Дидактична гра як засiб формування загальнонавчальних умiнь i навичок
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?отребують спритностi, точностi, швидкостi; iнтелектуальних, мнемiчних, якi реалiзуються в лiчилках, правилах; соцiальних, якi виражаються у протиставленнi груп-ватаг.
Зважаючи на появу у навчальних закладах груп продовженого дня, а також у звязку з поширенням шкiл-iнтернатiв опосередковано дослiджуються особливостi органiзацiСЧ iгровоСЧ дiяльностi як методу навчально-виховноСЧ роботи у цих закладах освiти. Такi вченi як В.Косорукова, Н. Кудикiна, О. МатвiСФнко, А.Фок, Ж. ГотдаСФва, Н.Ярошенко та iн. довели безперечну доцiльнiсть використання умов позаурочного часу у групах продовженого дня i школах-iнтернатах для органiзацiСЧ iгровоСЧ дiяльностi школярiв з метою урiзноманiтнення завдань розвитку, навчання й виховання дiтей молодшого шкiльного вiку.
Питання про необхiднiсть використання гри в органiзацiСЧ навчально-виховноСЧ роботи з першокласниками вперше було поставлено у 80х роках ХХ столiття. О.Савченко, Н. Бiбiк, О.Проскура, Я.Коломинський повязують iгри молодших школярiв зi змiною провiдних видiв дiяльностi та з формуванням рушiйних сил учiння. Так, О.Савченко зазначаСФ: Дитина 67 рокiв одночасно тяжiСФ до двох видiв дiяльностi: iгровоСЧ i навчальноСЧ. СвоСФрiднiсть цiСФСЧ ситуацiСЧ в тому, що нерозвиненi пiзнавальнi можливостi дiтей цього вiку пiдкрiплюються СЧх сильними iгровими мотивами, потребою емоцiйного контакту i пiдтримки дорослого. Можна сказати, чим сильнiше розвинена в дитини до школи iгрова дiяльнiсть, тим виразнiше в маленького школяра прагнення утвердити себе в новiй соцiальнiй ролi школяра [63, 169].
Формування учня самостiйною, iнiцiативною, вдумливою особистiстю може бути успiшним, якщо вчитель потурбуСФться про це з першого проведеного уроку. Одним iз найперспективнiших шляхiв виховання активних учнiв, озброСФння СЧх необхiдними вмiннями i навичками СФ впровадження активних форм i методiв навчання. Нинi теорiя навчання i виховання послуговуСФться широким набором методiв, прийомiв, засобiв, за допомогою яких можна вирiшити дидактичнi завдання i досягти виховних цiлей. Одним iз таких методiв СФ рiзноманiтнi дидактичнi iгри.
Важливiсть iгор, як справедливо зазначаСФ Н. СазонтьСФва, полягаСФ в тому, що вони виступають самостiйним явищем культури i не потребують вироблення штучноСЧ мотивацiСЧ. Крiм того, iгри мають давню традицiю регламентацiСЧ i творчого перетворення соцiальних взаСФмин у цiннiсно-естетичному i функцiональному планах [61, 3].
Щодо онтогенетичного корiння iгровоСЧ дiяльностi молодших школярiв, то найбiльш ранньою формою iгровоСЧ дiяльностi СФ творчi iгри. Це тi iгри, в яких дитина творчо вiдтворюСФ життя дорослоСЧ людини у взаСФмодiСЧ з матерiальним свiтом та iншими людьми. Елементи цих iгор зявляються в кiнцi раннього дитинства у другiй половинi третього року життя. Зародження творчих iгор вченi повязують з розвитком у дiтей предметних дiй, тобто закрiплених за предметами способiв СЧх використання [там же; 7].
Водночас iз розвитком самостiйноСЧ дитячоСЧ iгровоСЧ дiяльностi дорослi залучають дiтей до iгор, якi передаються наступним поколiнням вiд дiда-прадiда. К.Ушинський зазначав, що такi iгри створенi самою уявою дiтей: Ми бачимо, що дiти безперервно творять новi iгри, пристосовуючись до обставин чи то мiiевостi, чи то до речей, чи до обставин часу; проте це не бiльш як фантазiя в дiСЧтАж Але деякi з цих дитячих фантазiй були такi вдалi, що збереглися, передалися iншим, пережили столiттятАж; причина СЧхньоСЧ живучостi та сама, що i причина живучостi народноСЧ пiснiтАж; цi щасливо придуманi iгри, створенi якою дитиною, виправленi i поповненi тисячами iнших дiтей, надзвичайно вдало задовольняли загальнi вимоги дитячоСЧ природи [27, 46].
Отож, дослiдження Д. Ельконiна, О. ЛеонтьСФва, Н.Михайленко, П. СаморуковоСЧ тощо доводять, що розвиток самостiйних творчих iгор бере початок вiд вiдтворення в грi дiй з предметами до вiдтворення взаСФмовiдносин мiж людьми в СЧхнiй рiзноманiтнiй дiяльностi.
Значна частина iгор спецiально створюСФться для дiтей дорослими. Сама дитина СЧх не вигадуСФ, вони впроваджуються в дитяче товариство дорослими або тими дiтьми, якi ними вже володiють. Цi iгри вiдрiзняються вiд рольових тим, що мають бiльш менш чiтко окресленi правила iгрових дiй та поведiнки учасникiв гри. РЗх називають iгри за готовими правилами.
О. ЛеонтьСФв вважав, що правила СФ необхiдним, законним елементом гри, моментом, що СЧСЧ створюСФ. [27, 129]. Ще одним необхiдним елементом гри вчений вбачав правило дiСЧ. Коли дитина бере на себе в грi, наприклад, роль вихователя дитячого садка, то вона й поводить себе вiдповiдно.
Д. Ельконiним, О. ЛеонтьСФвим та учнями СЧх наукових шкiл доведена закономiрнiсть: гра еволюцiонуСФ вiд ранiше вiдкритоСЧ ролi, уявноСЧ ситуацiСЧ та схованого правила до вiдкритого правила i, навпаки, до схованоСЧ уявноСЧ ситуацiСЧ та ролi.
Аналiз наукових джерел свiдчить про те, що, по-перше, розвиток гри може розглядатись з рiзних позицiй; по-друге, гра як специфiчна дiяльнiсть удосконалюСФться у двох сферах у сферi уявнiй i в сферi реальних дитячих стосункiв. Ефективнiше на дитину впливаСФ гра високого рiвня розвитку.
Результати дослiджень iгор дошкiльникiв, поодинокi дослiдження iгровоСЧ дiяльностi учнiв початковоСЧ школи й емпiричнi надбання шкiльноСЧ практики стали основою для розробки теоретичних i методичних засад органiзацiСЧ iгровоСЧ дiяльностi учнiв молодшого шкiльного вiку в навчально-виховному процесi.
1.3 Гра як метод навчання молодших школярiв
У глибоку давнину дитячi iг?/p>