Дiяльнiсть органiв державноСЧ влади щодо iнiцiювання та запровадження антикризових програм
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
В°с у тих умовах, у яких примушений жити той самий пересiчний громадянин. Такий соцiальний експеримент, можна впевнено стверджувати, пересвiдчить кожного, хто хоче дiзнатися правди, що люди у своСЧй бiльшостi не живуть, а виживають. Переважна частина з них нiкому i нiчому вже не вiрять, i всi балачки, походженням з офiцiйних засобiв масовоСЧ iнформацiСЧ, про турботу про цих самих громадян, сприймають як чергову кампанiю по затягуванню поясiв. Насправдi, звiдки вiзьметься довiра до влади, якщо вона говорить одне, а в реальному життi все значно гiрше.
Дехто з украСЧнських урядовцiв з iронiСФю i скепсисом ставиться до питання довiри i вважаСФ, що вiдкритiсть i прозорiсть влади це проста моднi "штучки" придумали десь там в КалiфорнiСЧ або Брюсселi i в нашiй краСЧнi такi iдеСЧ не приживуться. Вiдповiдно до ставлення випрацьовуються i пiдходи до органiзацiСЧ державного управлiння (в широкому розумiннi) як методологiСЧ, яка не передбачаСФ нiяких сутнiсних змiн, спрямованих на пошук дiалогу з народом i забезпечення вiдкритих процедур прийняття рiшень i надання публiчних адмiнiстративних послуг. Вживаючи слово "дехто", я, очевидно, роблю помилку розраховуючи на то, що решта урядовцiв, все ж таки розумiють позитив в публiчностi влади i нiчого не роблять в цьому напрямку лише тому, що iснуюча система управлiння к такому алгоритму не пристосована. Хочеться ще раз наголосити, що вiдкритiсть шлях до довiри, iнiцiювання та залучення громадського суспiльства до вiдкритого дiалогу з органами державноСЧ влади. В цьому сенсi низка довiра, це теж саме, що i вiдсутнiсть довiри[27 с.72]. Безперечно, у порiвняннi, наприклад, з початковим перiодом становлення незалежностi, влада усiх рiвнiв стала бiльш вiдкритою до суспiльства i сьогоднiшнiй день можна стверджувати, що в УкраСЧнi вже утворилася певна система iнформацiйних контактiв влади i народу.
Виходячи з вищезазначеного, сформулюю принципи та алгоритм дiй, якi мають бути вiрними i конституцiйно законними при iнiцiюваннi змiн до КонституцiСЧ УкраСЧни.
По-перше, слiд визначити, що одним iз головних завдань КонституцiСЧ (особливо в нашiй краСЧнi i в нинiшнiй час) СФ захист громадянина вiд державноСЧ влади.
По-друге, iнiцiювання i розробка проектiв змiн новоСЧ КонституцiСЧ виключна прерогатива повноважних представникiв народу (що повнiстю вiдповiдаСФ i чиннiй КонституцiСЧ УкраСЧни).
По-третСФ, саме народ повинен через своСЧх кращих представникiв чiтко окреслити змiст поняття "нацiональнi iнтереси". Вони, iстиннi нацiональнi iнтереси, повиннi бути стрижнем будь-яких конституцiйних положень i норм, не залишаючи мiiя для iнтересiв олiгархiв чи можновладцiв, якi здiйснюють по сутi антинародну полiтику.
По-четверте, виключно народ через прозорi i вiдкрити механiзми маСФ залучити до розробки проекту змiн до КонституцiСЧ своСЧх кращих, високоморальних, полiтично не заангажованих i високо професiональних науковцiв-конституцiоналiстiв, до яких СФ довiра i якi не заплямували себе обслуговуванням олiгархiв.
Тiльки пiсля цього може йти мова про всенародне обговорення i прийняття iнiцiйованого народом проекту змiн до КонституцiСЧ легiтимною Верховною Радою УкраСЧни.
Враховуючи, що нинi СФдиною стабiльною конституцiйною гiлкою влади в УкраСЧнi СФ мiiеве самоврядування, саме через громади i СЧх представницькi органи ради, можна органiзувати i проводити в життя народну iнiцiативу по розробцi змiн до чинноСЧ КонституцiСЧ УкраСЧни.
Останнiй узгоджувальний законопроект 2004 року про внесення змiн до КонституцiСЧ УкраСЧни, прийнятий Верховною Радою УкраСЧни, став фактичним iгноруванням iнститутiв мiiевого самоврядування. Надалi у 2005-2008 роках робилися спроби вдосконалення як конституцiйноСЧ реформи, так i базових конституцiйних засад мiiевого самоврядування: територiальноСЧ органiзацiСЧ мiiевого самоврядування; мунiципальноСЧ виборчоСЧ системи; економiчних основ мiiевого самоврядування; державного контролю рiшень органiв мiiевого самоврядування тощо.
Бiльшiсть конституцiйно-проектних пропозицiй перiоду 2005-2008 рр. щодо мiiевоСЧ демократiСЧ i мiiевого самоврядування носять несистемний характер, СФ фрагментарними або косметичними. Вони привели до ще бiльшоСЧ плутанини у вiтчизнянiй конституцiйнiй моделi мiiевого самоврядування (характерний приклад рiзнi строки, на якi обираються депутати мiiевих рад та сiльськi, селищнi та мiськi голови: вiдповiдно 5 рокiв i 4 роки). Тому пропоную, перш за все, критично систематизувати все напрацьоване i прийняте за 2005-2008 рр. задля виправлення вже наявних помилок i неузгодженостей у проектi змiн до КонституцiСЧ УкраСЧни.
Конституцiйне закрiплення нових принципiв побудови територiальноСЧ публiчноСЧ влади в УкраСЧнi мають передбачити чiтке роздiлення влади на:
- мiiеве самоврядування на рiвнi територiальних громад;
- регiональне самоврядування на рiвнi областей;
- органи територiальноСЧ (регiональноСЧ) державноСЧ влади виключно з функцiями контролю (обласнi державнi адмiнiстрацiСЧ).
При цьому обласнi ради утворюють виконавчi комiтети, якi мають подвiйне пiдпорядкування: обласнiй радi та вертикалi Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни.
Цi змiни невiддiльнi i вiд принципу субсидiарностi, коли базовий рiвень мiiевого самоврядування на рiвнi територiальних громад добровiльно передаСФ на вищий (регiональний) рiвень тiльки тi повноваження, якi не в спроможностi виконати сам (наприклад, розгалужена обласна чи районна мережа дорiг, водно-iригацiйних споруд, мережа спецi