Етичнi засади дiяльностi працiвникiв прокуратури
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
шення суспiльних обовязкiв, норм i правил поведiнки. В основному ця форма вiдповiдальностi розповсюджуСФться на негативнi дiСЧ i вчинки людини, викликана суспiльною необхiднiстю вiдповiдати за порушення законiв, правил поведiнки, за невиконання суспiльного завдання, дорученоСЧ справи. У науковiй теорiСЧ ця форма моральноСЧ вiдповiдальностi iменуСФться негативною i СФ предметом вивчення не тiльки етики, але i права. Негативна форма вiдповiдальностi, що володiСФ юридичною специфiкою i санкцiонована державними установами, законами, вiдрiзняСФться вiд негативноСЧ моральноСЧ вiдповiдальностi. [31]
Юридична вiдповiдальнiсть завжди включаСФ невiдворотнiсть покарання за порушення законiв. Часто трапляСФться так, що людина, що притягуСФться до юридичноСЧ вiдповiдальностi, може i не усвiдомити справедливостi предявлених йому звинувачень за досконалий вчинок. Вiдповiдальностi ж в моральному планi властива самооцiнка свого вчинку. В цьому випадку розкаяння совiстi, самобичування або осуд навколишнiх людей СФ достатньою формою покарання за аморальний вчинок. Бiльш того, внутрiшньо усвiдомивши свою провину, особа самостiйно робить практичнi кроки до виправлення свого вчинку, прагне завоювати визнання колективу, навколишнiх людей. Позитивна форма моральноСЧ вiдповiдальностi ТСрунтуСФться не на засудженнi протиправноСЧ поведiнки, а на стимулюваннi таких людських дiй i вчинкiв, якi життСФво необхiднi суспiльству, роблять iстотний вплив на хiд майбутнiх подiй. Ця форма моральноСЧ вiдповiдальностi охоплюСФ велику область людських вчинкiв i мислиться як творче усвiдомлення своСЧх здiбностей i можливостей у виконаннi обовязкiв. Важливе значення в проявi позитивноСЧ форми моральноСЧ вiдповiдальностi маСФ соцiально-полiтичний i етичний змiст позицiСЧ, що обираСФться iндивiдом. Це пiдсилюСФ активнiсть особи, залучаСФ СЧСЧ до суспiльних справ. Людина глибше усвiдомлюСФ свiй звязок з подiями, що вiдбуваються, активно включаСФться в хiд iсторичноСЧ творчостi. А його вiдповiдальностi набуваСФ надзвичайно етичний сенс, перетворюючись на внутрiшнiй стимул дiяльностi.
Можливiсть i здатнiсть вибору, а також етичний борг - ось що визначаСФ мiру вiдповiдальностi. Дiставши обСФктивну можливiсть поступати так чи iнакше, особа повинна дiяти певним способом - саме СЧСЧ вибiр СФ умовою дозволу ситуацiСЧ. Засобом адекватноСЧ вiдповiдi особи на ситуацiю i СФ ухвалення рiшень с знанням справи. Здiбнiсть до морального вибору виявляСФться таким же обСФктом моральноСЧ вiдповiдальностi, як i само прагнення до вирiшення ситуацiСЧ морального вибору.
Морально вiльна людина винна завжди, скрiзь, в будь-якiй ситуацiСЧ, незважаючи нi на який тиск ззовнi, нi на якi небезпеки особисто для себе, дiяти тiльки згiдно своСЧм внутрiшнiм переконанням, поступати згiдно своСФСЧ совiстi. РЖ якщо вiрно, що тiльки внутрiшня правдивiсть ще не визначаСФ суть моральноСЧ свободи, то не менш вiрний i те, що без внутрiшньоСЧ чесностi моральна свобода взагалi пустий звук.
Вирiшальним, визначаючим елементом моральноСЧ свободи субСФкта СФ його практична етична дiяльнiсть.
Моральний вибiр СФ одним з очолюючих моральних вимог в застосуваннi працiвником органiв внутрiшнiх справ цiлей i засобiв. Це виражено в тому, що, по-перше, вступаючи в контакт з рiзними категорiями людей, спiвробiтник повинен ефективно використовувати той засiб, який в етичному вiдношеннi бiльш виправданий (наприклад, можливе вивчення бiографiчних i особових вiдомостей про пiдозрюваний, проведене самостiйно, з етичноСЧ точки зору бiльш виправдано, нiж допит його близьких родичiв). Тут важливо вiдмiтити, що самi методи i засоби дiяльностi спiвробiтникiв можуть бути як морально нейтральними, так i включати елементи примушення i обмеження. Очевидно, що перше СФ моральне зло. По-друге, зiбранi доводи для досягнення однiСФСЧ мети не повиннi знищувати етичного характеру вищоСЧ мети (скажiмо, вирiшення дiльничним iнспектором мiлiцiСЧ не привертати тiСФСЧ або iншоСЧ людини за адмiнiстративне правопорушення, прийняте з мiркування вирiшити по людськi, не погодиться з професiйним обовязком невiдворотностi покарання за скоСФне). По-третСФ, вiдповiднiсть засобiв i мети, коли застосування одного засобу достатнСФ для досягнення мети i не вимагаСФ додаткових засобiв. На жаль, в практицi органiв внутрiшнiх справ достатньо поширенi ще випадки додаткових обмежень прав особи (замiна одного запобiжного заходу, достатнiй для вирiшення поставленiй метi, iнший, жорсткiшою), i так далi
Звiдси основними етичними вимогами, що регламентують сам процес вибору, СФ: непохитнiсть iдейних позицiй, з яких вiн повинен розглядати всi питання боротьби iз злочиннiстю; непримиреннiсть до будь-яких порушень закону; реалiзацiя професiйного обовязку як етичного iмперативу (вищоСЧ етичноСЧ вимоги); недопущення формалiзму, недбалостi, байдужостi i поспiшностi в ухваленнi рiшень, байдужостi до долi людини.[18]
Грубiсть, нестриманiсть, нетактовнiсть не можуть бути виправданi нiякими посиланнями на неделiкатнiсть областi, в якiй працюСФ прокурор, тим бiльше що насправдi значна частина СЧСЧ дiяльностi охоплюСФ надзвичайно делiкатну область людських взаСФмин. А в словнику украСЧнськоСЧ мови, разом з iншими значеннями слова делiкатний, СФ i таке: що вимагаСФ обережноСЧ i тактовноСЧ поведiнки.
3. Етичнi правила поведiнки працiвника прокуратури в рiзних сферах дiяльностi
3.1 Професiйна етика слiдчого
Вiдомо, що праця слiдчого складна ?/p>