Дидактична гра як засiб формування загальнонавчальних умiнь i навичок
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?и подiляються на режисерськi, сюжетно-рольовi, театралiзованi, iгри з будiвельним матерiалом.
Аналiз психологiчноСЧ та педагогiчноСЧ лiтератури показав, що у традицiйнiй педагогiцi режисерськi iгри не видiлялися в особливий вид iгровоСЧ дiяльностi, а розглядалися в руслi сюжетно-рольових iгор. Сьогоднi спостерiгаСФться тенденцiя до виокремлення режисерських iгор у звязку з тим, що зявилися дослiдження, якi характеризують СЧх як самостiйний рiзновид сюжетно-рольових iгор. Основна вiдмiннiсть режисерських iгор полягаСФ у тому, що це переважно iндивiдуальнi iгри, у них дитина керуСФ уявною ситуацiСФю в цiлому, дiСФ одночасно за всiх учасникiв.
Молодший шкiльний вiк перiод розвитку гри-фантазування. Вченими вiдзначаСФться цiннiсть гри як особливоСЧ творчоСЧ дiяльностi, у ходi якоСЧ дитина творить новий сюжет в iдеальному планi (у виглядi уявлень). Гра найчастiше розгортаСФться довкола якого-небудь вигаданого героя iграшки, персонажа казки, мультфiльму. Образи, створенi уявою, одержують оформлення завдяки таким засобам, як: мовнi характеристики, рухи, мiмiка, жести, експресивнi прояви. Основа гри-фантазування спiвтворчiсть педагога i дiтей у придумуваннi iгрових подiй, послiдовно звязаних мiж собою. Плiдним СФ навчання дiтей змiни сюжету знайомоСЧ казки (твiр з новою кiнцiвкою, включення персонажiв з iнших казок та iн.). Спрямувати фантазiю дитини в нове русло можна за допомогою моделювання, створення схем казкового сюжету, використання символiчного зображення персонажiв.
Сучаснi класифiкацiСЧ iгор у вiтчизнянiй психологiСЧ ТСрунтуються на розробленiй Д. Ельконiним iсторичнiй концепцiСЧ, яка дозволяСФ зрозумiти особливостi походження та розвитку гри, СЧСЧ види.
К.Оталора виявила найбiльш характернi для дiтей рiзного вiку iгри:
гра-розвага, яка маСФ на метi розвеселити учасникiв, а тому у нiй вiдсутнiй сюжет;
гра-вправа безсюжетна, повязана з кiлькаразовим повторенням фiзичноСЧ дiСЧ;
сюжетна гра лише у дiтей молодших 7 рокiв. Не вiдтворюСФ соцiальних вiдносин, у початковiй формi маСФ в собi iгровi дiСЧ та умовну ситуацiю, не досягаСФ розгорнутоСЧ форми, тому що дорослi вiдкидають iгри дiтей, не ставляться до них серйозно;
процесуально-наслiдувальна гра вiдтворюСФ iснуючi ситуацiСЧ, якi дитина спостерiгаСФ на даний момент, близька до сюжетноСЧ гри. Найчастiше у неСЧ грають маленькi дiти;
традицiйна гра виникаСФ в результатi тiсного звязку гри та працi, передаСФться з поколiння в поколiння [15, 11].
Цi дослiдження, на думку прихильникiв концепцiСЧ гри Д. Ельконiна, доводять, що гра маСФ iсторичний, соцiальний, а не бiологiчний, iнстинктивний характер. Рiвень СЧСЧ розвитку залежить вiд рiвня розвитку суспiльства. За цiСФю класифiкацiСФю iснуСФ такий подiл iгор, повязаний з онтогенетичним розвитком дитини:
режисерська гра;
образно-рольова гра;
сюжетно-рольова гра;
гра з правилами;
режисерська гра на якiсно новому рiвнi.
Сюжетно-рольова гра визначаСФ важливi змiни, що вiдбуваються у процесi формування якостей особистостi. В грi дитина засвоюСФ суспiльнi функцiСЧ, норми поведiнки людей, що i визначаСФ в цiлому становлення СЧСЧ як особистостi. Гра вчить, формуСФ, змiнюСФ, виховуСФ.
Система шкiльноСЧ освiти передбачаСФ використання в навчально-виховному процесi традицiйних для УкраСЧни форм i засобiв впливу на учнiв. Велике значення в цьому мають украСЧнськi народнi iгри, якi сформувались в результатi життя i побуту мiльйонiв людей протягом вiкiв, шлiфувались i перевiрялись досвiдом багатьох поколiнь. У них, як у дзеркалi, вiдображаються звичаСЧ нашого народу, СЧх побут та уявлення про свiт. Кожна гра, кожна забава маСФ своСЧ специфiчнi функцiСЧ i розвиваСФ фiзичнi та моральнi якостi особистостi.
СвоСЧм корiнням украСЧнськi iгри сягають в доiсторичнi часи. Тодi нашi предки жили у тiсних звязках з природою, СЧх свiтогляд i господарська дiяльнiсть СФдналися з явищами природи. Вони щиро вiрили в богiв, якi правлять свiтом i особливо шанували тих, вiд кого надiялись добра i щастя. Про iгри повiдомляСФться ще в Повiстi времяних лiт. Прихiд весни зустрiчали веснянками, в яких тiсно поСФднувались хоровi пiснi з iграми i танцями. Тому в той час гра була складовою великого магiчного ритуалу, який мав вплинути на явища природи, здобути СЧх прихильнiсть. Навiть з прийняттям християнства iгри не зникли. Картини князiвських iгрищ та забав вiдтворенi на стiнах СофiСЧвського собору в КиСФвi. Але з часом обрядовi дiйства наших предкiв втратили своСФ ритуальне значення, i вiд них лишились тiльки молодiжнi та дитячi забави, якi утвердились в дитячому середовищi.
Народна гра дослiджувалась в рiзних аспектах: як самостiйна дiяльнiсть дiтей та один iз видiв фольклору (В.Виноградов, О. Капiца, РД. Покровський тощо), як засiб виховання особистостi дитини, СЧСЧ нацiональноСЧ етнос вiдомостi (С.Ахундова, З.Кантуате, Е.Сегадников та iн.).
Пiд поняттям народна гра розумiють гру, створену не педагогами-професiоналами, а людьми всiх iнших категорiй народного середовища, насамперед батьками, бабусями i дiдусями, а також самими дiтьми [69; 33].
У дитячих iграх вiльна iгрова дiяльнiсть виступаСФ переважно як самоцiль. У дидактичних iграх, створених педагогiкою (у тому числi i народною), iгрова дiяльнiсть спецiально плануСФться i пристосовуСФться до навчальних цiлей. Дидактичнi iгри рiзновид iгор за правилами.
Дидактичнi iгри, якi використовуються у початковiй школi, виконують рiзнi функцiСЧ:
активiзують iнтерес та увагу школярiв;
розвивають пiзнавальнi здiбно?/p>