Етичнi засади дiяльностi працiвникiв прокуратури
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
? про особовi якостi керiвникiв, що успiшно реалiзовують нововведення в пiдлеглих ним органiзацiях, пiдроздiлах, найчастiше вiдзначають:
- органiзаторськi здiбностi;
- високий професiоналiзм;
- прагнення до самоствердження, самореалiзацiСЧ, успiху.
Органiзаторськi здiбностi керiвникiв СФ складною по структурi особовою освiтою, що дозволяСФ швидко i ефективно вирiшувати завдання управлiння пiдлеглими. Воно включаСФ творчий потенцiал керiвника, його iнтелектуальнi i комунiкативнi особливостi, емоцiйно-вольовi характеристики, педагогiчнi можливостi, а також обумовлюСФться такими рисами вдачi, як енергiйнiсть, оптимiзм i iн.
Таким чином, вирiшення керiвника колективу прокуратури СФ не тiльки органiзацiйно - управлiнський, але i соцiально - психологiчний, правовий i етичний акт.
3.4 Кодекс професiйноСЧ етики працiвникiв прокуратури
Проблема формування взаСФмноСЧ довiри, партнерських вiдносин мiж прокурорами i громадянами СФ ключовою в морально-правовому регулюваннi поведiнки працiвникiв прокурорськоСЧ служби. Безперечно, довiру громадськостi до прокурорськоСЧ служби можна пiдтримувати неупереджуваними, прозорими, доброчесними дiями СЧСЧ працiвникiв.
В основi адмiнiстративних перетворень у реформуваннi прокуратури УкраСЧни СФ впровадження професiйноСЧ етики прокурора. Характер i масштаби дiяльностi органiв прокуратури обумовлюють необхiднiсть дотримання професiйних моральних якостей прокурора. Двi основнi професiйнi цiнностi прокурора, якi, по сутi, визначають моральний сенс його служiння - це забезпечення iнтересiв i потреб людини й громадянина та Батькiвщини.
При цьому слiд визнати, що недооцiнка значення морально-професiйних чеснот працiвникiв прокуратури та нерозумiння важливостi морально-етичних якостей людини, що функцiонуСФ у системi органiв прокуратури, призводить до деформацiСЧ системи державного управлiння в цiлому.
Адже якщо в людини, професiонала своСФСЧ справи, вiдсутнi стiйкi моральнi позицiСЧ, що зорiСФнтованi на державнi iнтереси, результати СЧСЧ дiяльностi будуть негативними для суспiльства. Тобто, вона працюватиме цiлком професiйно, але в особистих чи групових iнтересах. Такий професiоналiзм може бути руйнiвним для держави. Це його першочерговий обовязок, право i справа честi.
Кодекс професiйноСЧ етики та поведiнки прокурора маСФ декiлька загальних цiлей: визначення i стимулювання високих стандартiв поведiнки, допомога в прийняттi прокурором рiшень, посилення довiри з боку громадян до професiйноСЧ дiяльностi та посади прокурора. Правила, вiдображенi в ньому, спрямованi на досягнення практично реалiзованого мiнiмуму цiлей, i було б нереалiстичним очiкувати, що вони, наприклад, допоможуть викоренити корупцiю в прокурорському середовищi або взагалi позбавлять вiд конфлiктiв мiж особистiсними i суспiльними (державними) iнтересами. Так само очевидно, що закрiпленi в Кодексi стандарти не зможуть регламентувати поведiнку прокурорiв в кожнiй окремо взятiй ситуацiСЧ. Але, з одного боку, вони слугуватимуть СЧм системою орiСФнтирiв при вирiшеннi того чи iншого конкретного поведiнкового питання, а з iншого - стануть тiСФю нормативною базою, на якiй ТСрунтуватимуться конкретнi норми i практика диiиплiнарних комiсiй прокуратури, доповнюючи Кодекс правильним змiстом.
Кодекс професiйноСЧ етики юриста - система моральних принципiв, лежачих в основi дiяльностi юриста i службовцiв його свiтоглядним i методологiчним орiСФнтиром.
Дати вичерпний перелiк всiх моральних принципiв юриста не представляСФться можливим, бо кожна особа iндивiдуальна i СФ носiСФм бiльшоСЧ або меншоСЧ СЧх кiлькостi в рiзному поСФднаннi. Проте СФ основнi моральнi принципи, без яких не може вiдбутися професiонал-юрист в правовiй державi. Вони складають змiст кодексу професiйноСЧ дiяльностi юриста:
Верховенство права - означаСФ усвiдомлення юристом своСФСЧ мiсiСЧ служiння праву i закону, дотримання законностi. Юрист-практик не повинен ототожнювати поняття права i закону, але не може протиставляти СЧх. Вiн зобовязаний керуватися мiркуванням про те, що закон в правовiй державi СФ правовим, справедливим, пiдметом неухильного виконання. Навiть якщо який-небудь закон, iз його точки зору, не повнiстю вiдповiдаСФ iдеям правовоСЧ держави, юрист зобовязаний стояти на вартi дотримання його положень. Це можна назвати принципом звязаностi законом, прiоритету закону, який не пiддаСФться спростуванню. Саме юристи покликанi вести боротьбу з правовою анархiСФю, нiгiлiзмом, бути "служителями" права, охоронцями закону.
Так, ст. 20 Закону УкраСЧни "Про мiлiцiю" чiтко встановлюСФ: "Працiвник мiлiцiСЧ при виконання покладених на нього обовязкiв керуСФться тiльки законом, дiСФ в його межах i пiдкоряСФться своСЧм безпосередньому i прямому начальникам. Нiхто не маСФ права зобовязати працiвника мiлiцiСЧ виконувати обовязки, не передбаченi чинним законодавством." Як критерiй "правомiрноСЧ" i "протиправноСЧ" поведiнки виступаСФ закон при здiйсненнi працiвниками Служби безпецi УкраСЧни своСФСЧ дiяльностi (бiльшiсть з яких мають юридична освiта). Згiдно ст. 35 Закону УкраСЧни "Про Службу безпеки УкраСЧни" вiд 25.03.1992 року "спiвробiтники Служби безпеки УкраСЧни самостiйно ухвалюють рiшення в межах своСЧх повноважень. Вони повиннi вiдмовитися вiд виконання яких би то не було наказiв, розпоряджень або вказiвок, що суперечать чинному законодавству."
Гуманне вiдношення до людей - неодмiнний принцип, що входить до код