Дiяльнiсть органiв державноСЧ влади щодо iнiцiювання та запровадження антикризових програм
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
? орган (Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни). Застосування такоСЧ схеми породжуСФ низку iнших проблем, повязаних з дублюванням функцiй, неузгодженiстю програмних документiв, труднощами в органiзацiСЧ планування дiяльностi Уряду i мiнiстерств, координацiСЧ СЧх роботи.
Вiдсутнiсть СФдиного центру (ресурсу), де зацiкавленi сторони могли б ознайомитися з проектами усiх урядових рiшень, якi розробляються на поточний момент, призводить до ускладнень в координацiСЧ цiСФСЧ роботи в цiлому. Як наслiдок, проекти нормативно-правових актiв, якi спрямованi на вирiшення одних i тих же завдань, можуть одночасно розроблятися в рiзних центральних органах виконавчоСЧ влади. Зокрема, це стосуСФться тих проектiв актiв, якими вносяться змiни до ранiше прийнятих рiшень Уряду.
Подоланню iснуючих проблем також перешкоджаСФ вiдсутнiсть у системi органiв державноСЧ влади та мiiевого самоврядування традицiй щодо залучення громадян до управлiння державними справами, системних консультацiй з громадськiстю на етапi прийняття рiшень, недостатня ефективнiсть роботи громадських рад, що утворенi при органах виконавчоСЧ влади, вiдсутнiсть наукових розробок, якiсних технологiй органiв виконавчоСЧ влади щодо комунiкацiй iз громадськiстю, низка громадянська та полiтична культура, а також недостатня активнiсть украСЧнського суспiльства.
На сьогоднi, основною формою консультацiй з громадськiстю СФ оприлюднення проектiв регуляторних актiв та концепцiй державних цiльових програм. У бiльшостi випадкiв проекти рiшень розмiщуються на РЖнтернет-сторiнках органу, який розробив вiдповiдний проект акта, iнколи документи публiкують в друкованих засобах масовоСЧ iнформацiСЧ. У разi надходження зауважень i пропозицiй до проекту вiд заiнтересованих сторiн не завжди мають можливостi для ознайомлення з результатами розгляду СЧх головним розробником.
У якостi iлюстрацiСЧ щодо вiдсутностi достатньо чiтких i прозорих критерiСЧв, яким заiнтересованi сторони мають вiдповiдати для участi в консультацiях на вiдповiдному рiвнi органiв виконавчоСЧ влади або мiiевого самоврядування, може слугувати iнший приклад: постановою Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни вiд 02 жовтня 2003 р. № 1569 "Про затвердження Загального положення про колегiю центральних органiв виконавчоСЧ влади i мiiевоСЧ державноСЧ адмiнiстрацiСЧ"[13] передбачено поряд з представництвом у громадських радах можливiсть включення представникiв громадських органiзацiй, творчих спiлок, пiдприСФмств, наукових установ та iнших органiзацiСЧ до складу колегiй центральних органiв виконавчоСЧ влади.
У звязку з цим склалася певна iСФрархiя громадських органiзацiй (а отже i соцiальних груп, iнтереси яких вони представляють у стосунках з державними органами), якi представленi доволi широко i реально впливають на рiшення органiв виконавчоСЧ влади. Переважнiй бiльшостi iнших залишаСФться задовольнятися досить примарною можливiстю бути почутими лише через громадськi ради.
Звiдси виникаСФ ще одна проблема, яка спонукаСФ до пошукiв вiдповiдi на питання щодо репрезентативностi громадських обСФднань, СЧх вiдповiдностi рiвневi консультацiй (загальнодержавний, вiдомчий, регiональний) та бути представником окремих iнтересiв i груп.
Вiдсутнiсть принципових i поступових крокiв, спрямованих на вирiшення зазначених проблем, призводить до поглиблення негативних процесiв у цiй сферi, подальшого домiнування тактичних або локальних пiдходiв до вирiшення найважливiших питань соцiально-економiчного розвитку краСЧни над стратегiчними, втрату довiри з боку громадськостi, у тому числi мiжнародноСЧ, щодо здатностi державних iнститутiв краСЧни адекватно реагувати на потреби i виклики часу. Процес формування полiтики залишатиметься несистемним, СЧСЧ результати не повнiстю вiдповiдатимуть потребам i очiкуванням громадян (фiзичних i юридичних осiб).
Проблему вiдсутностi управлiнськоСЧ культури та професiйноСЧ етики доцiльно вирiшувати шляхом: прищеплення усiм без винятку посадовим особам почуття поваги до законiв, навчання державних службовцiв, вжиття до них, у разi потреби, адмiнiстративних i диiиплiнарних заходiв, забезпечення жорсткого дотримання вимог законодавства. Взамiн iснуючоСЧ системи планування дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни, центральних та мiiевих органiв виконавчоСЧ влади необхiдно побудувати нову, наближену до мiжнародних стандартiв розроблення прогнозних та програмних документiв, систему стратегiчного планування, яка була б взаСФмоповязаною та взаСФмозбалансованою.
Необхiдно переглянути та реформувати iснуючу систему пiдготовки рiшень за дорученнями зверху. Формування нових рiшень повинно вiдбуватися за схемою: програма Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни iнiцiювання та розроблення мiнiстерствами пiд програму вiдповiдних проектiв полiтичних рiшень в нормативно-правових актiв та подання СЧх в установленому порядку на розгляд Кабiнетовi Мiнiстрiв УкраСЧни.
Для пiдвищення iнституцiйноСЧ спроможностi мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчоСЧ влади необхiдно чiтко розмежувати СЧх повноваженнями Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни.
Кiнцевою метою розмежування повноважень маСФ бути створення умов, за яких державне рiшення приймаСФться на найнижчому законодавчо або нормативно пiдтвердженому рiвнi, тобто питання, якi можуть бути врегульованi актом одного мiнiстерства або спiльним актом декiлькох мiнiстерств, не повиннi вирiшуватися актами Уряду. Як типовий приклад, можна привести утворення очолюваних мiнiстрами координац