Етичнi засади дiяльностi працiвникiв прокуратури
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?ь, не довiряСФ пiдпорядкованим, присiкаСФ всяку критику в свою адресу.
Керiвник, що дотримуСФться демократичного стилю, децентралiзуСФ свою управлiнську владу. вiн консультуСФться з пiдлеглими, якi також беруть участь у виробленнi рiшень i отримують достатньо iнформацiСЧ, щоб мати уявлення про перспективи своСФСЧ роботи. ПрактикуСФться делегування функцiй i повноважень пiдлеглим. РЖнiцiатива з СЧх боку всiляко стимулюСФться. Дiяльнiсть пiдлеглих контролюСФться не тiльки керiвником, але i активiстами.
Лiберальний (попустительный) стиль керiвництва характеризуСФться мiнiмальним втручанням керiвника в дiяльнiсть пiдлеглих. Керiвник виступаСФ в ролi посередника пi здiйсненнi контактiв, забезпечуючи своСЧх пiдлеглих iнформацiСФю i матерiалами, необхiдними для виконання роботи. Зазвичай подiла вiн пускаСФ на самоплив, дiСФ лише тодi, коли на нього чинять тиск - або зверху, або знизу. Консервативний. Нiколи не критикуСФ начальство, зручний як пiдлеглого. Схильний впливати умовлянням, налагодженням особистих контактiв. Критику вислуховуСФ, погоджуСФться з нею, але нiчого не робить. Як правило, з числа пiдлеглих висуваються один-два людини, якi фактично управляють групою i рятують справу. У деяких ситуацiях (творчi перiоди в роботi групи) такий стиль може виявитися оптимальним, в перебiгу нетривалого часу.
Можливi i iншi класифiкацiСЧ стилiв керiвництва.
При цьому керiвник може виступати як в ролi лiдера, так i в ролi адмiнiстратора.
Основна СЧх вiдмiннiсть полягаСФ в тому, що лiдер не командуСФ, не наказуСФ i на тисне на працiвникiв ради досягнення яких-небудь, деколи далеких вiд СЧх розумiння, цiлей, а веде людей за собою до вирiшення загальних для колективу проблем.
Керiвник адмiнiстративного типу орiСФнтований завжди (або майже завжди) на вимоги зверху, на тих, хто його призначав, вiд вiдношення яких залежить його карСФра. Потреби керованого колективу для нього мають значення лише постiльки, поскiльки СФ вказiвка вищестоящих керiвникiв бути чуйним, займатися соцiально-побутовими i професiйними потребами пiдлеглих. Вiн проводить лiнiю, мабуть, абсолютно правильну, не цiкавлячись або мало цiкавлячись вiдношенням до неСЧ тих, ким його поставили командувати. Для нього всi пiдлеглi - на одне обличчя. Вiн розрiзняСФ СЧх не як особi, а як працiвникiв - лише по ступеню включеностi у вирiшення завдань, продиктованих зверху ним самим.
Адмiнiстративний стиль управлiння виключаСФ рiвноправний обмiн критичними зауваженнями: з адмiнiстратором не посперечаСФшся. Вiн спрямований до створення i змiцнення свого домiнуючого положення в колективi практично будь-якими засобами i абсолютно переконаний в тому, що люди потребують твердоСЧ руки, в керiвнику, вирiшальним все за колектив не тiльки в крупних справах, але i в дрiбницях. Оскiльки для адмiнiстратора всi люди, що знаходяться нижче за нього в управлiнськiй iСФрархiСЧ, однаковi, то i спонукати СЧх до дiяльностi слiд однаковими засобами, серед яких на перше мiiе вiн ставить методи прямоСЧ командноСЧ дiСЧ (тиск, примушення, покарання, контроль, залякування наслiдками i тому подiбне).
У слабких проявах адмiнiстратор - людина, з якою можна спiвiснувати, але спiвробiтничати не за страх, а за совiсть - навряд чи. Нерiдко керiвник цього типу нетактовний, безцеремонний, грубий. Для нього характерна подвiйна психологiя: "вгору" - перевага, "вниз" - презирство. ТаСФмно вiн хотiв би збiльшення своСФСЧ незалежностi вiд керiвництва i посилення залежностi вiд себе людей, що стоять нижче. Часто вiн ототожнюСФ себе з тiСФю органiзацiСФю, якою управляСФ.
Принцип адмiнiстратора, що не афiшуСФться, - "всi засоби хорошi для досягнення мети", що на дiлi зовсiм не означаСФ, нiби за всяку цiну можна отримати результат, що стоСЧть.
Адмiнiстратор глибоко вiрить в те, що люди все стерпят або, точнiше, повиннi стерпiти вiд свого начальника. А якщо не захочуть, СЧх треба змусити, примусити, поставити на мiiе. При цьому вiн вважаСФ допустимим застосування будь-яких доказiв переваги представникiв керiвництва над рядовими спiвробiтниками.
Керiвник такого типу найчастiше не терпить критики. Зневага до людей СФ наслiдком основоположноСЧ установки адмiнiстратора - "я вищий за iнших, оскiльки я на вищiй посадi", "моСЧ переваги незаперечнi, iнакше б менi не доручили цю вiдповiдальну роботу". Люди пiдкоряються йому не як спiвробiтниковi, що володiСФ iнтелектуальними i професiйними перевагами (хоча вони можуть бути йому дiйсно властивi), а iз-за побоювання потрапити пiд удар його безцеремонноСЧ, принижуючоСЧ, часом принизливоСЧ критики.
Соцiально прийнятним i ефективним в сучасних умовах СФ керiвництво людьми, здiйснюване у формi лiдерства. Перш за все - його здатнiсть сприймати потреби колективу, його проблеми i виконувати ту частку роботи по СЧх задоволенню i рiшенню, яку решта членiв колективу узяти на себе по яких-небудь причинах не можуть. Лiдер може виступати в багатьох амплуа, тодi це лiдер широкомасштабний (або навiть унiверсальний), або бути вузькоспецiалiзованим. Спiвробiтники зазвичай безпомилково уловлюють цю вiдмiннiсть i не плутають, з яким питанням до нього звертатися. З цього виходить, що лiдер в одному вiдношеннi може виявитися веденим в iншому. Лiдер знаСФ, в чому полягають iнтереси тих людей, з якими вiн звязаний по роботi, здатний зрозумiти труднощi (проблеми) i окрему людину, вiдчуваСФ, хто його потребуСФ. Вiн готовий вiдстоювати iнтереси спiвробiтникiв, володiСФ добре розвиненою здатнiстю розумiти i ясно виражати загальнi iнтерес