Дiяльнiсть органiв державноСЧ влади щодо iнiцiювання та запровадження антикризових програм
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
? поза межами людського iснування, а породженi самою людиною: вiд полiтики, економiки, адмiнiстративноСЧ дiяльностi аж до емоцiй, почуттiв, мистецьких творiв тощо. Спiльна риса всiх цих явищ - це те, що вони СФ продуктом людськоСЧ дiяльностi. У сукупностi вони i отримали назву соцiально-гуманiтарних. До цього ж класу явищ належiть i державне управлiння. Й при спробi застосувати по вiдношенню до них загальнонаукову методологiю виникають дуже серйознi проблеми. Насамперед, це проблема обСФктивностi соцiально-гуманiтарного знання, якоСЧ в принципi не може бути стосовно природничих, точних та технiчних наук (точнiше, в принципi така проблема виникнути може, але iснують вiдпрацьованi та перевiренi методи СЧСЧ вирiшення: стосовно явищ позалюдськоСЧ реальностi не дуже складно вiдрiзнити субСФктивну думку вiд обСФктивноСЧ iнформацiСЧ).
Вiзьмемо в якостi прикладу таке явище, як Указ Президента УкраСЧни. Як вiн може "iснувати поза межами нашоСЧ свiдомостi"? Чи може взагалi? Вiдповiдь дуже проста: в принципi може, але тiльки в якостi свого матерiального субстрату (тобто аркушу паперу, на якому вiн надрукований). Це i СФ обСФктивний, матерiальний змiст такого явища, як Указ Президента УкраСЧни, i цей змiст, безперечно може бути дослiджений за допомогою загальнонауковоСЧ методологiСЧ. Але що таке дослiдження скаже нам про Указ в якостi саме соцiального явища? На жаль, нiчого не скаже. Намагання встановити обСФктивний змiст соцiально-гуманiтарного явища в сенсi природничих, точних та технiчних наук веде до того, що поза межами дослiдження опиняСФться саме соцiальний, якiсний характер цих явищ
Вiдчуття, в яких ми сприймаСФмо аркуш паперу, на якому надрукований Указ Президента, не мають практично жодного вiдношення до змiсту цього Указу. Але сам цей змiст не може iснувати "поза межами нашоСЧ свiдомостi" - поза цими межами вiн просто втрачаСФ сенс. Аналогiчним чином цей змiст не може бути "незалежним" вiд свiдомостi - щоб виконати Указ Президента, потрiбно усвiдомити, про що в цьому Указi йдеться. Всi вищенаведенi спостереження пiдводять нас до фундаментальноСЧ проблеми наукового пiзнання в соцiально-гуманiтарнiй галузi: те, що функцiонально виконуСФ роль обСФкту дослiдження, за своСФю внутрiшньою природою взагалi не може бути схарактеризоване як обСФктивна реальнiсть. Указ Президента УкраСЧни не СФ i в принципi не може бути такою ж "обСФктивною реальнiстю" як, скажiмо, сила гравiтацiСЧ або температура повiтря.
Ще з часiв Аристотеля логiка оперувала двома галузями значень: "iстино" або "хибно". Будь-яке наше твердження можна оцiнити або як "iстино", або як "хибне". Доки мова йде про знання, яке описуСФ явища позалюдськоСЧ природи - така шкала в принципi СФ достатньою. "Сонце сходить на Заходi", "Яка спека при 40 градусах морозу", - хибнi твердження. "При температурi вище 0 градусiв крига тане", "Якщо кинути каменюку - вона впаде на землю", - iстинi твердження. Але, знов таки, ситуацiя принципово змiнюСФться, коли мова йде про соцiально-гуманiтарнi явища. Така двозначна шкала "iстино"-"хибно" виявляСФться недостатньою та виникаСФ необхiднiсть введення нових галузей значень. Запроваджуються такi галузi значень, як "iстиннозначний провал" та "супероцiнка".
"РЖстинозначний провал" - це анi iстино, анi хибно. В найбiльш простому виглядi "iстинозначний провал" набуваСФ вигляду вiдсутностi iнформацiСЧ про предмет дослiдження. З iстинозначним провалом повязаний закон зворотного спiввiдношення обсягу та змiсту поняття: якщо обсяг поняття прагне нуля, його змiст прагне безкiнечностi i навпаки. Уявимо собi, що хтось пише магiстерську роботу за темою "Система публiчного адмiнiстрування на третiй планетi зеленоСЧ зiрки АльтаСЧр". Змiст такого поняття прагне нуля: ми не знаСФмо, чи iснуСФ така планета, чи iснуСФ там життя, чи розвилося це життя до розумних форм, чи створили цi розумнi форми систему публiчного адмiнiстрування. А вiдтак обсяг поняття прагне безкiнечностi: вигадуй що завгодно, все буде, так би мовити, "в масть". А ось iнше поняття - Указ Президента УкраСЧни номер такий-то вiд такоСЧ-то дати. Змiст цього поняття прагне безкiнечностi: достеменно вiдомi реквiзити документу, його змiст, причини появи тощо. Й обсяг поняття падаСФ до нуля: вже нiчого принципово нового про таке поняття сказати неможливо.
"Супероцiнка" - це i iстино, i хибно одночасно. Галузь значень "супероцiнки" вiдкрив нiмецький фiлософ РЖ.Кант. Ще середньовiчнi схоласти сформулювали 5 доказiв буття Бога, якi з формально-логiчноСЧ точки зору неспростовно доводили, що Бог iснуСФ i не може не iснувати. У вiдповiдь на це Кант сформулював 5 доказiв небуття Бога, якi так само неспростовно доводили, що Бога не iснуСФ i в принципi iснувати не може. Проблема буття/небуття Бога - це один з прикладiв супероцiнки. Але до цiСФСЧ ж галузi значень потрапляСФ багато фактiв людського буття. "Вона мене насправдi кохаСФ чи нi?", "Чи бажаСФ панi Тимошенко (або пан Янукович) добра УкраСЧнi?", - все це приклади супероцiнки, коли на кожний аргумент "за" можна навести аргумент "проти". Супероцiнка - це галузь значень, яка знаходиться за межами однозначно вимiрюваного знання.Одна з найбiльш складних методологiчних проблем полягаСФ в тому, що соцiально-гуманiтарне знання завжди працюСФ з неоднозначною iнформацiСФю - i в цьому полягаСФ його докорiнна вiдмiннiсть вiд природничих, точних та технiчних наук. Знання, яким оперують науки соцiал?/p>