Дидактична гра як засiб формування загальнонавчальних умiнь i навичок
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
рактуСФться як цiлеспрямований, двостороннiй звязок, що передбачаСФ, з одного боку, розвиток у дошкiльникiв передумов навчальноСЧ дiяльностi, установку на виконання тих вимог, якi будуть предявленi дiтям з перших днiв перебування у школi, а з iншого врахування готовностi дитини до шкiльного навчання, рiвня сформованостСЧ основних передумов навчальноСЧ дiяльностi з метою СЧх розвитку.
Таким чином, теоретичний аналiз поняття умiння вчитися свiдчить про те, що його ядро утворюють загальнонавчальнi умiння i навички. Змiст роботи в означеному аспектi у рамках початковоСЧ школи визначаСФться програмою Формування загальнонавчальних умiнь i навичок, (автор О.Савченко). Розподiл мiжпредметних умiнь здiйснено з урахуванням структури навчальноСЧ дiяльностi й передбачаСФ оволодiння молодшими школярами органiзацiйними, загальномовленнСФвими, загальнопiзнавальними i контрольно-оцiнними умiннями. Зважаючи на СЧх рiзноманiтнiсть, нами зроблена спроба видiлити у кожнiй групi провiднi, тобто тi, що включають у себе всi iншi або сприяють СЧх розвитку, та визначити дидактичнi умови формування даних умiнь [27].
Так, наприклад, органiзацiйнi умiння i навички, що спрямованi на рацiональну органiзацiю навчальноСЧ дiяльностi, передбачають оволодiння такими умiннями: органiзувати робоче мiiе, точно виконувати вказiвки вчителя, планувати навчальнi дiСЧ, працювати з пiдручником.
Провiдними загальномовленнСФвими умiннями, якi забезпечують розвиток в учнiв культури спiлкування, СФ: умiння слухати, вiдповiдати, запитувати, мiркувати.
Загальнопiзнавальнi умiння передбачають оволодiння операцiями i спрямованi на формування у молодших школярiв спостережливостi, аналiзу, порiвняння, узагальнення.
Важливими компонентами навчальноСЧ дiяльностi СФ дiСЧ контролю й оцiнки. РЗх формування передбачаСФ поСФднання мотивацiйного i процесуального аспектiв, оскiльки виховання потреби в самоконтролi, з одного боку, i озброСФння дитини засобами i способами самоконтролю, з iншого, ось двi необхiднi сторони його формування, вказуСФ А.Маркова [42, 101]. Серед групи контрольно-оцiнних умiнь провiдними вважаСФмо такi: умiння орiСФнтуватися на зразок, здiйснювати само- i взаСФмоконтроль, висловлювати оцiннi судження.
Формування органiзацiйних умiнь i навичок не можна зводити лише до зовнiшнiх виявiв, адже найчастiше оргмомент вчителi зводять до готовностi класноСЧ кiмнати i учнiв до уроку. Це неефективний пiдхiд. Як зазначаСФ О.Савченко: Вона (органiзованiсть) передбачаСФ сукупнiсть умiнь, взаСФмодiя яких забезпечуСФ швидке включення молодших школярiв у навчання, СЧх здатнiсть дiяти цiлеспрямовано, орiСФнтуватися в часi, заздалегiдь обдумувати послiдовнiсть i способи виконання завдання [63, 171]. Тобто, у молодших школярiв потрiбно сформувати вмiння органiзовувати своСФ робоче мiiе, орiСФнтуватися в часi та берегти його, планувати своСЧ дiСЧ, доводити роботу до кiнця.
Формуючи органiзацiйнi умiння та навички, вчитель повинен використовувати рiзноманiтнi методи, такi як: розяснення, бесiда, переконання, показ, iгровi ситуацiСЧ, змагання, прийоми стимулювання i вправляння дiтей у певних дiях. У звязку iз зниженням вiку дiтей, якi приходять до школи, формування органiзованостi першокласникiв потребуСФ особливоСЧ уваги, вчитель маСФ докладати багато терпiння i наполегливостi.
Не меншоСЧ уваги потребують i такi умiння школярiв, як зосереджено слухати, видiляти смисловi елементи висловлювання, запитувати й вибiрково вiдтворювати матерiал з елементами логiчноСЧ обробки, звязно, послiдовно мiркувати.
МовленнСФвi знання i вмiння це ще одна умова розвивального навчання, неодмiнний його компонент. Усiм вiдомо, що збiднене мовлення не лише звужуСФ процес дитини, а й практично унеможливлюСФ повноцiнну навчальну дiяльнiсть. Тому на усiх уроках учителю варто звертати увагу дiтей i на змiст сказаного, i на те, в який саме спосiб точнiше, повнiше, виразнiше його передати.
Формування загальномовленнСФвих умiнь i навичок повинно iнтегрувати вмiння логiчно мислити й вмiння звязно, послiдовно викладати своСЧ думки. Не можна оминути увагою того, що у дiалозi мовлення пiдтримуСФться спiвбесiдником словом, жестом, поглядом. А монолог, як зазначав Л.Виготський, це вища й складнiша форма мовлення, яка розвинулася iсторично пiзнiше, нiж дiалог.
Ядром навчальноСЧ дiяльностi учнiв О.Савченко називаСФ iндивiдуальну мислительну дiяльнiсть учнiв той процес, до якого бiльшiсть вчителiв дитину спонукають СФдиним словом: Думай!. Але що означаСФ думати для шести-семирiчноСЧ дитини? Тому, аби полегшити шлях до самостiйного мислення школярiв, потрiбно активно керувати цим процесом i знати, що обСФднуСФ мислительнi операцiСЧ i в чому СЧхня специфiка.
Людська дiяльнiсть, писав О. ЛеонтьСФв, не iснуСФ iнакше, як й формi дiй або ланцюга дiй [51, 54]. При цьому способи реалiзацiСЧ дiй СФ операцiями. Таким чином, будь-яка розумова дiяльнiсть складаСФться з певних операцiй. Як вiдомо, в основi всiх розумових дiй лежать процеси аналiзу й синтезу. Виконуючи СЧх, учень спостерiгаСФ, видiляСФ ознаки, частини, диференцiюСФ, виявляСФ звязки.
Спiльним СФ критерiСЧ сформованостi пiзнавальних умiнь, зокрема учень повинен знати суть даного способу дiСЧ i вмiти ним самостiйно користуватися [65, 170]. Тому випускник початковоСЧ школи маСФ не тiльки знати, що таке, скажiмо, порiвняння, а якi операцiСЧ потрiбнi для його виконання, в якiй послiдовностi СЧх здiйснюють, порiвнюючи рiзнi обСФкти.
Дослiдження психологi?/p>