Дiяльнiсть органiв державноСЧ влади щодо iнiцiювання та запровадження антикризових програм
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?но-гуманiтарного циклу, завжди змiщуСФться до галузей значень iстинозначного провалу та супероцiнки. Це завжди знання, яке анi iстине, анi хибне або i iстине, i хибне одночасно. Саме через це соцiальнi та гуманiтарнi науки й неспроможнi досягти тiСФСЧ ж точностi, що й природничi та технiчнi науки.
Але, попри все, науки соцiально-гуманiтарного циклу iснують. Яким же чином вирiшуються методологiчнi ускладнення, про якi щойно йшла мова? Загалом можна вiдокремити три основних методологiчних пiдходу до наукового пiзнання в соцiально-гуманiтарнiй галузi. Цi пiдходи наступнi:
1). iконографiчний (описовий);
2). обСФктивiстський;
3). герменевтичний.
Розглянемо цi пiдходи докладнiше.
1) РЖконографiчна (описова) методологiя полягаСФ не в дослiдженнi, а в описi суспiльних явищ. Якщо неможливо дослiдити соцiальнi явища науковими методами, ми мусимо СЧх описувати та систематизувати вiдомостi про них. "асне кажучи, такого пiдходу притримувалися i "батько iсторiСЧ" Геродот, i Нестор Лiтописець, з якого почалася наша власна писана iсторiя.
РЖснуСФ наочна недостатнiсть iконографiчноСЧ методологiСЧ. Це, по сутi, капiтулянтський пiдхiд. Дослiдник, який залишаСФться в межах виключно iконографiчноСЧ методологiСЧ, практично заздалегiдь вiдмовляСФться вiд виконання однiСФСЧ з провiдних функцiй науки - прогностичноСЧ. Отже, iконографiчна методологiя СФ необхiдним, але недостатнiм елементом наукового пiзнання в соцiально-гуманiтарнiй галузi.
2) ОбСФктивiстська методологiя. Предметом дослiдження виступаСФ ланка опосередкування мiж обСФктом та субСФктом людськоСЧ дiяльностi, дослiджуСФться не сама людина, а соцiально-технологiчна функцiя. Тобто дослiджуСФться не неповторна iндивiдуальнiсть (що в принципi неможливо), а "виробник", "споживач", "платник податкiв", "державний службовець" тощо.
Основний масив наукових диiиплiн соцiально-гуманiтарного циклу розробляСФться саме на таких методологiчних засадах. До цього комплексу вiдносяться такi науки як соцiологiя, полiтекономiя, юриспруденцiя, полiтологiя та й у дуже високому ступенi - державне управлiння. Переважна частина науковоСЧ iнформацiСЧ про суспiльнi процеси отримана саме таким шляхом.
Соцiально-технологiчнi функцiСЧ, якi виступають предметом дослiдження, самi по собi СФ продуктом достатньо високого рiвня абстрагування. В тому виглядi, в якому вони вивчаються, СЧх взагалi не iснуСФ в реальному життi. Справдi, що таке "платник податкiв як такий"? В реальностi податки сплачують конкретнi, живi люди. Але, щоб застосувати загальнонаукову методологiю, цих живих людей доводиться виносити за дужки та дослiджувати абстракцiю "платника податкiв як такого".
Так, в межах теорiСЧ держави та права вивчаСФться "iнститут ПремСФр-Мiнiстра УкраСЧни". На практицi ж цю посаду займаСФ конкретна людина, яка проводить певну полiтику. В реальному життi це завжди Юлiя Тимошенко або Вiктор Янукович. Але з висот обСФктивноСЧ теорiСЧ держави та права вiдмiнностi мiж ОлiСФю Тимошенко та Вiктором Януковичем слiд iгнорувати як "випадковi", "другоряднi", "несуттСФвi" та вивчати чисту, не iснуючу в реальностi абстракцiю - iнститут ПремСФр-Мiнiстра УкраСЧни "як такий". Хоча, безперечно, реальний змiст суспiльного процесу залежить насамперед не вiд цiСФСЧ абстракцiСЧ, а саме вiд вiдмiнностей мiж Вiктором Януковичем та Юлiю Тимошенко.
Глибинна методологiчна проблема полягаСФ в тому, що соцiально-гуманiтарне знання працюСФ саме з такими обСФктивованими, а не обСФктивними вiдомостями. Через це теоретичнi моделi в соцiально-гуманiтарнiй галузi, при всiй зовнiшнiй формальнiй подобi до теоретичних моделей природничих, точних та технiчних наук, несуть iстотно iнший змiст. РЖ через те, що теоретичнi моделi соцiально-гуманiтарного ТСатунку встановлюють не обСФктивнi закони, а обСФктивованi тенденцiСЧ СЧх i прогностична функцiя, i характер вiдображення предмету дослiдження iстотно вiдрiзняються вiд природничих та технiчних наук. Тому бiльш точно й коректно вести мову саме про обСФктивiстський, а не про обСФктивно-науковий методологiчний пiдхiд в галузi соцiально-гуманiтарного знання.
3) Герменевтика. В прямому перекладi слово "герменевтика" означаСФ наука про розумiння та початково сформувалася як метод лiтературноСЧ критики, насамперед - метод тлумачення текстiв. У випадку застосування герменевтики як загальногуманiтарноСЧ методологiСЧ дослiдження в якостi тексту iнтерпретуСФться суспiльний процес. Вихiдний принцип герменевтичноСЧ методологiСЧ полягаСФ в наступному. Оскiльки обСФктивний змiст суспiльного процесу СФ в значному ступенi фiктивним, його встановлення з епiстемологiчноСЧ точки зору в значнiй мiрi знецiнюСФться.
Яскравим прикладом практичного застосування герменевтичноСЧ методологiСЧ являСФ собою робота вiдомого розвiдника, вiйськового iсторика та письменника Вiктора Суворова "Криголам" (росiйською - "Ледокол"). В нашому нинiшньому контекстi навiть не дуже важливо, чи маСФ рацiю Суворов з обСФктивноСЧ точки зору. Бiльш цiкавим СФ наступне. Суворов бере до розгляду тiльки вiдкритi радянськi документи, якi нiколи не приховувалися, якi були оприлюдненi мiльйонними накладами та змiст яких вiдомий десяткам мiльйонiв людей - i на цiй пiдставi логiчно неспростовно доводить, що Радянський Союз готував зненацький напад на Нiмеччину в липнi 1941 р. Тобто малюнок iсторичних подiй, який сприймався масовою свiдомiстю в якостi "загальновiдомоСЧ о?/p>