Важливе значення маСФ його дбайливе вiдношення до кожноСЧ людини, з якою вiн стикаСФться в процесi виконання службових обовязкiв. Всi люди, з якими за родом своСФСЧ дiяльностi юрист спiлкуСФться (свiдки, потерпiлi, пiдозрюванi, пiдзахиснi i так далi), сприймають його не тiльки як виконавця певноСЧ професiйноСЧ ролi, але i як людини зi всiма його позитивними i негативними якостями. Кожен, хто силою обставин залучаСФться до спiлкування з прокурором, слiдчим, суддiв, адвокатом i так далi, чекаСФ вiд них не тiльки квалiфiкованого (професiйного) виконання обовязкiв, але i шанобливого вiдношення.
По вiдношенню юриста до кожноСЧ конкретноСЧ людини можна судити про моральну культуру самого юриста. Шанобливе вiдношення юриста до особи i до СЧСЧ проблем дозволяСФ створити особливу психологiчну атмосферу довiри i забезпечити успiх юридичноСЧ справи.
Гуманне (поважне) вiдношення до людей СФ таким вiдношенням, в якому практично (у вiдповiдних дiях i мотивах) признаСФться гiднiсть особи. Поняття пошани, що склалося в моральнiй свiдомостi суспiльства, припускаСФ: справедливiсть, рiвнiсть маСФ рацiю, можливе якнайповнiше задоволення iнтересiв людей, довiра до людей, уважне вiдношення до СЧх переконань, проблем, чуйнiсть, ввiчливiсть, делiкатнiсть.
На жаль, на практицi iдея про те, що особа, СЧСЧ честь i гiднiсть - над усе, ще не оволодiла юристами, особливо це характерно для деяких працiвникiв правоохоронних органiв. Нерiдко працiвники мiлiцiСЧ в своСЧй дiяльностi ущемляють права потерпiлих шляхом бездiяльностi зi свого боку - вiдмови в реСФстрацiСЧ злочинiв i в порушеннi кримiнальних справ, не дивлячись на наявнiсть достатнiх до того пiдстав.
Велика шкода вiдносинам "юрист - клiСФнт" наноситься бюрократичним мисленням деяких "служителiв закону". При такому мисленнi - немаСФ мiiя людинi. Для бюрократа чоловiк - в кращому разi засiб для вирiшення суспiльно значущих завдань, в гiршому - перешкода на шляху вирiшення цих завдань. ВиникаСФ ситуацiя, коли ради блага суспiльства ущемляються права i iнтереси особи.
Бюрократизм завжди антидемократичен, але в правоохоронних органах вiн небезпечнiший: тут невимiрний бiльше можливостей для придушення особи, тут непомiтнiше стираСФться грань, що вiдокремлюСФ справедливiсть вiд свавiлля. Щоб цього уникнути, потрiбно повернути правоохороннiй дiяльностi СЧй спочатку задумане призначення захисницi людей, надiйного гаранта справедливостi.
Доцiльно узяти на озброСФння мiркування А.Ф. Конi про взаСФмини прокурора i учасникiв судового процесу. Прокурор, виступаючи в судi обвинувачем, зобовязаний з однаковою чуйнiстю i стараннiстю захищати i iнтереси суспiльства, i людську гiднiсть особи. Вiн повинен мати такi якостi, як "спокiй, вiдсутнiсть особистого озлоблення проти пiдсудного, охайнiсть прийомiв звинувачення, чужа до збудження пристрастей". "Обвинувачевi належить завжди памятати, що i у нього, i захисника одна загальна мета: сприяти з рiзних точок зору суду зясувати iстину доступними людським силам засобами".
Поряднiсть - один з початкових принципiв високого морального рiвня виконання професiйних повноважень, що означаСФ органiчну нездатнiсть до ганебного вчинку. Вона виявляСФться, перш за все, в способах i прийомах, використовуваних юристом в своСЧй дiяльностi. Для досягнення будь-якоСЧ поставленоСЧ мети юрист вибираСФ такi способи i прийоми, якi не противоречат нормам маСФ рацiю i моралi. Неможливо законодавчо регламентувати всi нюанси, повязанi з юридичною практикою, тому в деяких ситуацiях саме вiд порядностi слiдчого, суддi, нотарiуса залежить доля, добре iмя конкретноСЧ людини або його близьких.
Поряднiсть юриста-професiонала будуСФться на таких якостях, як довiра i спiвчуття, чеснiсть i правдивiсть. Цi якостi повиннi виявлятися у всiх видах взаСФмин: "керiвник - пiдлеглий", "мiж колегами", "юрист - клiСФнт".
Довiрою СФ вiдношення людини до дiй iншоСЧ особи, до нього самого, i засновано на переконаностi в його правотi, вiрностi, сумлiнностi, чесностi.
Деякi керiвники бачать в своСЧх пiдлеглих лише виконавцiв своСФСЧ волi, забуваючи, що це перш за все люди, з властивими проблемами i турботами. У данiй ситуацiСЧ пiдлеглий не вiдчуваСФ себе потрiбним, не вiдчуваСФ себе повною мiрою особою, особливо якщо начальник часто проявляСФ грубiсть до нього. Ця нетерпима обстановка в колективi створюСФ умови, при яких черствiсть, грубiсть переноситься на своСЧх колег i на спiлкування з iншими людьми. Для того, щоб уникнути цього, керiвник повинен проявляти постiйну турботу про кожного члена колективу. Вiд нього iнодi потрiбно просто виявити цiкавiсть до проблем в сiмСЧ пiдлеглого, зясувати його думку по питаннях, що стосуються роботи, дати йому обСФктивну оцiнку як фахiвцевi. Тiльки при такому пiдходi пiдлеглий повнiстю усвiдомлюСФ, що iнтереси справи - це його iнтереси.
Довiра мiж колегами граСФ величезну роль, оскiльки при iндивiдуальностi працi юриста, що здаСФться, позитивний результат при дозволi будь-якоСЧ юридичноСЧ справи може бути досягнутий тiльки спiльними зусиллями всього колективу, виступаючого як обСФднання однодумцiв. Спiвчуття, як розумiння вiдчуттiв i думок iншого, виражаСФться в наданнi моральноСЧ пiдтримки його устремлiнням i готовностi сприяти СЧх здiйсненню (напр., знаючи про недостатнiй досвi