Дiяльнiсть органiв державноСЧ влади щодо iнiцiювання та запровадження антикризових програм
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
сприятливих економiчних умов розвитку держави.
Практичне значення отриманих результатiв. Основнi положення та пропозицiСЧ розробленi за результатами магiстерського дослiдження, доведенi магiстрантом до рiвня методичних розробок i практичних рекомендацiй. якi можуть бути широко й ефективно використанi в органах державноСЧ влади щодо iнiцiювання та запровадження антикризових програм , а також при вивченнi диiиплiн у вищих та середнiх навчальних закладах економiчного та управлiнського профiлю.
Розробки магiстранта, якi стосуються програми поетапного визначення та виведення УкраСЧни iз кризи, а також СЧх практичне застосування допоможуть органам державноСЧ влади вирiшити проблему корупцiСЧ, збiльшити повагу суспiльства до законiв, збiльшити ефективнiсть роботи уряду й подолати економiчну та полiтичну кризи та вивести економiку УкраСЧни на новий СФвропейський рiвень.
Особистий внесок слухача. Магiстрант самостiйно сформулював й обТСрунтував науковi положення, висновки та пропозицiСЧ дiяльностi органiв державноСЧ влади щодо iнiцiювання та запровадження антикризових програм. У магiстерському дослiдженнi науково обТСрунтованi власнi iдеСЧ та пiдходи. якi були викладенi магiстрантом в творчих роботах та аналiтичних записках, зроблених пiд час навчання в НацiональноСЧ академiСЧ державного управлiння при президентовi УкраСЧни. Внесок магiстранта був не повний, якщо б йому не допомогли науковий керiвник РЖвакiн Едуард Олександрович та викладачi кафедри державного управлiння i менеджменту НацiональноСЧ академiСЧ державного управлiння при Президентовi УкраСЧни.
РОЗДРЖЛ 1.
- РЖсторичний погляд на дiяльнiсть державних органiв в УкраСЧнi. Зарубiжний досвiд державного управлiння
З моменту проголошення незалежностi в УкраСЧнi виникла очевидна невiдповiднiсть мiж потребами соцiально-економiчного розвитку краСЧни в процесi запровадження механiзмiв соцiально-ринкового господарства, державноСЧ розбудови на основi застосування принципiв подiлу влади, децентралiзацiСЧ i самоврядування з одного боку, та iснуючою системою "всевладдя Рад" з другого. Ця невiдповiднiсть набула характеру хронiчного полiтичного протистояння мiж всiма субСФктами полiтичного процесу. Отже, весь цей перiод в украСЧнському суспiльствi вiдбувалася боротьба iдей, полiтичних поглядiв, позицiй кланiв i особистостей, боротьба мiж владою, уособленою Президентом УкраСЧни i опозицiйними силами, мiж гилками виконавчоСЧ, законодавчоСЧ та судовоСЧ влади, центральноСЧ виконавчоСЧ влади та СЧСЧ регiональними представниками (назви фракцiй, полiтичних партiй та прiзвища лiдерiв я не вказую навмисно аби хтось з СЧх прихильникiв не вважав себе забутим або ображеним).
По сутi, всi цi роки украСЧнський народ знаходився в стресовому станi, очiкуючи перемоги правди, чесностi, свободи, сподiваючись на наближення до справжнього громадянського суспiльства (громадянський прикметник вiд громадянин. Громадянин особа, що належить до постiйного населення якоСЧ-небудь держави, користуСФться СЧСЧ правами i виконуСФ обовязки, встановленi законами цiСФСЧ держави [18 с.199]). Проте раз за разом отримував невиконанi обiцянки та зазнавав духовнi i матерiальнi збитки.
Починаючи вiд 1990 року й по теперiшнiй час всi учасники полiтичного протиборства з самого початку дiяли за класичним рецептом "владу не вiддають, владу беруть!". Вiд того всю iсторiю сучасноСЧ украСЧнськоСЧ державностi можна вважати iсторiСФю боротьби за владу, точнiше за головнi державнi посади Президента, голови ВерховноСЧ ради, ПремСФр-мiнiстра, генерального прокурора, мiнiстрiв. На цьому фонi всi iншi колiзiСЧ, наприклад, щодо демократизацiСЧ влади, СЧСЧ децентралiзацiСЧ, або судовоСЧ, бюджетноСЧ та податковоСЧ реформ, сприймалися i сприймаються суспiльством як другоряднi, розвязання яких залежало й виписувалося з повноважень вiщоСЧ влади, тобто, були похiдними вiд неСЧ.
В свiй час, в стартовий рiк свого другого президентства Л.Д. Кучма наголосiв, що вiдтепер в УкраСЧнi починаСФться нова ера демократичного процесу i краСЧна переходить вiд стратегiСЧ виживання до стратегiСЧ розвитку[55 с.2-7]. Його прогнозам не судилося бути виправданим. Саме в цей перiод в суспiльствi загострився цiлий комплекс проблем, названий полiтичною кризою. Ось вiн:
1. Верховна Рада (скандали, бiйки, образи, боротьба за крiсла);
2. Президент i парламент протистояння. Президент i Уряд перманентнi кризи;
3. Президент i суспiльство "УкраСЧна без Кучми!", "Повстань УкраСЧно!";
4. Епопея з Генеральними прокурорами;
5. Ющенко, Мороз, Симоненко, Тимошенко, Янукович;
6. Резонанснi вбивства полiтикiв, бiзнесменiв, журналiстiв;
7. Плiвки майора Мельнiченко;
8. УкраСЧна i РДС, СНД, РДЕП, НАТО дуалiзм i непослiдовнiсть;
9. Мiжнароднi скандали продаж зброСЧ у Македонiю, Китай, Грузiю, "кольчужний скандал", знешкодження iзраСЧльського лiтака, Склинiвська, Новобогданiвська i регулярнi шахтарськi трагедiСЧ;
10.УкраСЧна Росiя (нафта, газ, взаСФмнi обвинувачення) тощо.
Накопичення та загострення всiх цих проблем призвело до того, що вони. певною мiрою, стали передвiсниками подiй грудня 2004 року, якi увiйшли в нашу iсторiю пiд назвою "помаранчева революцiя".
На думку багатьох науковцiв [14; 17; 20; 21; 27; 30; 31; 32; 34; 37; 50; 52; 53; 54; 58; 59] починаючи з грудня 2004 року УкраСЧна кардинально змiнилася. Ознаками цього вважаСФться демократично обраний Президент УкраСЧни, початок проведення полiтичноСЧ реформи, вiдкритi i чесн