Дiяльнiсть органiв державноСЧ влади щодо iнiцiювання та запровадження антикризових програм
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?СЧ" вiд народу, яких маСФ бути дуже багато). Президент пiшов ще далi пропонуючи навiть сам проект КонституцiСЧ, якiй народ не розробляв, приймати на всенародному референдумi! Цього запалу турботи та любовi до народу i розгулу демократiСЧ не зрозумiли навiть зарубiжнi аналiтики, експерти i полiтологи. Щодо нинiшньоСЧ ситуацiСЧ iз рiзними проектами змiн до КонституцiСЧ УкраСЧни, то залишаСФться констатувати, що в заполiтизованiй до краю атмосферi владноСЧ кризи вже i частину "вчених" затягнули до обслуговування рiзних полiтичних проектiв, повязаних з конституцiйними змiнами.
Громадяни i громадськi органiзацiСЧ можуть i повиннi заявити про iнакшу позицiю й iнший, конституцiйно-законний пiдхiд, починаючи з етапу розробки проекту змiн до КонституцiСЧ УкраСЧни. Адже згiдно з чинною КонституцiСФю "СФдиним джерелом влади в УкраСЧнi СФ народ. Народ здiйснюСФ владу безпосередньо i через органи мiiевого самоврядування. Право визначати i змiнювати конституцiйний лад в УкраСЧнi належить виключно народовi i не може бути узурповане державою, СЧСЧ органами або посадовими особами"[1].
Виходячи з цих конституцiйних положень, головним завданням i визначальною цiллю державноСЧ полiтики було й залишаСФться "пробудити" в нашому населеннi громадянина. Одним з найвiдомiших провiдникiв iдей свободи Фрiдрiх А. Гаек писав, що "...коли необхiдна умова вiльного розвитку, а дух iндивiдуальноСЧ iнiцiативи вiдсутнiй, тодi, безсумнiвно, без нього жодна життСФздатна цивiлiзацiя не може рухатися вперед. Нинi цього духу i справдi недостатньо, насамперед його треба розбудити" [57, с.25-26].
Розбудити громадянина можна декiлькома засобами. Вiдомо, що згуртувати, обСФднати народ легше всього навколо гасел щодо великоСЧ мети або боротьби з ворогом, якiй зазiхаСФ на наше багатство. Цим успiшно i користуються сьогоднi украСЧнськi полiтики: дехто робить наголос, скажiмо, на нацiональному питаннi, хтось ставить в центр формування громадськоСЧ свiдомостi питання щодо СФвроатлантичного чи СНГшного вибору украСЧнцiв. Також, i цим часто користуються, наголос робиться на регiональному патрiотизмi, на вiдношеннi до перебування росiйського чорноморського флоту в Криму та деяких iнших гострих питаннях, якi знаходять неоднозначну оцiнку в украСЧнському суспiльствi.
Цей шлях, який певним чином можна характеризувати як конфлiктний, маСФ своСЧм наслiдком формування такого ж громадянина безкомпромiсного, агресивного, непримиренного борця зi своСЧми ворогами, причому ворогом стаСФ iншiй громадянин. Що ж, з точки зору полiтичних результатiв для окремих особистостей, партiй, ефективнiсть такоСЧ технологiСЧ не викликаСФ сумнiвiв. Але з точки зору державницькоСЧ, обСФднуючоСЧ iдеологiСЧ, така практика формування громадянина, нацiСЧ виглядаСФ дуже сумнiвною. В результатi, украСЧнське суспiльство постiйно знаходиться в станi внутрiшнього протиборства яке час вiд часу прориваСФться назовнi у стихiйних мiтингах i зiткненнях iз своСЧми полiтичними опонентами.
Натомiсть, питання органiзацiСЧ внутрiшнього життя, негаразди в соцiальнiй полiтицi, в економiцi, в секторi житлова-комунальних послуг i багато iншого, в чому гостро вiдчуваСФться нестача державного тепла, займають украСЧнську державну владу значно менше. В свiй час вiдомий росiйський iсторик В.Й. Ключевський нагадував: "Идеал исторического воспитания народа состоит в полном и стойком развитии всех элементов общежития и в такому их соотнощении, при котором каждый элемент развивается и действует в меру свого нормального значения в общественном составе, на принижая себя и не угнетая других" [29].
ДумаСФться, що настав час переосмислити завдання державноСЧ полiтики внесення змiн до Основного закону i цiлеспрямовано взятися за формування украСЧнського громадянина на принципах справедливостi, свободи, рiвностi та права. Суспiльство прагне жити по закону, а не по "вказiвках", "кумiвствi", клановим або партiйним iнтересам. Тiльки законне право в змозi забезпечити громадський спокiй i, врештi решт вивести УкраСЧну в розряд цивiлiзованих краСЧн свiту.
До того часу, поки буде вiдбуватися погiршення стану життя пересiчних громадян, нiякими iдеологiчними, агiтацiйними i пропагандистськими гаслами любов до своСФСЧ краСЧни не вiдродити. Значна частина суспiльства маСФ негативний досвiд щодо обiцянок Уряду i гучних заяв про народне благо. Жодний кандидат у владу не пройшов осторонь цiСФСЧ теми але новiтня iсторiя УкраСЧни не знаСФ жодного випадку коли б хтось прилюдно покаявся i персонально понiс вiдповiдальнiсть за невиконанi обiцянки, за безвiдповiдальнiсть заяви, за дезiнформацiю суспiльства.
Важливо розумiти, коли я говорю про погiршення життя, мова йдеться не тiльки про матерiальний добробут, чи прожитковий мiнiмум, чи про заробiтну плату. В першу чергу маСФться на увазi незадовiльний стан морального життя, хоча i бiднiстю в матерiальному сенсi в периферiйнiй УкраСЧни нiкого здивувати не вдасться, про вiдчуття вiдчуженостi людини вiд держави, почування себе обдуреним, незахищеним вiд кримiналу, "спритних бiзнесменiв", невпевненiсть в собi, жах перед майбутнiм, та таке iнше. Це проявляСФться в недовiрi до державноСЧ влади в цiлому i таких СЧСЧ iнституцiй як податкова iнспекцiя, мiлiцiя, прокуратура, суди тощо.
Полiтики часто апелюють до статистики, до макроекономiчних формул, до глобальних тенденцiй [24]. А люди живуть в iншому свiтi i тут вимiр iнший. Можна посилатися на офiцiйну статистику, а краще забути про неСЧ i просто пожити деякiй ч?/p>