Дiяльнiсть органiв державноСЧ влади щодо iнiцiювання та запровадження антикризових програм
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
си? [27, с. 107].
Безумовно, що державнi установи мають управляти краСЧною. Без чiткоСЧ i скоординованоСЧ на державному рiвнi полiтики суспiльство розвиватись не може. Але питання у iншому: чим управляти i як управляти?
Перше, куди б урядовцям було заборонено втручатися, мав би бути приватний бiзнес. Пiдкреслюю, не державнiй владi, а урядовцям. Бiзнес-середовище маСФ розвиватися згiдно чiткого законодавства i державна влада, в першу чергу законодавча СЧСЧ гiлка, зобовязанi створити пiдприСФмцям вiдповiднi сприятливi умови. Тобто, питання розвитку i функцiонування пiдприСФмницького сектору мають вирiшуватися лише на нормативно-правовiй основi. Уряду варто залишити лише ту частку обовязкiв по оперативному управлiнню економiкою, яка стосуСФться лише СЧСЧ державного сектору. На цьому шляху зроблено вже немало. Прийняти Закони "Про засади державноСЧ регуляторноСЧ полiтики у сферi господарчоСЧ дiяльностi" [3], "Про дозвiльну систему у сферi господарськоСЧ дiяльностi"[4]. На СЧх виконання повсюдно створенi реСФстрацiйнi i дозвiльнi офiси, що мало б значно спростити i обмежити втручання чиновникiв у пiдприСФмницьку дiяльнiсть. Сьогоднi iснуСФ спрощена система оподаткування для малого бiзнесу i багато iншого, що безумовно СФ кроком на зустрiч бiзнесу, але все це не даСФ пiдстави вважати, що в УкраСЧнi нарештi запанували ринковi вiдносини i ми прийшли до вiльного i конкурентного ведення бiзнесу. РЖ причина тут дуже проста, що перехiд на вiдкрити i прозорi стосунки з бiзнесом, значна частина чиновництва лишаСФться безпосереднього впливу на цiй дуже прибутковий шматок економiки i автоматично, можливостi отримання тiньових податкiв доходiв (хабарiв) [27, с.110-111].
РЖснуСФ й iнша мотивацiя у чиновникiв для втручання в справи бiзнесу i безпосереднього керування економiкою. РЗСЧ вiдстоюють прибiчники "державного курсу". Час вiд часу активнiсть "державникiв" активiзуСФться й набираСФ обертiв. Прибiчники "державного курсу" обТСрунтовують необхiднiсть активного втручання у господарськi вiдношення у категорiях "успiхiв" в областi економiчного зростання, прискорення темпiв росту, наповнення державного бюджету i решта показникiв макроекономiчного плану. Це саме ми маСФмо нагоду побачити й на прикладi урядовоСЧ полiтики УкраСЧни останнiх рокiв. РЖ це СФ безперечнi факти, якi пiдтверджуються вiдповiдними статистичними даними. Але тiльки на цiй пiдставi не можна стверджувати, що прийнята на сьогоднi економiчна полiтика СФ полiтикою сталого розвитку [24]. Тi невеличкi паростки економiчного зростання i добробуту громадян, якими ми вправi гордиться, слiд вiднести до успiхiв антикризового управлiння, а нiж стратегiСЧ довготривалого соцiально-економiчного розвитку.
Про проблемнiсть нашоСЧ нацiональноСЧ системи управлiння свiдчать, перш за все, перманентнi кризи, якi призводять до розбалансування пропозицiй i нерiвномiрного розвитку галузей народного господарства та територiй, iснування серйозного тiньового сектору економiки. До того ж треба додати i надмiрну прогресуючу диференцiацiю доходiв мiж рiзними верстами населення, нестабiльнiсть цiн на споживчому ринку, залежнiсть економiки УкраСЧни вiд краСЧн експортерiв вiтчизняноСЧ продукцiСЧ. В цих умовах уряд все частiше вимушений звертатися до прямого, безпосереднього втручання у мiкроекономiку (тобто у дiяльнiсть субСФктiв пiдприСФмницькоСЧ дiяльностi). Вводячи обмеження у цiноутворення, розподiл ресурсiв i решта, заради тимчасових полiтичних завдань i вигод, уряд тим самим вносить у господарську дiяльнiсть елементи несподiваностi i непередбаченостi, не прогнозованостi поведiнки економiчних субСФктiв. Можна погодитися з авторами аналiтичного дослiдження Бурковським та Новицьким, що "...реальна економiчна полiтика (на вiдмiну вiд офiцiйно декларованих мети й намiрiв) врештi-решт протидiСФ становленню та розвитку нормального пiдприСФмництва. Свiдченням цього СФ успiшна протидiя бюрократичноСЧ машини всiм спробам дерегуляцiСЧ виробничо-комерцiйноСЧ дiяльностi на мiкрорiвнi" [15].
В усякому разi, коли на перше мiiе виходить i починаСФ грати визначну роль субСФктивний фактор особистостi, люди з усiма притаманними СЧм сильними i слабкими сторонами, економiка вiдчуваСФ стрес. Враховуючи ту непросту ситуацiю, що переважна бiльшiсть державних керiвникiв маСФ стару школу виховання i сповiдаСФ традицiйнi цiнностi радянського типу, СЧх розумiння власноСЧ ролi i поведiнка в сучасних умовах переходу на ринковi засади господарювання, тримаСФ усю господарчу сферу у передiнфарктному станi (неможливiсть отримати обСФкти в оренду без сплати попереднiх боргiв за цi обСФкти; обовязковiсть внесення "добровiльного" внеску на розвиток району при отриманнi дозволiв i тому подiбне) РЖ це СФ, з одного боку, природною основою конфлiкту мiж ринковим, капiталiстичним свiтоглядом i "державним" свiтоглядом, а з другого, насправдi, серйозним системним недолiком iснуючоСЧ полiтики урядування. Таким чином, говорити про рацiональнiсть i ефективнiсть господарювання, оптимальнiсть за критерiям суспiльного блага, спираючись лише на цифри економiчного росту у декiлькох, хоча i дуже важливих, галузях господарства, буде не тiльки методологiчно не коректно, але й шкiдливо з практичноСЧ точки зору.
Отже, в стратегiчному планi альтернативи розвитку вiльного ринку i пiдприСФмництва в УкраСЧнi немаСФ i держава маСФ зробити подальшi рiшучi кроки, щоб виключити адмiнiстративний тиск i вплив на цiй сегмент суспiльства. Окрiм чисто ек