Дiяльнiсть органiв державноСЧ влади щодо iнiцiювання та запровадження антикризових програм
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ення часткового факту до загальноСЧ пiдстави. Перифразуючи Шерлока Холмса, можна сказати: якщо доктор Ватсон провiв весь день у бiльярдному клубi (загальна посилка), то в нього маСФ бути палець в крейдi (частковий висновок). Це, так би мовити, "iндуктивний метод", альтернативний "дедуктивному методу" Холмса.
Методи формалiзацiСЧ та iдеалiзацiСЧ теж можуть бути обСФднанi пiд спiльною назвою методу теоретичного моделювання. Вiдрiзняються цi методи спрямованiстю такого моделювання. Метод формалiзацiСЧ виходить з того, що СФ та здiйснюСФ узагальнення фактично наявноСЧ iнформацiСЧ про предмет дослiдження. Метод iдеалiзацiСЧ дiСФ зворотнiм чином: вiн виходить з того, що маСФ бути та за таким критерiСФм оцiнюСФ фактично наявний стан речей. Розглянемо такий обСФкт дослiдження, як група слухачiв АкадемiСЧ. Формалiзована модель такоСЧ групи - середнiй вiк, середнiй стаж державноСЧ служби, середнiй рiвень займаних посад тощо. РЖдеалiзована модель, навпаки, буде виходити з уявлень викладацького складу про "iдеального слухача" та використовуватися для оцiнки фактично наявного положення у вiдповiдностi до цього iдеалу.
Окрiм теоретичних моделей (тАЬiдеальний слухачтАЭ, тАЬiдеальний керiвниктАЭ, тАЬiдеальний газтАЭ тощо) iснують також i практичнi моделi тобто штучнi обСФкти, якi замiщують реальнi обСФкти, наприклад, тАЬштучне серцетАЭ, тАЬскляне окотАЭ, тАЬмакет водiятАЭ, тАЬлабораторний пацюктАЭ тощо. Взагалi будь-яка модель це такий аналог оригiналу, подiбнiсть якому у певному пiзнавальному чи практичному вiдношеннi СФ суттСФвою, а вiдмiннiсть другорядною. Все залежить вiд мети, завдання i реальних можливостей дослiдження.
Отже, моделювання це вiдносно самостiйний та унiверсальний метод створення та використання моделей, тобто аналогiв реальних обСФктiв з метою вивчення СЧх суттСФвих з точки зору певного завдання властивостей в умовах обмежених можливостей пiзнавальноСЧ чи практичноСЧ дiяльностi.
РЖсторичний пiдхiд пiзнавальна установка на опис явища в реальному просторi i часi його функцiонування та розвитку з урахуванням як унiкальних i неповторних, так i всезагальних, необхiдних i повторюваних рис i властивостей.
Логiчний пiдхiд побудова теоретичноСЧ моделi обСФкта, шляхом виокремлення всезагального, необхiдного i повторюваного, абстрагуючись вiд несуттСФвого, одиничного та випадкового.
Гiпотетико-дедуктивний метод створення системи дедуктивно повязаних мiж собою гiпотез, iз перевiрки яких в кiнцевому пiдсумку робляться висновки як щодо достовiрностi фактiв, так i iстинностi вихiдноСЧ, базовоСЧ гiпотези. Це опосередкований метод наукового пiзнання в умовах його високоСЧ теоретизацiСЧ та неможливостi безпосередньоСЧ перевiрки його абстрактних гiпотез.
Системний пiдхiд установка на розгляд обСФкта як системи або елемента бiльш загальноСЧ системи, тобто сукупностi елементiв, якi iснують у СЧх СФдностi та взаСФмному звязку i в контекстi загальних системних характеристик обСФкта як цiлого, якi не зводяться до суми властивостей його частин.
Структурно-функцiональний пiдхiд рiзновид системного пiдходу, коли функцiонування кожного елемента i системи в цiлому розглядаСФться з точки зору функцiональноСЧ СФдностi, структурноСЧ впорядкованостi, необхiдностi та доцiльностi.
Метод сходження вiд абстрактного до конкретного означаСФ вимогу розгляду предмета дослiдження не iзольовано (абстрактно), а системно, у сукупностi його взаСФмозвязкiв з iншими предметами. Це рух пiзнання вiд однобiчного, обмеженого знання про обСФкт до синтезу багатьох визначень його. Це спосiб досягнення конкретностi iстини. Метод абстрагування дiйсно спрощуСФ розгляд предмету на початкових етапах дослiдження, створюСФ сприятливi умови для набуття обСФктивних знань про цей предмет. Проблема полягаСФ в тому, що хоча абстрактне мислення i СФ необхiдним елементом наукового пiдходу, але цей елемент не СФ анi достатнiм, анi навiть визначаючим. Наукове мислення в принципi не може зупинятися на абстрактнiй стадiСЧ. У Г.Гегеля СФ таке ессе "Хто мислить абстрактно?". Там вiн описуСФ наступну уявну ситуацiю. Вулицями мiста на страту ведуть засудженого злочинця. РЖ натовп на вулицях волаСФ: "Мерзотник!", "Паскуда!" i таке iнше. Лише молода дiвчина помiтила, що цей злочинець - вродливий парубок i подумала, як же вiн занапастив своСФ життя. Питання: хто мислить абстрактно - натовп або дiвчина? Вiдповiдь: абстрактно мислить натовп. Натовп бачить тiльки одну, iзольовану (абстраговану) рису явища - засудженого злочинця. А якраз дiвчина мислить науково, здiйснивши сходження вiд абстрактного (злочинця) до конкретного (занапащене життя) та розглянувши це явище в усiй сукупностi його взаСФмозвязкiв.
Все вищеперелiчине - загальнонауковi методи дослiджень. Тобто цi методи присутнi у будь-якiй конкретнiй науцi - вiд астрофiзики, мiкробiологiСЧ аж до державного управлiння. У вiдповiдностi до специфiки предмету дослiдження цi загальнонауковi методи можуть доповнюватися спецiальною методологiСФю. У переважнiй бiльшостi випадкiв ця спецiальна методологiя являСФ собою частковий, специфiчний випадок загальнонауковоСЧ та може бути зведена до неСЧ. Так контент-аналiз в соцiологiСЧ та аналiз кровi в медицинi (а це i СФ приклади спецiальних методiв) з технiчноСЧ точки зору не мають мiж собою нiчого спiльного, але обидва походять вiд загальнонаукового методу аналiзу.
Ситуацiя принципово змiнюСФться, коли в якостi предмету дослiдження постають явища, якi не виникл?/p>