Дидактична гра як засiб формування загальнонавчальних умiнь i навичок
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ДИПЛОМНА РОБОТА
"Дидактична гра як засiб формування у молодших школярiв загальнонавчальних умiнь i навичок"
Змiст
Вступ
1. Теоретичнi основи дослiдження
1.1 Загальнонавчальнi умiння i навички як ключова компетентнiсть учнiв початковоСЧ школи
1.2 Онтогенетичнi коренi дитячоСЧ iгровоСЧ дiяльностi
1.3 Гра як метод навчання молодших школярiв
2. Формування у молодших школярiв загально навчальних умiнь i навичок засобами дидактичноСЧ гри
2.1 Дидактичнi умови використання гри як засобу формування загально навчальних умiнь i навичок
2.2 Методика формувального експерименту
2.3 Результативнiсть експериментальноСЧ методики
Висновки
Список лiтератури
Вступ
В умовах переходу загальноосвiтньоСЧ школи на 12-рiчний термiн навчання, домiнування компетентнiсного пiдходу в освiтi, змiнюСФться розумiння призначення кожного СЧСЧ ступеня, у тому числi й початковоСЧ ланки освiти. Серед прiоритетних функцiй школи першого ступеня визнано загальнонавчальнi та розвивальнi, а одним iз найважливiших СЧСЧ завдань формування у молодших школярiв розгорнутоСЧ навчальноСЧ дiяльностi (умiння вчитися).
Актуальнiсть видiлених пiдходiв зумовлюСФться суспiльними потребами, повязаними з переходом людства до iнформацiйного суспiльства. Як результат цього переходу переосмислення самоцiнностi знань, змiна спiввiдношення мiж результативним i процесуальним аспектами навчання на користь засвоСФння учнями способiв пiзнання, формування бажання та умiння вчитися.
Поняття умiння вчитися Ю.К.Бабанський трактуСФ як володiння сукупнiстю основних загальнонавчальних (мiжпредметних) умiнь i навичок. ДеталiзуСФ його змiст О.Савченко: Учень вмiСФ вчитися, якщо вiн визначаСФ сам або приймаСФ мету, яку ставить вчитель, вiдповiдно до неСЧ плануСФ i виконуСФ необхiднi дiСЧ, контролюСФ СЧх та оцiнюСФ своСЧ результати.
Вивчення розвитку дiтей доводить, що у грi ефективнiше, анiж в iнших видах дiяльностi, розвиваються усi психiчнi процеси, формуються вiдповiднi вмiння i навички. Л.Виготський, розглядаючи роль гри у психiчному розвитку дитини, вiдзначив, що у звязку з переходом у школу гра не лише не зникаСФ, але й навпаки, пронизуСФ собою усю дiяльнiсть школяра. У шкiльному вiцi, писав вiн, гра не лише не вмираСФ, а проникаСФ у вiдносини до дiйсностi. Вона маСФ своСФ продовження у шкiльному навчаннi та працiтАж [11, 76].
Гра супроводжуСФ школярiв не лише у першому другому класах, а й упродовж усього навчання. Тому потрiбно памятати: граючись, дитина навчаСФться.
Гра найбiльш засвоСФна дiтьми дiяльнiсть. У нiй вони черпають взiрцi для вирiшення нових життСФвих завдань, якi виникають у пiзнаннi, у працi, у художнiй творчостi. Тому опора на гру (iгрову дiяльнiсть, iгровi форми, прийоми) це найважливiший шлях включення дiтей у навчальну роботу, спосiб забезпечення нормальних умов життСФдiяльностi [12, 6].
Уся дитяча дiяльнiсть синкретична, тобто у певному розумiннi нероздiльна. РЖ ця СФднiсть виникаСФ завдяки уявнiй, умовнiй ситуацiСЧ, у якiй вiдбуваСФться процес дитячоСЧ творчостi. Гра нiби синтезуСФ пiзнавальну, трудову i творчу активнiсть. Будь-яке умiння чи навичка, набутi школярем, спонукають його до дiяльностi. Характер цiСФСЧ дiяльностi iгровий найбiльш близький i зрозумiлий дiтям з СЧхнього попереднього досвiду.
Варто зауважити, що гра СФ цiнним засобом виховання розумовоСЧ активностi дiтей, вона пожвавлюСФ психiчнi процеси, викликаСФ в учнiв живу зацiкавленiсть процесом пiзнання. У нiй дiти тренують своСЧ сили, розвивають вмiння i навички, вона допомагаСФ зробити будь-який навчальний матерiал цiкавим, викликаСФ в учнiв глибоке задоволення, створюСФ радiсний робочий настрiй, полегшуСФ процес засвоСФння знань.
Велике значення для розвитку пiзнавальноСЧ активностi школярiв маСФ дидактична гра. У результатi систематичного СЧСЧ використання в навчальному процесi у школярiв розвиваються рухливiсть i гнучкiсть розуму, формуються такi процеси мислення як порiвняння, аналiз, умовиводи тощо. За допомогою правильно побудованоСЧ гри учитель може досягти систематичного засвоСФння i закрiплення знань учнiв.
Дидактичнi iгри конструюються по-рiзному. У деяких з них СФ всi елементи гри: роль, дiя, iгровi правила; в iнших тiльки окремi елементи: дiя або правило, або те й iнше.
Проблема визначення сутностi гри та СЧСЧ ролi у розвитку й навчання дитини ще з давнiх-давен привертала й досi привертаСФ увагу багатьох вiтчизняних та зарубiжних дослiдникiв.
Так, К.Ушинський пiдкреслював значення гри для загального розвитку дитини, для розвитку СЧСЧ моральних якостей.
Особливу точку зору на гру мав видатний психолог П.Блонський, який стверджував: аналiз iснуючих теорiй iгор доводить, що гра основний вид активностi дошкiльника, у процесi якоСЧ вiн тренуСФ сили, розширюСФ свiтогляд, засвоюСФ соцiальний досвiд, вiдтворюСФ i творчо комбiнуСФ явища оточуючого життя [6, 43].
Аналiз наявного наукового фонду з проблеми дослiдження свiдчить про те, що зазначена проблема вивчалася вченими аспектно. Виокремимо основнi напрями наукового пошуку:
- навчальна дiяльнiсть та особливостi СЧСЧ формування у молодшому шкiльному вiцi (Ю.Бабанський, О.Проскура, О.Савченко та iн.);
- умiння вчитися як ключова компетентнiсть молодших школярiв (загальнонавчальнi умiння i навички: класифiкацiя, структурнi компоненти) (Т.Байбара, Я.Кодлюк, О.Савчен