Дiяльнiсть органiв державноСЧ влади щодо iнiцiювання та запровадження антикризових програм
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
ономiчного ефекту, на разi успiшного розвитку пiдприСФмництва, суспiльство завжди вправi розраховувати i на становлення в УкраСЧнi, так званого, "середнього класу" як основи громадянського суспiльства.
Наступним кроком в розбудовi публiчноСЧ влади СФ вивiльнення процедур надання адмiнiстративних послуг вiд субСФктивiзму чиновникiв. Кабiнет Мiнiстрiв УкраСЧни вже прийняв постанову вiд 11.05.2006 р. № 614 "Про затвердження Програми запровадження системи управлiння якiстю в органах виконавчоСЧ влади" основною цiллю якоСЧ СФ пiдняти стандарти дiяльностi виконавчих органiв украСЧнськоСЧ влади до рiвня мiжнародного стандарту ISO 9000. Не вдаючись в деталi Програми, а вона передбачаСФ в тому числi i перехiд на часткове електронне врядування, слiд визначити, що це дуже своСФчасний i перспективний документ. Першi стартовi умови для його реалiзацiСЧ вже створенi. В процес активно включилися такi багатi на досвiд i ресурси органiзацiСЧ як УкраСЧнська асоцiацiя якостi, Головне управлiння держслужби, Держспоживстандарт зусиллями котрих створенi необхiднi органiзацiйно-методичнi умови для подальшоСЧ практичноСЧ роботи. Тепер справа за вмiнням нинiшнього украСЧнського уряду довести започатковане до свого логiчного завершення. Не можна не сказати i про безумовну вимогу часу щодо необхiдностi децентралiзацiСЧ виконавчоСЧ влади i широкого розвитку мiiевого i регiонального самоврядування на принципах субсидiарностi i партнерства. РЖснуСФ дуже поширена думка, що шлях до громадянського суспiльства проходить через становлення мiiевого самоврядування. РЖ свiтова практика це пiдтверджуСФ. Вiдповiдним Законом УкраСЧни, прийнятим у 1997 роцi, зазначено, що мiiеве самоврядування в УкраСЧнi це гарантоване державою право та реальна здатнiсть територiальноСЧ громади жителiв села чи добровiльного обСФднання у сiльську громаду жителiв кiлькох сiл, селища, мiста самостiйно або пiд вiдповiдальнiсть органiв та посадових осiб мiiевого самоврядування вирiшувати питання мiiевого значення в межах КонституцiСЧ i законiв УкраСЧни. Тобто, украСЧнський законодавець, враховуючи свiтовi тенденцiСЧ i позитивний досвiд краСЧн розвинутоСЧ демократiСЧ в принципi створив правовi засади для активноСЧ участi громадян у вирiшеннi мiiевих справ, розвинення iнститутiв громадянського суспiльства.
На протязi декiлькох останнiх рокiв в УкраСЧнi спостерiгаСФться певний прогрес у розвитку самоврядування на рiвнi територiальних громад. Але проходить вiн вкрай нерiвномiрно й суперечливо. СприяСФ цьому i недосконалiсть поточного законодавства, яке потребуСФ негайних змiн i реформацiй. Невирiшеним, ще до того, в законодавчому планi залишаСФться питання функцiонування в УкраСЧнi регiонального самоврядування. Самоврядування не пiдкрiплене вiдповiдними матерiальними та фiнансовими ресурсами мало на що спроможне. Особливо потерпають у цiй ситуацiСЧ невеличкi територiальнi громади. Мiра СЧх залежностi вiд районних державних адмiнiстрацiСЧ СФ такою, що ставить пiд сумнiв СЧх iснування як самоврядних територiальних громад. Самоврядування на цьому рiвнi виглядаСФ скорiше декларативним. Навiть сiльськi i селищнi Голови, депутати цих громад аж нiяк не впливають на полiтику адмiнiстрацiСЧ (соцiально-економiчну, бюджетну, екологiчну, транспортну i таке iнше), що здiйснюСФться у районi. Мало того, право на делегування окремих власних повноважень та вiдповiдних бюджетних доручень з первинного рiвня на рiвень району, повсюдно перетворилося на СЧх обовязок. Вилучаючи грошi з бюджетiв самоврядування, на так званi спiльнi районнi програми, райради, не маючи власних виконавчих органiв, повнiстю передають всi своСЧ бюджетнi зобовязання вiдповiдним районним адмiнiстрацiям, якi й набувають право розпорядника цих коштiв. Пiсля того контроль за обертом цих коштiв органи самоврядування втрачають остаточно. Вочевидь, все це не сприяСФ становленню та розвитку територiальних громад, погiршуСФ стан життя у селах, мiстах i селищах.
У звязку з цим, обговорюСФться пропозицiя розробити i прийняти нову редакцiю "Закону про мiiеве самоврядування" i порiднених з ним законiв про територiально-адмiнiстративний устрiй, Кабiнет Мiнiстрiв УкраСЧни, мiiевi державнi адмiнiстрацiСЧ та провести на його основi реформу мiiевого самоврядування (однiСФю з провiдних iдей якого маСФ стати укрупнення територiальних громад за рахунок обСФднання невеликих громад у, так званi, округи). Округи мають стати повноправними субСФктами територiального самоврядування з одного боку, i з другого, повноцiнними адмiнiстративно-територiальними одиницями у новому державному устроСЧ краСЧни. При цьому забезпечуСФться повсюднiсть територiального самоврядування i створюються передумови задля поширення його компетенцiСЧ у вирiшеннi питань мiiевого значення. ПередбачаСФться здiйснити перерозподiл предметiв вiдання i повноважень мiж ними i державними органами влади, вивести СЧх, у частинi делегованих повноважень, на прями стосунки з обласними адмiнiстрацiями i центральними державними установами, що, у свою чергу, не передбачаСФ подальшого iснування у системi державного управлiння такоСЧ його ланки як державнi адмiнiстрацiСЧ. Це завдання випробування державноСЧ влади, в першу чергу законодавчоСЧ, на СЧСЧ спроможнiсть не на словах, а реальними справами доказати свою прихильнiсть демократичним принципам управлiння i положенням РДвропейськоСЧ ХартiСЧ мiiевого самоврядування.
Дуже часто як взiрець реформування публiчноСЧ влади згадуСФться польський варiа?/p>