Етичнi засади дiяльностi працiвникiв прокуратури
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
p>
1.3 Характернi особливостi права i моралi
Право i мораль активно взаСФмодiють мiж собою та впливають одне на одного, а тому в реальних соцiальних вiдносинах досить непросто провести мiж ними чiтку межу. Найкращою i бажаною СФ ситуацiя, коли мораль пiдтримуСФ правовi норми, додаючи СЧм нормативноСЧ сили з огляду на моральну оцiнку i виправдання правовоСЧ поведiнки з позицiй добра i зла, iнших подiбних цiнностей. РД й такi сфери стосункiв мiж людьми, де рiзницю мiж моральними та правовими приписами встановити можна тiльки умовно, наприклад, у родинно-шлюбних стосунках.[12]
РЖ право, i мораль зорiСФнтованi на свободну волю людини i СЧСЧ вiдповiдальнiсть. Але мiж ними, як рiзновидами соцiальних регуляторiв, СФ суттСФвi вiдмiнностi. Перш за все, норми моралi вiдображають уявлення людей i суспiльства про добро i зло, честь i гiднiсть та iншi моральнi цiнностi i СФ вiдповiдно СЧх нормативним виразом, тобто СЧх своСФрiдною мiрою. А норми права вiдображають узгоджену суспiльством i пiдтриману державою мiру соцiальноСЧ рiвностi й свободи у стосунках мiж учасниками суспiльних вiдносин й заснований на цiй мiрi формально визначений i забезпечений державою порядок. Тому, якщо право виступаСФ як соцiальний iнститут, як форма, перш за все, практичного освоСФння соцiального буття, то мораль бiльш тiсно звязана з духовнiстю, зi свiтоглядом людини, зi ставленням як до людей, до свiту в цiлому, так i, врештi-решт, до самоСЧ себе.[17]
Норми моралi базуються на фундаментi вiковiчних традицiй та звичок, що передаються людьми з поколiння в поколiння i тому мають з ними тiсний звязок. Так, потрiбно зауважити, що першою iсторичною формою права для всiх народiв було звичаСФве право, тобто звичай, якому безпосередньо надавалося юридичне значення. Що стосуСФться норм права, то СЧх формулювання належить до компетенцiСЧ спецiально уповноважених державних органiв. Але i за сучасних умов законодавець не СФ винахiдником правовоСЧ норми, його роль виявляСФться в тому, що вiн аналiзуСФ, зважуСФ кiлька варiантiв поведiнки, правових вимог, вибираСФ той, який вважаСФ за найкращий за конкретних iсторичних обставин i надаСФ йому формальноСЧ визначеностi та загальнообовязкового характеру. Якщо норми моралi iснують тiльки у свiдомостi людей та реалiзуються в СЧх поведiнцi, то норми права завжди мають документальне, формально визначене вiдображення в законах, указах, постановах тощо. Остання обставина надаСФ праву значноСЧ соцiальноСЧ динамiки - правовi норми вiдносно легко можуть встановлюватись, змiнюватись правотворчими субСФктами, тодi, коли мораль СФ бiльш стiйкою i навiть може бути консервативною (кровна помста тощо).
Мораль регулюСФ поведiнку людей у виглядi загальних принципiв та iмперативiв: так можна, так не можна, прототипом яких слiд вважати iсторичне табу. Норми права формулюються у виглядi точних, однозначно визначених (наскiльки це можливо) приписiв, що конкретно вказують, яким чином дозволяСФться себе поводити, яка конкретна поведiнка в данiй ситуацiСЧ вважаСФться обовязковою, або СФ забороненою. Наприклад, у кримiнальному правi вважаСФться, що будь-яка поведiнка, не передбачена конкретною статтею ОсобливоСЧ частини Кримiнального кодексу УкраСЧни, не може за жодних умов вважатися злочином.
Регулююча функцiя права повязана з двома критерiями:
а) державною значущiстю вiдповiдних вiдносин
б) можливiстю СЧх проконтролювати. [5]
До вiдносин, що регулюються правом, належать найбiльш важливi для стабiльного функцiонування i розвитку даноСЧ соцiальноСЧ системи. Наприклад, повязанi з конституцiйним устроСФм державноСЧ влади, формою правлiння, реалiзацiСФю основних прав i свобод людини i громадянина, власнiстю, визначенням злочинiв, покарань, призначенням покарань, порядком застосування кримiнальноСЧ вiдповiдальностi тощо. Отже, за межами правового регулювання залишаються вiдносно невеликi сфери соцiальних вiдносин, регуляторами яких у чистому виглядi СФ мораль та iншi не правовi соцiальнi норми, що СФ однiСФю з iстотних рис правового суспiльства i державностi. Контроль за стосунками мiж людьми можливий тiльки тодi, коли вони мають зовнiшнi параметри, тобто виходять за межi особистих стосункiв i повязанi з настанням суспiльно значущих наслiдкiв. Людина у правових вiдносинах виступаСФ, перш за все, як член суспiльства i громадянин держави. Тому норми права СФ деперсонiфiкованими, формально однаковими i обовязковими для всiх, кого вони стосуються. Норми права окреслюють свободу зовнiшньоСЧ поведiнки людей, залишаючись у бiльшостi випадкiв формально нейтральними до СЧСЧ внутрiшнiх мотивiв.
У свою чергу, мораль опосередковуСФ тi суспiльнi вiдносини, якi не можуть бути врегульованими правом через неможливiсть здiйснювати за ними зовнiшнiй контроль. До сфери морального регулювання входять мiжлюдськi стосунки, обмеженi внутрiшнiм свiтом людини, а тому прямо не чiпають суспiльнi iнтереси, не мають безпосереднього зовнiшнього вияву. У моральних вiдносинах людина виступаСФ, перш за все, як iндивiд, як надiлена неповторними рисами i прагненнями особистiсть. Мораль не тiльки визначаСФ межi зовнiшньоСЧ свободи людини, а й вимагаСФ внутрiшнього самовизначення свободи.
Норми моралi виконуються людьми, виходячи з СЧх внутрiшнього переконання, громадськоСЧ думки, що, однак, не означаСФ, нiби мораль менш захищена, нiж право, з точки зору механiзму СЧСЧ забезпечення, який у кiнцевому рахунку СФ досить ефективним. Виконання норм права забезпечуСФться гранично визначеним i гарантов?/p>