Дiяльнiсть органiв державноСЧ влади щодо iнiцiювання та запровадження антикризових програм
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
ики з метою закрiплення присутностi на внутрiшнiх енергетичних ринках закордонних держав, сумiсне володiння мережею збуту енергоносiСЧв в цих краСЧнах"[20, с. 7-8].
Таким чином, за умови реалiзацiСЧ УкраСЧною своей енергетичноСЧ полiтики, Росiя, за збереженням геополiтичного статус-кво, втратить в перспективi реальнi економiчнi важелi впливу на ситуацiю в УкраСЧнi.
КраСЧни Пiвденно-СхiдноСЧ АзiСЧ досягли в 2007 роцi рекордних показникiв позитивного торгiвельного балансу 293 млрд. доларiв. з 2004 року на 16 % вирiс обСФм золотовалютних резервiв краСЧн регiону. Лiдерами економiчного зростання залишаються РЖндiя, Китай та Пакистан - бiльше 8 % у 2007 роцi Темпи зростання ВВП так званих "Азiйських економiчних драконiв" сягають близько 7 %. ПродовжуСФться глобальна експансiя азiйського капiталу. В 2008 роцi на 7 краСЧн Азiйсько-тихоокеанського регiону (Китай, Японiя, Пiвденна Корея, Тайвань, Сiнгапур, Малайзiя й Тайвань) припало 57 % свiтового експорту товарiв i послуг [28].
Для УкраСЧни досвiд китайських реформ залишаСФться однiСФю з реальних стратегiчних альтернатив економiчноСЧ трансформацiСЧ. Особливо це стосуСФться забезпечення соцiальних гарантiй населенню, ролi та мiста держави у здiйсненнi ринкових реформ.
Необхiдно вiдзначити, що зростання китайськоСЧ економiки СФ тривалим, стабiльним процесом. Темпи економiчного зростання Китаю на перiод з 1979 року (початок пiдрахункiв експертами ОрганiзацiСЧ економiчного спiвробiтництва i розвитку) по 2003 рiк склали 9,4 % щорiчно. В 2005 роцi зростання ВВП Китаю склав близько 9 % [34, с.37]. Цi данi свiдчать про те, що розвиток господарського комплексу Китаю фактично не залежить вiд змiн у свiтовий економiчнiй конюнктурi та навiть вiд краху свiтовоСЧ соцiалiстичноСЧ системи.
За збереження iснуючоСЧ динамiки, експерти МВФ переконанi, що в найближчi 20 рокiв Китай пережене США й займе мiiе найбiльшоСЧ економiчноСЧ держави у свiтi. Приоритетним напрямом трансформацiСЧ Китаю залишаСФться нарощування обСФмiв експорту, розширення зони зовнiшньоСЧ торгiвлi (не випадково, що дефiцит торгiвельного балансу США по вiдношенню до Китаю постiйно зростаСФ (120 млрд. доларiв у 2003 роцi, 162 млрд. доларiв у 2004 роцi, 186 млрд. доларiв у 2005 роцi, 201 млрд. доларiв у 2006 роцi)) [61].
Феномен китайського економiчного зростання ТСрунтуСФться на таких чинниках: низький курс нацiональноСЧ валюти юаня; використання переваг членства у ВсемiрноСЧ торговоСЧ органiзацiСЧ; дешева та квалiфiкована робоча сила; нехтування вимогами забезпечення екологiчних норм виробництва; пiдтримка китайських компанiй з боку держави (пiльговi кредити, пряме бюджетне фiнансування).
Посилення СФвроiнтеграцiйних процесiв, як кiлькiсно (вступ нових краСЧн), так i якiсно (iнституцiональне оформлення конфедерацiСЧ нацiй) робить РДвропейський Союз одним з ключових геоекономiчних та геополiтичних акторiв ХХРЖ столiття.
Наразi РДвропейський Союз найбiльший свiтовий торгiвельний центр, який здiйснюСФ близько 25 % свiтовоСЧ торгiвлi. В цiлому вiн пiдтримуСФ дипломатичнi вiдносини бiльш нiж з 130 краСЧнами свiту. Вiн бере участь у роботi ОрганiзацiСЧ економiчного спiвтовариства i розвитку й маСФ статус спостерiгача в ООН. РДвропейський Союз приймаСФ участь у щорiчних зустрiчах на вищому рiвнi групи най розвинених краСЧн свiту "ВеликоСЧ Сiмки" в особi чотирьох своСЧх найбiльших членiв ФранцiСЧ, Нiмеччини, ВеликобританiСЧ й РЖталiСЧ, а також в особi голови РДвропейськоСЧ КомiсiСЧ, який безпосередньо представляСФ Союз.
РДвропейський iнтегральний проект реалiзуСФ три взаСФмоповязанi цiлi:
1. Створення конфедерацiСЧ (максимально можливого обСФднання) СФвропейських нацiй в iсторичних кордонах iмперiСЧ Карла Великого.
2. Захист СФвропейськоСЧ соцiокультурноСЧ iдентичностi в умовах глобалiзацiСЧ.
3. Формування геоекономiчного центру навколо Нiмеччини та ФранцiСЧ як СФдино можлива пересторога домiнуванню США.
Головним геоекономiчним здобутком РДвропейського Союзу як самостiйного актора мiжнародного ринку товарiв i послуг СФ впровадження 18 грудня 2001 року СФдиноСЧ СФвропейськоСЧ валюти "СФвро". КраСЧна, валюта якоСЧ маСФ мiжнародний статус, тобто в значних обсягах зосереджена в руках iноземцiв, одержуСФ емiсiйний прибуток у виглядi рiзницi мiж номiнальною вартiстю грошових знакiв i фактичних витрат СЧхнього виготовлення.
РДвро обрали в якостi валюти домiнування для 49 % мiжнародних випускiв облiгацiй (69,3 млрд.), у той час як долар тiльки для 40 % (55,7 млрд.). Так, за розрахунками Deutsche Bank близько 60 % готiвкових доларiв США, що перебувають в обiгу, зосереджено за межами краСЧни СЧхнього походження, а в цiлому прибутки США вiд мiжнародного попиту на долари досягають 0,1 % ВВП краСЧни [34, с. 45].
Перспективи втрати американським доларом статусу основного свiтового платiжного засобу у розрахунках за енергоносiСЧ значною мiрою залежить вiд позицiСЧ РосiСЧ. На тлi зростаючого курсу СФвро як резервноСЧ валюти, що виконуСФ роль мiжнародного розрахункового засобу, Росiя розглядаСФ можливiсть продажу нафти за СФвро замiсть доларiв. Однак позицiСЧ росiйських фiнансових кiл щодо золотовалютних резервiв краСЧни залишаються неоднозначними. Деякi офiцiйнi особи уряду РосiСЧ вважають цiлком реальним поступовий перехiд свiтового ринку нафти вiд розрахункiв у доларах на СФвро. Нинiшня орiСФнтацiя свiтового нафтового ринку на долар обумовлена тим, що США СФ головним споживачем нафти й газу у свiтi. У той же час, зараз багато буде залежати вiд того, якою валютою вибудованi компанiСЧ будуть розраховуватися за устаткування та якими будуть загальн