Дидактична гра як засiб формування загальнонавчальних умiнь i навичок
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
В°с практичних дiй з предметами, реальними i знайомими СЧм обСФктами.
Дитина шести-семи рокiв одночасно тяжiСФ до двох видiв дiяльностi: iгровоСЧ та навчальноСЧ. СвоСФрiднiсть цiСФСЧ ситуацiСЧ полягаСФ в тому, що нерозвиненi пiзнавальнi можливостi дiтей цього вiку пiдкрiплюються сильними в них iгровими мотивами, потребою в емоцiйному контактi й пiдтримцi дорослого. Можна сказати: чим бiльше в дошкiльника розвинена iгрова дiяльнiсть, тим виразнiше в маленького школяра прагнення утвердити себе у новiй соцiальнiй ролi ролi учня [59, 170].
Особливо цiнними СФ сюжетно-рольовi та дидактичнi iгри, адекватнi життСФвим ситуацiям i явищам. Школярi з великим iнтересом i бажанням виконують завдання, коли вводиться казковий персонаж або створюСФться казкова ситуацiя. Дiти люблять виступати в ролi вихователя, вчителя, водiя, власне учня. ПодобаСФться дiтям малювати звiрiв та птахiв. Такi iгри повиннi проводитися не тiльки на уроках, а й у позаурочний час.
Таким чином, можна говорити про те, що навчальна дiяльнiсть зароджуСФться в надрах iгровоСЧ i лише поступово стаСФ провiдною. У процесi учiння молодший школяр поступово не тiльки приймаСФ мету навчання, а й добираСФ засоби, з допомогою яких СЧСЧ можна досягти, виконуСФ певнi дiСЧ i навiть контролюСФ й оцiнюСФ результати цiСФСЧ дiяльностi.
Щоб успiшно оволодiти знаннями, молодшi школярi у спiвпрацi з учителем повиннi оволодiти усiм дiапазоном загальнонавчальних умiнь i навичок. Але не потрiбно забувати, що надiйною основою успiшноСЧ органiзацiСЧ навчання i виховання СФ врахування психофiзiологiчних особливостей i закономiрностей розвитку учнiв. Адже, як зазначаСФ С.Коробко, в ефективному навчально-виховному процесi засвоСФння дитиною знань, умiнь i навичок здiйснюСФться в СФдностi iз всебiчним розвитком СЧСЧ особистостi [53, 25]. Обстоюючи це важливе твердження психологiСЧ про спiввiдношення мiж розвитком i навчанням, Л. Рубiнштейн писав, що дитина розвиваСФться, виховуСФться i навчаСФться, а не розвиваСФться i виховуСФться, i навчаСФться [там же; 216]. При цьому, розвивальним СФ не всяке навчання, а лише те, яке враховуСФ не тiльки те, що доступне дитинi у процесi самостiйноСЧ дiяльностi, але i зорiСФнтоване на зону найближчого розвитку, тобто на те, що дитина може виконати пiд керiвництвом i з допомогою дорослих.
При характеристицi навчальноСЧ дiяльностi використовуються такi поняття: дiя, операцiя, прийом, умiння, навичка. Ю.Бабанський так диференцiюСФ цi поняття: Дiяльнiсть реалiзуСФться через сукупнiсть певних операцiй, якi СФ наслiдком процесiв, що пiдкоряються усвiдомленим цiлям. Способи реалiзацiСЧ дiй називаються операцiями. Сукупнiсть певних операцiй можна назвати прийомами дiяльностi. Усвiдомлене володiння будь-яким прийомом дiяльностi називаСФться умiнням. Умiння, доведене до автоматизму виконання, уже характеризуСФться як навик [4, 7].
Умiння i навички за своСФю природою не СФ однорiдними. Загальноприйнято розрiзняти двi основнi групи навчальних умiнь i навичок загальнi та спецiальнi.
Загальнонавчальнi умiння та навички характеризуються як такi, що мають достатньо широку сферу застосування, формуються i розвиваються у системi декiлькох диiиплiн, в основi мають як предметнi (спецiальнi), так i прикладнi знання [27, 24], стосуються усiх навчальних предметiв [4, 7].
Спецiальнi повязанi з специфiкою окремих предметiв [27, 48], специфiчнi для конкретних навчальних предметiв або СЧх циклiв [там же, 4].
Загальнонавчальнi умiння i навички доволi рiзноманiтнi, тому вченi по-рiзному СЧх класифiкують. Так, Ю.Бабанський видiляСФ навчально-органiзацiйнi, навчально-iнформацiйнi та навчально-iнтелектуальнi умiння та навички [4, 89]. Тодi як РЖ. Лернер вичленовуСФ органiзацiйнi, практичнi, розумовi i психолого-характерологiчнi умiння. Також вiдома класифiкацiя навчальних умiнь i навичок за характером дiяльностi: пiзнавальнi, практичнi, органiзацiйнi, умiння проводити самоконтроль, оцiннi [27, 610]. О.Савченко, враховуючи специфiку чотирирiчноСЧ початковоСЧ школи, обСФднала загальнонавчальнi умiння i навички молодших школярiв у такi групи: органiзацiйнi, загальнопiзнавальнi, загальномовленнСФвi i контрольно-оцiннi Вони формуються протягом усiСФСЧ початковоСЧ школи, мають мiжпредметний характер, а тому час для цiСФСЧ роботи вчитель знаходить на рiзних уроках, враховуючи розвивальнi можливостi тiСФСЧ чи iншоСЧ теми.
Знання дiти засвоюють у рiзних видах дiяльностi. У навчально-виховному процесi вiдводиться чимало часу для малювання, конструювання, лiплення, побутовоСЧ працi, гри. Поряд iз цим маСФ мiiе засвоСФння знань як особлива, специфiчна дiяльнiсть, як навчання, спрямоване на систематичне оволодiння основами наук. Усi цi спецiально керованi в навчально-виховному процесi види дiяльностi у своСЧй СФдностi забезпечують розвивальну функцiю навчання. В умовах цiлеспрямованого керiвництва з усiСФю повнотою реалiзуються розвивальнi можливостi дошкiльних видiв дiяльностi, насамперед гри. Систематичне засвоСФння основ наук збагачуСФ дiтей новими знаннями, пише С.Коробко, значно розширюСФ СЧхнiй свiтогляд, надаСФ нового змiсту СЧхнiй психiчнiй дiяльностi, перебудовуючи характер розумових процесiв сприйняття, памятi i мислення, якiсно змiнюючи загальну спрямованiсть i риси особистостi [53, 26].
Умовою i результатом iнновацiйного типу навчання маСФ бути сформованiсть в учнiв бажання та умiння вчитися, шукати в рiзних джерелах iнформацiю, умiти застосовувати новi знання, освоювати умiння дiяти i прагнути до