Дидактична гра як засiб формування загальнонавчальних умiнь i навичок
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
формованостi умiння вчитися у молодшому шкiльному вiцi, а також для зясовування проблем наступностi.
Зiставивши точки зору дидактикiв i психологiв на трактування сутностi означеного поняття, помiчаСФмо, що науковий пошук педагогiв зорiСФнтований в основному на розробку технологiСЧ формування загальнонавчальних умiнь i навичок, тодi як психологи перевагу надають розвитковi рефлексiСЧ як необхiдноСЧ умови умiння вчитися.
Аналiз психолого-педагогiчноСЧ лiтератури i педагогiчного досвiду свiдчить про те, що на становлення дитини як школяра iстотно впливають передумови навчальноСЧ дiяльностi, сформованi у перiод дошкiлля, тому охарактеризуСФмо психологiчнi особливостi дiтей 67 рiчного вiку з точки зору можливостей оволодiння загальнонавчальними умiннями i навичками.
Науковий доробок Д. Ельконiна, О.Венгера, М. Пiддьякова, В.Котирло, С.Коробко та iн. вчених свiдчить про значнi можливостi дiтей 67-рiчного вiку у засвоСФннi знань, формуваннi умiнь i навичок. Центральним моментом в оволодiннi навчальною дiяльнiстю, вважають дослiдники, СФ переорiСФнтування свiдомостi школяра з кiнцевого результату, якого потрiбно досягти у процесi розвязання завдання, на способи його виконання. Саме iнтерес до способiв виконання завдання, на думку вчених, становить психологiчну основу навчальноСЧ дiяльностi (М. Пiддьяков, А.Пишкало та iн.).
Дослiдження О. УсовоСЧ показують, що у перiод дошкiльного дитинства формуСФться умiння орiСФнтуватися на зразок (маСФться на увазi не лише кiнцевий результат, а й спосiб його виконання).
У цьому вiцi розвиваються основнi компоненти вольових дiй: дитина спроможна поставити мету, спланувати роботу i виконати СЧСЧ, проявити деякi вольовi зусилля з метою подолання труднощiв, оцiнити результат. Однак, як засвiдчують вченi, всi вони ще недостатньо розвинутi.
Вивчаючи розумовий розвиток дошкiльникiв, В.Давидов, О.Запорожець, О.Проскура та iншi психологи пiдкреслюють можливiсть формування у них уявлень i найпростiших понять, вказують на наявнiсть здатностi до узагальнення i класифiкацiСЧ.
Дослiдники мовлення дiтей дошкiльного вiку (Д. Ельконiн, А.Богуш та iншi вченi) розкрили можливостi даного перiоду у мовленнСФвому розвитку. Видiлено ситуативну i контекстну форми мовлення як найбiльш характернi для дiтей 67-рiчного вiку. Ситуативне мовлення характеризуСФться згорнутiстю, воно тiсно повязане з конкретними обставинами. Змiст контекстного мовлення розгортаСФться у самому контекстi, а тому зрозумiле слухачам без урахуванням обставин. До кiнця дошкiльного вiку цi форми мовлення спiвiснують, i дитина користуСФться кожною з них залежно вiд умов спiлкування.
У старших дошкiльникiв формуСФться i пояснювальне мовлення (мiркування, пояснення способу дiСЧ). Це складний вид мовлення, який вимагаСФ точноСЧ лексики. Його розвиток до шести рокiв не завершуСФться. Однак, як стверджуСФ Д. Ельконiн, за певних сприятливих умов (коли дитинi поставлено зрозумiле, близьке i цiкаве завдання; коли вона може опиратися на спостереження доступних для СЧСЧ розумiння фактiв) уже в дошкiльному вiцi спостерiгаСФться виникнення найпростiших видiв мiркування.
Найбiльш системно, з урахуванням структури процесу учiння представлено пiдхiд до видiлення передумов навчальноСЧ дiяльностi у дослiдженнi О.Проскури [52]. Повновартiсна навчальна дiяльнiсть, на думку вiдомого психолога, у значнiй мiрi зумовлюСФться передумовами, що закладаються у дошкiльному дитинствi: умiнням сприйняти учбову задачу, розвитком допитливостi, вмiнням планувати своСЧ дiСЧ, здiйснювати самоконтроль, здатнiстю усвiдомлювати навчальний матерiал, ступенем розвитку рефлексiСЧ.
Результати дослiджень психологiчних особливостей дiтей даноСЧ вiковоСЧ групи дали можливiсть визначити основну передумову навчальноСЧ дiяльностi умiння свiдомо пiдпорядковувати своСЧ дiСЧ правилу, яке узагальнено визначаСФ спосiб дiяльностi (Л.Венгер, РЖ. ЗвСФрСФв, М. Пiддьяков, А.Пишкало). Науковцi стверджують, що в цей перiод у дитини виникаСФ стан, який можна назвати научуванiстю [31,6]. О.Усова видiлила i вивчила якостi научуваностi, якi включають у себе умiння слухати i чути дорослого (основний показник оволодiння елементарними формами навчальноСЧ дiяльностi у дошкiльному вiцi), працювати за його вказiвками, здатнiсть вiдокремлювати своСЧ дiСЧ вiд дiй iнших, здiйснювати самоконтроль [11]. Додамо, що у психологiчнiй науцi видiлено iнтегративний показник, що засвiчуСФ готовнiсть шестирiчноСЧ дитини до шкiльного навчання шкiльну зрiлiсть (на вiдмiну вiд семирiчних, для яких таким показником виступаСФ психологiчна готовнiсть до навчання) [58]. Компоненти шкiльноСЧ зрiлостi розробленi нiмецькими дослiдниками Г.Гетцер, А.Керном, Г.Штребел та чеським науковцем Я. Нiрасеком i включають у себе розумову зрiлiсть, показниками якоСЧ вважають диференцiйоване сприймання, довiльну увагу, аналiтичне мислення; емоцiйну, що характеризуСФться певною емоцiйною стiйкiстю дитини, вiдсутнiстю iмпульсивних реакцiй; соцiальну зрiлiсть, повязану з потребами спiлкування з iншими дiтьми. Щодо психологiчноСЧ готовностi до школи, то вона, на думку О.Проскури, СФ наслiдком першого року навчання 6-лiток у школi.
Зауважимо, що врахування основних передумов навчальноСЧ дiяльностi, якi склалися за перiод дошкiльного дитинства важлива, на наш погляд, дидактична умова ефективного формування умiння вчитися як цiлiсноСЧ якостi особистостi.
У звязку з викладеним актуалiзуСФться проблема наступностi у роботi дошкiльних закладiв i школи, яка т