Етичнi засади дiяльностi працiвникiв прокуратури
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?о боргу;
формалiзм i спрощенство при оформленнi документацiСЧ;
порушення процесуального кодексу;
психологiчно конфлiктна атмосфера в колективi (ситуацiСЧ конфлiкту як постiйна норма службових вiдносин);
прiоритетна орiСФнтацiя в колективi на моральнi анти цiнностi;
нерозбiрливiсть в засобах;
формування атмосфери круговоСЧ поруки;
грубi порушення Правил дорожнього руху, не викликанi службовою необхiднiстю, як норма поведiнки за кермом;
побутове розкладання, пияцтво.
грубi порушення законностi при схвальному вiдношеннi до цього багатьох членiв службового колективу;
розголошування службовоСЧ таСФмницi;
зрощення iз злочинним свiтом;
груповi злочини (крадiжки, грабежi, розбоСЧ i iн.). [6]
Знання i облiк вищенаведених чинникiв i показникiв мають виключно важливе значення перш за все для керiвникiв i працiвникiв кадрового апарату, а також для спiвробiтникiв, що здiйснюють виховну роботу з особовим складом. Для своСФчасноСЧ нейтралiзацiСЧ i профiлактики негативних чиннику етичноСЧ деформацiСЧ i злочинноСЧ деградацiСЧ службового колективу необхiдно також знати i враховувати основнi причини появи цих чинникiв, якi, звичайно, в конкретному проявленнi залежать вiд дiй окремих членiв службового колективу, але в своСЧй службовiй основi мають обСФктивно iснуючi причини, що породжуються як специфiкою служби (внутрiшнi причини), так i певними умовами суспiльного життя (зовнiшнi причини):
негативний приклад керiвництва;
перевантаженiсть роботою;
низька етична вихованiсть колективу;
низька правова культура колективу, правовий нiгiлiзм, низький рiвень
низький соцiальний престиж правоохоронних органiв;
виховноСЧ роботи;
негативна дiя сiмСЧ (там, де це СФ);
iзольованiсть, обмеженiсть спiлкування з культурним середовищем, певна кастовiсть органiв;[3]
Людина в життi стикаСФться з тисячами ситуацiй, що вимагають визначити його етичну позицiю i утiлити у вчинок. Сказати так, чи нi. Пройти мимо, або втрутитися. Людина ухвалюСФ рiшення, керуючись боргом i совiстю, уявленнями про добро i зло, етичне i аморальне. Вибiр супроводжуСФ людину впродовж всього життя, складаСФ СЧСЧ особливiсть, як в своСЧй привабливiй силi, так i в своСЧй суперечливiй складностi.
Моральний вибiр особи - сторона людськоСЧ дiяльностi. РЖстотною межею будь-якого виду людськоСЧ дiяльностi СФ акт вибору: ситуацiя мiстить декiлька можливостей i вирiшуСФться перевагою одного з варiантiв.[10]
Структура морального вибору конкретизуСФться його масштабом- вiд вибору одиничного вчинку до сенсу життя , його субСФктом - група, суспiльством в цiлому, його обСФктом - вибiр iдеалiв i цiнностей, лiнiСЧ поведiнки i конкретних засобiв реалiзацiСЧ ситуативних завдань.
Для того, щоб створити умови етичного забезпечення вибору, слiд проаналiзувати особливостi мотивацiСЧ вибору, спiввiдношення цiлей i засобiв, свободи i вiдповiдальностi у виборi, етичних регуляторiв (довга, совiстi, законностi) i доцiльностi у виборi. ОбСФктивна можливiсть вибору не означаСФ соцiальноСЧ i моральноСЧ безмежностi дiапазону морального вибору. Можливiсть вибирати обумовлена способом життя людини, його мiiем в системi соцiальних вiдносин, визначеними, закрiпленими в культурi, системами моральних цiнностей.
Тiльки усвiдомлення, розумiння обставин, в яких дiСФ людина, роблять його вiльним, забезпечують йому успiх в досягненнi цiлей. Тiльки шляхом пiзнання необхiдностi, а не на основi свого особистого бажання чоловiк може дiзнатися межi своСЧх можливостей, свободи вибору необхiдних дiй в тих або iнших ситуацiях, а також передбачати СЧх наслiдки.
Свобода - широке поняття, виступаюче в загально фiлософському планi як вибiр дiй, заснований на усвiдомленiй могутностi людини над природою i суспiльними умовами його iснування. Зiткнення i взаСФмодiя рiзних прагнень, iнтересiв неминуче вимагаСФ встановлення меж, меж свободи. В цьому випадку мiрою свободи особи СФ СЧСЧ вiдповiдальнiсть, як умiння правильно користуватися свободою, спiввiдносити свою волю, своСФ бажання з iнтересами навколишнiх людей, проявити максимальне зусилля творчоСЧ активностi у вирiшеннi завдань, поставлених перед особою i суспiльством. РЖнакше кажучи, вiдповiдальнiсть виступаСФ як би гарантом вiд свавiлля особи, вiд СЧСЧ прагнення поступати так, як СЧй заманеться. [11]
Отже, в обСФм поняття свобода включаСФться панування людини над слiпими силами природи, оволодiння процесами суспiльного розвитку, влада людини над своСЧми пристрастями, вчинками. Мораль як свобода - це область моральноСЧ дiяльностi, яка виступаСФ як панування людини над своСЧми вчинками, що досягаСФться за допомогою пiзнання моральноСЧ необхiдностi.
Моральна вiдповiдальнiсть виступаСФ мiрою етичноСЧ свободи. Прийнято розрiзняти моральну вiдповiдальнiсть, яка обСФктивно витiкаСФ з характеру здiйснюваних дiй i вчинкiв, i моральну вiдповiдальнiсть як можливiсть i здатнiсть особи на основi вiльного вибору ухвалити яке-небудь важливе рiшення, свiдомо зробити вчинок, вiдповiдний соцiальним i моральним вимогам, сприяючий здiйсненню суспiльних цiлей i завдань. У першому випадку вiдповiдальнiсть виявляСФться тодi, коли людина, надiлена етичною свiдомiстю, знаючи норми, принципи етичноСЧ поведiнки, закони суспiльства, в якому живе, в той же час порушуСФ СЧх. В результатi в його вчинку особистi i суспiльнi iнтереси протиставляються. В цьому випадку суспiльство визначаСФ мiру покарання за пору