Дiяльнiсть органiв державноСЧ влади щодо iнiцiювання та запровадження антикризових програм
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
? факт, що невирiшенiсть ряду внутрiшнiх проблем стримуСФ подальший рух до вiдкритоСЧ економiки. Одна з найскладнiших проблем проблема цiн. Наша внутрiшня структура цiн суттСФво вiдрiзняСФться вiд структури цiн на свiтовому ринку. Внутрiшнi оптовi цiни на паливо й сировину в 2-3 рази нижчi нiж зовнiшньоторговельнi, а на багато видiв машин i устаткування в 2-3 рази вищi нiж зовнiшньоторговельнi. Уряд УкраСЧни адмiнiстративно-вольовими методами намагаСФться наблизити рiвень внутрiшнiх цiн до свiтових, що, до речi, дуже болiсно вiдбиваСФться на соцiальному становищi населення, оскiльки передумов для цього не створено. Продуктивнiсть працi в УкраСЧнi значно вiдстаСФ вiд рiвня розвинутих держав, i це СФ основним гальмом на шляху приведення цiн нацiонального ринку у вiдповiднiсть з цiнами свiтового ринку.
Свiтовий досвiд свiдчить про активний вплив держави на полiтику зовнiшньоторговельних цiн. Уряди розвинутих краСЧн допомагають нацiональним виробникам у розширеннi експорту. З цiСФю метою надаються експортнi субсидiСЧ, податковi пiльги, компенсацiСЧ при продажу товарiв за демпiнговими цiнами тощо.
Складовою частиною механiзму зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi СФ митна полiтика держави, покликана передусiм виконувати функцiю захисту внутрiшнього ринку. Проблема рiвня митних тарифiв СФ непростою; при СЧСЧ вирiшеннi необхiдно враховувати не тiльки конкретну ситуацiю, а й деякi загальнi закономiрностi мiжнародного товарного обмiну. Високi митнi тарифи стримують iмпорт, пiдвищують цiни на внутрiшньому ринку, знижуючи плiдний мiжнародний подiл працi, i захищають вiдносно неефективно мiiевого виробника.
Але СФ двi обставини, врахування яких при кризи економiки вимагаСФ проводити бiльш жорстку митну полiтику в УкраСЧнi. Це формування антикризовоСЧ нацiональноСЧ економiки та забезпечення нацiональноСЧ безпеки. Тому в УкраСЧнi слiд активно використовувати методи бiльш жорстокого державного регулювання через лiцензування i квотування експорту (в тому числi бартеру) та iмпорту продукцiСЧ, а також видiлити групу товарiв стратегiчного значення, продаж яких за кордон СФ виключно прерогативою держави, застосовувати специфiчне оподаткування нетоварних операцiй тощо.
Вставши на шлях лiбералiзацiСЧ зовнiшньоекономiчних звязкiв i побудови вiдкритоСЧ економiчноСЧ системи, УкраСЧна постiйно вiдчуватиме на собi зростаючий вплив тенденцiй свiтового розвитку на СЧСЧ внутрiшнi процеси, в тому числi й негативний. Досi мiжнародне спiвтовариство не створило ефективноСЧ системи захисту iнтересiв слаборозвинутих краСЧн, якi потребують певних преференцiйних умов для зовнiшньоекономiчних контактiв. УкраСЧна перебуваСФ сьогоднi в числi таких аутсайдерiв. Тому в системi управлiння та органiзацiСЧ зовнiшньоекономiчних звязкiв нашоСЧ краСЧни необхiдно передбачити такi принципи й механiзми, котрi давали б СЧй змогу брати активну участь не тiльки у регiональному, а й у свiтовому подiлi працi, шукати новi ринки товарiв (у тому числi нетрадицiйнi), диверсифiкувати (не можна класти всi яйця в одну корзину) джерела отримання сировини, енергiСЧ, палива, продовольчих товарiв, гiдно вiдстоюючи своСЧ нацiональнi iнтереси.
2.3 РЖнiцiювання у сферi розроблення, прийняття та впровадження рiшень органiв державноСЧ влади
Проблеми, повязанi iз демократизацiСФю процесу прийняття рiшень, знаходяться у двох площинах процедурнiй, яка стосуСФться вдосконалення iснуючих стандартiв i процедур, на основi яких органи державноСЧ виконавчоСЧ влади будують свою роботу, та комунiкативнiй, яка маСФ вiдношення до проведення консультацiй iз заiнтересованими сторонами у процесi розроблення нових рiшень [ 25 ].
За останнi роки в УкраСЧнi чимало зроблено для того, щоб дiяльнiсть Уряду стала бiльш прозорою, вiдкритою i зрозумiлою для кожного громадянина. Справжнiм проривом у цьому напрямi роботи було затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни вiд 05.06.2000 року № 915 Тимчасового регламенту Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни (втратила чиннiсть з прийняттям постанови Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни вiд 18.07.2007 року № 950 "Про затвердження Регламенту Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни", але норма залишилась), який встановив порядок органiзацiСЧ дiяльностi Уряду, повязаноСЧ з виконанням його повноважень. У цьому документi досить детально було виписано процедури i правила, на основi яких Кабiнет Мiнiстрiв УкраСЧни, урядовi органи здiйснюють свою роботу, i, зокрема, запроваджено норму, згiдно з якою: "Проекти постанов, що мають загальнодержавне значення i стосуються життСФвих iнтересiв усiх верст населення, пiсля узгодження iз заiнтересованими органами надсилаються головним розробником на розгляд усiм мiнiстерствам, Радi мiнiстрiв АвтономноСЧ Республiки Крим, обласним, КиСЧвськiй та Севастопольськiй мiським держадмiнiстрацiям, якi зобовязанi протягом 15 днiв з дня отримання повiдомити головного розробника про своСЧ висновки. За рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни проект його постанови може бути винесено на публiчне обговорення шляхом опублiкування в друкованих засобах масовоСЧ iнформацiСЧ або доведено до вiдома громадян iншими шляхами".
Наступною вiхою на цьому шляху стало прийняття Закону УкраСЧни "Про засади державноСЧ регуляторноСЧ полiтики у сферi господарськоСЧ дiяльностi" вiд 11.09.2003 року № 1160-РЖV, одним iз положень якого було встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчоСЧ влади або його посадовою особою, якщо проект цього акт