Етичнi засади дiяльностi працiвникiв прокуратури
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
носин прокурора з слiдчим, судом, захисником та iншими учасниками судового процесу.[20]
Культура поведiнки прокурора в судi - широке i багатобiчне поняття. Вона включаСФ i строге дотримання закону, i етичнi початки прокурорськоСЧ дiяльностi, i умiння володiти словом, навiть зовнiшнiй вигляд, манери прокурора.
Для досягнення успiху в своСЧй дiяльностi державний обвинувач повинен володiти наступними якостями:
глибини - здатностi проникнути за межi видимого, в суть фактiв, зрозумiти сенс що вiдбуваСФться, передбачати найближчi i вiддаленi, прямi i побiчнi результати явищ i вчинкiв;
широти - умiння охопити широкий круг питань i фактiв, привертаючи знання з рiзних областей науки i практики;
мобiльностi - здiбностi до продуктивностi мислення, мобiлiзацiСЧ i використання знань в складних умовах, в звичнiй обстановцi;
швидкостi - умiння вирiшувати завдання в найкоротшi термiни, оцiнюючи обстановку i приймаючи необхiднi заходи;
самостiйностi - здiбностi до постановки мети i завдань, умiння знаходити СЧх рiшення i шляхи СЧх досягнення без сторонньоСЧ допомоги;
цiлеспрямованостi - вольовiй спрямованостi мислення на рiшення певного завдання, здiбностi тривалий час i утримувати СЧСЧ в свiдомостi i послiдовно, планомiрно СЧСЧ розмiщувати;
критичностi - умiння зважувати повiдомлення, факти, припущення, вiдшукуючи помилки i спотворення, розкриваючи причини СЧх виникнення;
гнучкостi - умiння пiдiйти до явища з рiзних точок зору, встановлювати залежностi i звязки в порядку, зворотному тому, який вже був засвоСФний, перебудовувати свою дiяльнiсть i змiнювати ухваленi рiшення вiдповiдно до новоСЧ обстановки [13].
У судовому змаганнi на плечi прокурора-обвинувача покладено важливе завдання - згрупувати i перевiрити все що викриваСФ пiдсудного, i якщо пiдведений ним пiдсумок з необхiдним i обовязковим облiком вказуСФ на користь обвинуваченого i створюСФ в нiм переконання у винностi пiдсудного, - заявити про те суду. Зробити це треба в звязному i послiдовному викладi, iз спокiйною гiднiстю виконуваного сумного боргу, без пафосу, обурення i переслiдування будь-якоСЧ iншоСЧ мети, окрiм правосуддя, яке досягаСФться не неодмiнною згодою суду з доводами обвинувача, а неодмiнним вислухуванням СЧх [21].
Через ст. 264 УПК УкраСЧни прокурор зобовязаний прийняти всi передбаченi законом заходи до усестороннього, повного i обСФктивного дослiдження обставин справи, незалежно вiд того, чи йде це на користь звинуваченню або захисту. Вiн повинен бути обСФктивний i в оцiнцi доказiв, що ослабляють або спростувальних звинувачення. Прокурор повинен пiдтримати звинувачення зi всiСФю енергiСФю, наполегливiстю i умiнням, памятаючи, що саме на нiм лежить обовязок викривати злочинця, доводити правильнiсть предявленого пiдсудному звинувачення. Але вiн звинувачуСФ пiдсудного лише в тiй мiрi, в якiй його провина доведена в судi, i якщо прийде до переконання, що данi судового слiдства не пiдтверджують предявленого пiдсудному звинувачення, зобовязаний вiдмовитися вiд звинувачення.
Етика маСФ безпосереднСФ значення в дiяльностi державного обвинувача, оскiльки:
етичними нормами i розпорядженнями пронизана вся тканина кримiнального i карно-процесуального законодавства;
як прокурори, так i особи, що порушують загальнообовязковi правила поведiнки, будучи носiями суспiльних вiдносин, керуються в своСЧх вчинках морально-етичними нормами;
у загальному планi боротьба iз злочиннiстю СФ боротьбою iз злом в iмя добра, i тому даний процес завжди маСФ морально-етичний фонд.
Питання про роль етичних початкiв в дiяльностi державного обвинувача актуалiзуСФться через ряд особливостей його спiлкування з процесуальними особами в ходi розгляду кримiнальноСЧ справи в судi. Специфiчнiсть моральних станiв прокурора i учасникiв процесу - це пiдвищена нервова напруга у звязку з високою вiдповiдальнiстю за результати процесу. Разом з правовими нормами, положеннями психологiСЧ, логiки i iнших наук, в реальну основу, на якiй вiдбуваСФться конструювання i практичне здiйснення тактичних прийомiв, включаються i норми моралi.
Тактика державного обвинувача ТСрунтуСФться на нормах карно-процесуального закону, якi визначають змiст тактичних прийомiв, СЧх спрямованiсть на встановлення iстини у справi.
Надмiрна, невиправдана жорсткiсть державного обвинувача сприймаСФться присутнiми в залi судового засiдання i такими, що взагалi знають про ту або iншу справу як несправедливiсть, а у засудженого породжуСФ образу, озлоблення, вiдчуття протесту, що перешкоджаСФ його виправленню i перевихованню. З iншого боку, необТСрунтовано мяке покарання небезпечного, злiсного злочинця не досягаСФ цiлей нi загального, нi приватного попередження, сприймаСФться як безкарнiсть, пiдриваСФ у потерпiлого i iнших громадян, що стежать за дозволом справи, вiру в силу i справедливiсть в закону [3].
Не дивлячись на абсолютно певнi i категоричнi правовi i етичнi вимоги i всупереч ним, зустрiчаСФться ще немало випадкiв необСФктивностi прокурорiв, пiдтримка звинувачення ради звинувачення.
Головна причина тут полягаСФ в тому, що у деяких прокурорiв iснуСФ ще неправильне, мiнливе уявлення про методи посилення боротьби iз злочиннiстю. Окремi працiвники помилково вважають, що дiяльнiсть судiв i прокуратури по боротьбi з кримiнальними злочинами буде найбiльш ефективною, якщо кожен винен буде покараний якомога строго. Виходячи з цiСФСЧ неправильноСЧ позицiСЧ, вони вважають, що