Етичнi засади дiяльностi працiвникiв прокуратури
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
В°ним механiзмом застосування рiзних форм державного впливу аж до державного примусу.
ВзаСФмозвязок i взаСФмодiя моралi та права СФ узгодженням двох найвагомiших рiзновидiв соцiальних регуляторiв.
За наявностi суперечностi мiж мораллю i правом, у однiй ситуацiСЧ моральна норма не маСФ вiдповiдноСЧ зовнiшньоСЧ гарантiСЧ у виглядi заходiв державного примусу i СЧСЧ виконання залежатиме виключно вiд субСФктивних чинникiв, у iншiй - реалiзацiя права не може розраховувати на якiсть iнших засобiв крiм сили державного примусу, що здатне iстотно послабити потенцiал i морального, i правового впливу.
Суспiльство у разi здiйснення людиною аморального вчинку визначаСФ мiру морального засудження, дiСЧ. Моральнi норми не регламентують заздалегiдь конкретнi заходи i форми дiСЧ. Як один з мерiв моральноСЧ дiСЧ може бути засудження вчинку людини на зборах колективу, етичний осуд, попередження, виключення з громадськоСЧ органiзацiСЧ. У разi правопорушення вiдповiднi правоохороннi органи зобовязанi прийняти належнi заходи, передбаченi законом.
Порушення норм права припускаСФ строго певний процесуальний порядок залучення винноСЧ особи до юридичноСЧ вiдповiдальностi. Порушення ж моральних норм такого порядку не припускаСФ.
Вiдмiннiсть мiж правом i мораллю виявляСФться в оцiнцi мотивiв поведiнки особи. Право наказуСФ необхiднiсть усестороннiй оцiнцi поведiнки людини, що зробила правопорушення або злочин. Але з правовоСЧ точки зору байдуже, якими мотивами керувалася людина в конкретному випадку, якщо його поведiнка по своСЧх результатах була правомiрною, законною. З погляду моралi, важливо виявити стимули, мотиви людини, його намiру у виборi певноСЧ поведiнки, що СФ правомiрним.
За допомогою права держава добиваСФться твердження в свiдомостi громадян, всього населення загальнолюдських, прогресивних норм моралi, бореться з несправедливiстю, злом i пороками. Цивiльне i кримiнальне судочинство покликане укрiплювати законнiсть, виховувати людей у дусi пошани до права, закону, справедливих i законних iнтересiв особи i суспiльства, держави.[8]
Впливаючи на правове життя суспiльства, мораль сприяСФ змiцненню громадського порядку. Службова функцiя моралi у взаСФмодiСЧ з правом виражаСФться в тому, що мораль прославляСФ якiсть правового i в цiлому всього громадського порядку. Це можна прослiдкувати на дiСЧ правового положення Все, що не заборонене законом - дозволено в регулюваннi громадського порядку. Реалiзацiю цього принципу не можна розумiти абсолютно, в тому сенсi, що людина повинна керуватися лише названим принципом. У свiдомостi iндивiда СФ такi чинники, як вiдповiдальнiсть, совiсть, честь, гiднiсть, борг, якi проникають в правосвiдомiсть особи, взаСФмодiють з ним, коректують його правову поведiнку. В умовах становлення ринку в наший краСЧнi удосконалюСФться правова основа приватноСЧ власностi, договiрних вiдносин.
Право повинне сприяти затвердженню iдеалiв добра i справедливостi в суспiльствi. Через право здiйснюСФться охорона моральних норм i етичних засад.
Ефективнiсть правових норм, СЧх виконання багато в чому обумовлюСФться тим, на скiльки вони вiдповiдають вимогам моралi. Щоб правовi норми працювали, вони, принаймнi, не повиннi суперечити правилам моралi. Право в цiлому повинне вiдповiдати моральним поглядам суспiльства.
2. Професiйна етика працiвника прокуратури
2.1 Моральнi якостi працiвника прокуратури
Закон Про прокуратуру надiлив прокурорiв i слiдчих широкими повноваженнями владно - розпорядливого характеру:
порушити кримiнальну справу;
предявить пiдозрюваному звинувачення в досконалому злочинi;
вибрати вiдносно обвинуваченого запобiжний захiд, зокрема утримання пiд вартою;
провести в його житлi обшук, огляд або виСЧмку;
накласти арешт на поштово-телеграфну кореспонденцiю i СЧх виСЧмку;
усунути обвинуваченого з посади;
проводити прослуховування i запис переговорiв та iн.[12]
Неправильне користування такими повноваженнями, а тим бiльше зловживання службовим положенням можуть спричинити i спричиняють за собою наслiдки. Як приклад можна привести випадки, коли з вини прокурорських i слiдчих працiвникiв притягали до кримiнальноСЧ вiдповiдальностi невиннi особи i засудженi до винятковоСЧ мiри покарання.
Трагiчнi наслiдки спричинили грубi порушення законностi, зловживання службовими повноваженнями прокурорами, слiдчими, суддями в перiод культу особи. Тисячi невинних громадян незаконно притягали до кримiнальноСЧ вiдповiдальностi i засудженi до вищоСЧ мiри покарання - розстрiлу, довiчного висновку i тривалих термiнiв позбавлення волi. В минулi роки в гонитвi за показниками серед працiвникiв прокуратури i iнших правоохоронних органiв iснувала думка, що для розкриття злочину застосовнi будь-якi засоби i методи i вiдступу вiд норм карно-процесуального закону, i допущенi порушення закону при розслiдуваннi кримiнальних справ виправдовувалися досягнутою метою - розкриттям злочину шляхом вибивання вiд пiдозрюваних свiдчень вiдносно злочинiв, якi вони не здiйснювали.
Зловживання прокурорами i слiдчими своСЧми владно-розпорядливими повноваженнями негативно впливаСФ на формування особистостi цих осiб: вони перестають бачити винятковiсть i тяжкi наслiдки процесуальних дiй, у них зявляСФться черствiсть, формалiзм, неувага до людей, до СЧх горя i страждань, надмiрна суворiсть, упевненiсть в своСЧй непогрiшностi. НаступаСФ пе