Дидактична гра як засiб формування загальнонавчальних умiнь i навичок
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?тi, кмiтливiсть, уяву;
закрiплюють знання, вмiння i навички;
тренують сенсорнi вмiння тощо.
Правильно побудована цiкава дидактична гра збагачуСФ процес мислення iндивiдуальними почуттями, розвиваСФ саморегуляцiю, тренуСФ вольовi якостi дитини. РЗСЧ цiннiсть передусiм у тому, що вона виконуСФ роль емоцiйноСЧ розрядки, запобiгаСФ втомi дiтей, знижуСФ гiподинамiю. Якщо вчитель часто використовуСФ цiкавi дидактичнi iгри, молодшi школярi раптом роблять вiдкриття: Менi подобаСФться думати, дайте менi таке завдання, щоб я поламав голову, тобто зароджуСФться iнтерес до розумовоСЧ дiяльностi.
У навчальному процесi iгрова дiяльнiсть маСФ форму дидактичноСЧ гри, iгровоСЧ ситуацiСЧ iгрового прийому, iгровоСЧ вправи [59, 217].
Дидактичнi iгри можуть бути тiльки в словеснiй формi; можуть поСФднувати слово й практичнi дiСЧ, слово й наочнiсть, слово й реальнi предмети.
Дитячi дидактичнi iгри явище неоднорiдне. У педагогiцi робилися спроби вивчити й описати кожний з видiв гри з урахуванням його функцiй у розвитку дiтей, дати класифiкацiю iгор. Це необхiдно для поглибленого вивчення природи гри, особливостей кожного СЧСЧ виду, а також для того, щоб визначити, яким чином можна впливати на дитячi iгри, iнтенсифiкувати СЧх розвиваючий вплив, педагогiчно грамотно використовуючи у навчальному процесi.
РЖгри з правилами особлива група iгор, спецiально створених народною чи науковою педагогiкою для вирiшення певних задач навчання, виховання та розвитку дiтей. РД iгри з готовим змiстом, з фiксованими правилами, що СФ неодмiнними компонентами гри. Навчальнi задачi реалiзуються через iгровi дiСЧ дитини при виконаннi якого-небудь завдання (знайти, сказати навпаки, упiймати мяча тощо).
Залежно вiд характеру навчальноСЧ мети iгри з правилами подiляються на двi великi групи дидактичнi i рухливi, що у свою чергу диференцiюються за рiзними основами. Так, дидактичнi iгри подiляються за змiстом на математичнi, природознавчi, мовнi тощо; за дидактичним матерiалом на iгри з предметами й iграшками, друкованi, словеснi та iн.
Рухливi iгри класифiкуються за ступенем рухливостi (iгри малоСЧ, середньоСЧ, великоСЧ рухливостi), за домiнуючими рухами (iгри зi стрибками, з перебiжками та iн.), за предметами, що використовуються у грi (iгри з мячем, зi стрiчками, з обручами тощо) [23, 15].
Серед дидактичних i рухливих iгор бувають сюжетнi iгри, у яких учасники виконують ролi (Кiшки-мишки, Магазин сувенiрiв), i безсюжетнi (Паличка-виручалочка, Що змiнилося? тощо). В iграх iз правилами дитину залучаСФ iгровий процес, бажання виконувати iгровi дiСЧ, домагатися результату, вигравати. Але цей iгровий процес опосередкований певним завданням (не просто переставити картинки, а розмiстити СЧх попарно, вiдiбрати за певною ознакою; не просто бiгати, а тiкати вiд лисицi). А це робить поведiнку дитини довiльною, пiдпорядкованою iгровим умовам у виглядi правил. Опанувати правилами гри означаСФ опанувати своСФю поведiнкою. Саме той факт, що в iграх iз правилами дитина вчиться керувати своСФю поведiнкою, визначаСФ СЧх соцiальне значення. Змiст цих iгор це не роль i не iгрова ситуацiя, а правило i задача. Розвиток даного виду гри полягаСФ у видiленнi та усвiдомленнi iгрових умов. Отож, вiдмiнною рисою цього типу iгор СФ наявнiсть певних умов. Мотив полягаСФ у самому процесi гри i вiн опосередкований якимсь завданням.
РЖснують певнi рiзновиди iгор з правилами: а) iмiтацiйно-процесуальнi iгри; б) драматизованi iгри з певним сюжетом; в) сюжетнi iгри з нескладними правилами; г) iгри з правилами без сюжету; д) спортивнi iгри [23, 11].
Головна особливiсть цих iгор це наявнiсть iгровоСЧ умови, яка притаманна усiм рiзновидам iгор даного типу, але вона вiдображаСФться в активнiй руховiй дiяльностi. i саме в дитячому вiцi руховий, фiзичний розвиток дитини СФ прямо пропорцiйний до психiчного розвитку. Чим бiльше дитина рухаСФться, тим краще вiдбуваСФться розвиток СЧСЧ психiчних процесiв.
Дидактичнi iгри як рiзновид iгор з правилами органiзовують не просто для того, щоб учнi погралися, а щоб чогось навчилися. Захопившись грою, школярi не помiчають, не усвiдомлюють, що вчаться: пiзнають, запамятовують нове, орiСФнтуються в незвичайних ситуацiях, поповнюють запас уявлень, розвивають творчiсть, фантазiю. Крiм того, у процесi гри виробляСФться звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостiйно, розвиваСФться память, увага, прагнення до знань [51, 5]. З великим бажанням участь у грi беруть всi учнi класу, навiть найпасивнiшi.
О.Савченко зазначаСФ, що структура розгорнутоСЧ iгровоСЧ дiяльностi включаСФ такi компоненти:
- спонукальний потреби, мотиви, iнтереси, прагнення, якi визначають бажання дитини брати участь у грi;
- орiСФнтувальний вибiр засобiв i способiв iгровоСЧ дiяльностi;
- виконавський дiСЧ, операцiСЧ, якi дають можливiсть реалiзувати iгрову мету;
- контрольно-оцiнний корекцiя i стимулювання активноСЧ iгровоСЧ дiяльностi [59, 216].
Але не кожну гру можна використовувати на уроках. Вона маСФ вiдповiдати певним вимогам:
у нiй мають пропонуватися вправи, кориснi для розумового розвитку;
обовязкова наявнiсть захоплюючоСЧ задачi, розвязання якоСЧ вимагаСФ розумових зусиль, подолання деяких труднощiв;
дидактизм (навчання) у грi маСФ сполучатися з цiкавими моментами, витiвкою, гумором.
Як уже зазначалося, дидактична гра маСФ певнi структурнi особливостi: дидактичне завдання, iгровий задум, iгровий початок, iгровi дiСЧ, правила гри, пiдбиття пiдсумкiв.
Дидактичне