Етичнi засади дiяльностi працiвникiв прокуратури
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?iд iменi та в iнтересах суспiльства;
намагатися знаходити справедливий баланс мiж загальними iнтересами суспiльства та iнтересами та правами iндивiдуума.[35]
Прокурор повинен пiдтримувати честь i гiднiсть своСФСЧ професiСЧ, свою професiйну компетентнiсть на належному рiвнi. У своСЧй дiяльностi завжди вiдповiдати найвищим етичним та естетичним вимогам, сумлiнно виконувати службовi обовязки.
У разi поширення неправдивих вiдомостей, якi принижують честь, гiднiсть i дiлову репутацiю прокурора, останнiй вправi звернутися до суду з вiдповiдним позовом про захист своСЧх прав.
При виконаннi службових обовязкiв прокурор маСФ бути незалежним, що передбачаСФ його свободу вiд будь-якого впливу, тиску чи втручання в дiяльнiсть. З метою дотримання цього принципу прокурор зобовязаний активно протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежнiсть.
При прийняттi конкретних рiшень бути самостiйним та незалежним:
- вiд протиправного впливу з метою перешкодити виконанню службових обовязкiв або домогтись прийняття неправомiрного рiшення з боку представникiв iнших органiв влади, обСФднань громадян, пiдприСФмницьких структур та окремих осiб;
- вiдмежуватись вiд будь-яких корисливих i приватних iнтересiв, зовнiшнього та полiтичного впливу, тиску з боку громадськостi та засобiв масовоСЧ iнформацiСЧ;
- iгнорувати вимоги та рекомендацiСЧ не уповноважених осiб щодо вирiшення справ i матерiалiв i, не обмежуючись цим, вживати в установленому порядку заходiв для притягнення винуватцiв до вiдповiдальностi;
- утримуватися вiд будь-яких дiй чи поведiнки, що заважали б належним чином виконувати своСЧ повноваження i були не сумiсними з посадою прокурора;
- керуватись лише вимогами закону, правилами етики професiСЧ та своСЧми переконаннями.[28]
Прокурор повинен дiяти в межах повноважень, визначених законом, справедливо, неупереджено та обСФктивно:
- не повинен продовжувати кримiнальне переслiдування, якщо розслiдування показуСФ необТСрунтованiсть чи незаконнiсть обвинувачення;
- враховувати всi обставини у справi, включаючи тi, що стосуються пiдозрюваного (обвинуваченого, пiдсудного, засудженого), незалежно вiд того, чи СФ вони доказами вини або невинуватостi останнього;
- бути полiтично неупередженим, виключати можливiсть будь-якого впливу або тиску на свою професiйну дiяльнiсть органiв мiiевоСЧ влади та самоврядування, посадових осiб, а також рiшень, програм та дiй полiтичних партiй, iнших суспiльних обСФднань чи СЧх органiв;
- не висловлювати публiчно своСФСЧ власноСЧ позицiСЧ з тих чи iнших питань поточноСЧ полiтики, щоби не ставити пiд сумнiв свою неупередженiсть;
- утримуватися пiд час перебування на службi в органах прокуратури вiд висування своСФСЧ кандидатури у народнi депутати УкраСЧни.
Прокурор повинен захищати принцип рiвностi всiх громадян перед законом та не допускати проявiв дискримiнацiСЧ за ознаками раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiiя проживання, за мовними або iншими ознаками. [18]
А.Ф. Конi вважав абсолютно неприпустимим в дiяльностi прокурора пiдмiну обСФктивностi при розглядi кримiнальноСЧ справи помилковим вiдчуттям корпоративноСЧ солiдарностi, виправдання ним упущень попереднього слiдства спотвореним розумiнням турботи про благо суспiльства, i приводив наступний приклад: Товариш прокурор одного з великих поволжских суден сказав в звинувачувальнiй мовi: Я згоден, що докази, представленi проти пiдсудних, малi i нiкчемнi, скажу навiть бiльш, що будь я разом з вами, панове присяжнi, у вашiй дорадчiй кiмнатi, то я, звичайно, як суддя, повинен був би визнати цих доказiв недостатнiми для звинувачення. Але як представник суспiльства i держави, я пiдтримую проте звинувачення проти пiдсудних i голосно заявляю, що i в майбутнiй час при таких же малих доказах я складатиму звинувачувальнi акти: дуже вже багато крадiжок розвелися останнiм часом, i ми оберiгатимемо вiд них суспiльство, засаджуючи в попереднiй висновок запiдозрених злодiСЧв-рецидивiстiв, хоч би i по таким доказам
Прокурор не повинен перетворювати судовi дебати на запальне цькування пiдсудного, порушувати до нього неприязнi вiдчуття, представляти справу в односторонньому виглядi, витягуючи з нього тiльки обставини. Викривальнi пiдсудного, перебiльшувати значення доказу при важливостi злочину. Прокурор, виконуючи свiй борг, служить суспiльству. Але це служiння тодi буде корисним, коли до нього буде внесена строга етична диiиплiна i коли iнтереси суспiльства i людськоСЧ гiдностi будуть захищенi з однаковою чуйнiстю i гiднiстю.
Про найбiльшу етичну вiдповiдальнiсть обвинувача вiдомий судовий дiяч початку ХХ столiття П.С. Пороховщiков в своСЧй книзi Мистецтво мови на судi писав: Якщо злочин здiйснений негiдником, звинувачення може бути суворе, захисту залишаСФться пiклуватися про помякшення вiдповiдальностi. Якщо злочинець хоч би вбивця - добра, чесна людина, всi труднощi на сторонi прокурора. Але в обох випадках оратор, що знаходиться в невигiдних умовах, повинен триматися дiйсностi. Це украй важко, особливо для обвинувача. Сказати: та я знаю, що це хороша людина, упевнений, що будучи виправданий, вiн почне пiклуватися про дiтей убитого, як про власних; я знаю, що каторга не буде для нього великим покаранням, чим свiдомiсть свого злочину i вiчнi докори совiстi; знаю, що вдова убитого пробачила його, i все-таки вимагаю катор