Етичнi засади дiяльностi працiвникiв прокуратури
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
В°СФ вимоги, що предявляються суспiльством або окремим класом до поведiнки людей. Людина, що тiльки що народилася, вже застаСФ етичнi принципи, що склалися, носiСФм яких вiн стаСФ, iнодi i не усвiдомлюючи цього. Такi принципи, перетворюючись у ведучi мотиви, визначають поведiнку людини i в суспiльному життi, i в особистiй. Етичнi принципи знаходять своСФ безпосереднСФ вiддзеркалення в професiйнiй етицi юриста
Професiйна етика прокурора спираСФться на регулятивнi можливостi моралi у взаСФмодiСЧ з правом, багато принципiв i норми якого мають безпосередньо етичний змiст. Вимоги професiйноСЧ моралi знаходять вираз в рiзних кодексах i перш за все в Цивiльному кодексi, Кримiнальному кодексi, а також в ГПК, УПК. Прокурор часто стикаСФться з особами, що знаходяться в конфлiктнiй ситуацiСЧ. Службовим боргом працiвника прокуратури СФ вимога не тiльки дотримувати норми маСФ рацiю, але i проявляти професiйний такт, увагу до моральних, психологiчних переживань людини. Вiрно сказано: "Тактовнiсть - це ввiчливiсть напоготовi". Працiвник прокураты зобовязаний знаходити в собi етичнi сили, щоб запобiгти "захворюванню" душевною черствiстю.
Ряд питань етичного характеру виникаСФ в практичнiй дiяльностi спiвробiтника прокуратури у звязку з принципом презумпцiСЧ невинностi. Пiдозрюваний, обвинувачений ще не СФ злочинцем. Нiхто не може бути визнаний винним в скоСФннi злочину, а також пiдданий кримiнальному покаранню iнакше як за вироком суду. Це правове положення, принцип маСФ велике моральне значення, витiкаСФ з визнання достоСЧнств людини, його права на повноцiнне життя. Обвинувачений не вважаСФться винним, поки його виннiсть не буде доведена у встановленому законом порядку. Презумпцiя невинностi в кримiнальному процесi застерiгаСФ юристiв, повязаних з розглядом конкретноСЧ справи, вiд свавiлля, звинувачувального ухилу в розслiдуваннi обставини
Для прокурора важлива i така якiсть, як умiння вислухати людину. Бiльшiсть прокурорiв володiють достатнiм красномовством i ораторським мистецтвом. В той же час деякi не умiють вислухати людину, що прийшла до них зi скаргою, вони прагнуть звiльнитися вiд неСЧ, в кращому разi направляючи в iнший державний орган. У вiдвiдувача залишаСФться осад вiд такого прийому, вiн втрачаСФ вiру в справедливiсть. У свою чергу, такi випадки прийому у прокурора пiдривають авторитет прокуратури в очах громадян.
Структура моральноСЧ культури
У моральноСЧ свiдомостi особи можна вичленувати два рiвнi: теоретичний (рацiональний) i психологiчний (плотський). Обидва вони тiсно звязанi мiж собою, впливають один на одного i дозволяють найповнiше i глибоко, розумом i серцем оцiнювати соцiальнi явища з позицiСЧ добра i зла i впливати на вчинки i справи людини з цих же позицiй. Проте було б помилкою не помiчати вiдмiнностей мiж ними. Змiстом теоретичного або рацiонального рiвня етичноСЧ свiдомостi СФ етичнi знання, погляди i iдеали, принципи i норми, етичнi потреби. Змiст цього рiвня етичноСЧ свiдомостi формуСФться цiлеспрямовано як вiдповiдними суспiльними державними iнститутами (дитячий садок, школа, вуз, службовий колектив), так i зусиллями самоСЧ особи.
Елементи даного рiвня стiйкiшi, вони тiснiше повязанi з полiтичною i правовою свiдомiстю. Вони глибшi i грунтовнiше, бо вiдображають найбiльш iстотнi звязки, закономiрностi, тенденцiСЧ морального життя суспiльства. Саме через це вони можуть контролювати i орiСФнтувати, стримувати етичнi вiдчуття i емоцiСЧ особи.
Етичнi потреби, будучи, як i переконання, результатом дiяльностi розуму i серця, стають важливою метою передавального механiзму вiд етичноСЧ свiдомостi до етичноСЧ поведiнки. Культура етичних потреб - це такий рiвень СЧх розвитку, який виражаСФ постiйне прагнення спiвробiтника правоохоронних органiв свiдомо i безкорисливо виконувати свiй громадянський i службовий обовязок, дотримувати вимоги суспiльноСЧ моралi i вiйськовоСЧ етики в повсякденнiй службовiй i позаслужбовiй дiяльностi. Чим бiльш пiднесений характер носять етичнi потреби, тим вище рiвень етичних якостей. Як було вiдмiчено вищим, другим рiвнем етичноСЧ свiдомостi СФ психологiчний, або плотський, рiвень. РЖнодi його називають рiвнем буденноСЧ моральноСЧ свiдомостi Вiн включаСФ багатий спектр моральних вiдчуттiв, емоцiй, симпатiй i антипатiй, уявлень про етичний i аморальний, моральних правил, вдач, звичаСЧв i так далi, вироблених i закрiплених особою в процесi життСФвого досвiду Це свого роду елементи моральноСЧ свiдомостi. У вiдчуттях, емоцiях, симпатiях i антипатiях емоцiйно i безпосередньо вiдбуваСФться формування етичноСЧ позицiСЧ особи. РЖнодi це виявляСФться дуже iмпульсний: людина радiСФ або гнiваСФться, плаче або смiСФться впадаСФ в прострацiю, замикаСФться, а iнодi, як мовиться даСФ волю рукам.
Етичнi вiдчуття вельми численнi, i класифiкуються по самих рiзних пiдставах. Однi дiлять СЧх по життСФвiй сферi прояву: морально-полiтичнi, морально-трудовi, морально-бойовi, власне моральнi. РЖншi три групи: ситуативнi, iнтимнi i вiдчуття суспiльного переживання. Третi класифiкують виходячи з глибини переживань. Всi цi i iншi пiдходи мають право на життя, бо допомагають бiльш глибоко i всесторонньо пiзнати СЧх суть i соцiальну роль..[12]
Зовсiм iнший характер мають вiдчуття суспiльного переживання. Вони, по сутi справи, СФ морально-полiтичними вiдчуттями, бо в них ображаються вiдносини не стiльки до iнших люди, скiльки до явищ великого цивiльного звучання: це вiдчуття патрiотизму i iнтернацiоналiзму, колективiзму i солiдарно